Британія замислюється про національну стійкість: «Запізно», — сказав я законодавцям у Лондоні
Годі базікати про загрози. На нас уже нападають. Саме так я висловився минулого тижня, виступаючи перед Комітетом з питань національної стійкості британського парламенту. Ми зустрілися у Вестмінстерському палаці, сповненому імперської величі. Серед членів комітету (усі з Палати лордів) — похмурий головний маршал авіації сер Стюарт Піч, колишній найвищий військовий лідер НАТО. Він, як і я, виріс у часи Холодної війни, коли Британія була серйозною військовою силою і, разом з іншими союзниками в НАТО, серйозно ставилася до стійкості. Тепер ми проводимо засідання спеціального комітету з цього приводу.
Запитання зосереджувалися на дезінформації: «Не пріоритет», — сказав я. Головне, щоб уряд говорив правду. Ми можемо обманювати себе щодо власного боягузтва, негнучкості і вразливості. Але Росія бачить і вже експлуатує ці слабкі місця. Країни, що розташовані ближче до Росії (Польща, Нордичні, країни Балтії), розробляють серйозні плани на випадок кризових ситуацій, передбачаючи участь не лише уряду, а й усіх громадян. Розсилають у кожну родину брошури з практичною інформацією і чеклістами. Чи вистачить вам їжі, води, ліків і батарейок, щоб вижити кілька днів, якщо нормальне життя зупиниться? Чи визначила ваша родина місце зустрічі на випадок, якщо доведеться терміново покинути дім? Чи маєте ви сусідів із вразливих категорій населення? Надто тривожні речі для Британії. Урядовий веб-сайт пропонує такі поради, але хто читає ці матеріали, коли життя видається абсолютно нормальним? До того ж, у разі блекаутів і кібератак, інтернету не буде.
Уряд також мав би розкрити справжні масштаби махінацій і каверз із боку Росії, Китаю, Ірану та Північної Кореї. Але не робить цього, бо постали б два незручні запитання. Як ситуація дійшла до такого? І що ви збираєтеся з цим робити? Британський уряд не має відповіді на жодне. Вісім років тому я сказав парламентському Комітету з розвідки і безпеки, що наша політична система є вразливою до втручання Росії, передусім через брудні гроші. З того часу мало що змінилося, і це викликає тривогу. Також досі важко писати про злочинну поведінку багатих і впливових людей у Британії. Закон дбає про безпеку журналістів. Але судові витрати на захист — надто високі: ще одна реформа, яку уряд обіцяв, але відмовився проводити.
Політики побоюються, що забезпечивши населенню повну інформацію, спричинять занепокоєння. То й добре! Адже це сприяє підвищенню обізнаності й згуртованості, що своєю чергою підсилює суспільний попит на інші заходи. Такі країни, як Швеція, створюють цивільні резервні сили (починаючи з 2024 року, коли електриків мобілізували в резервні війська). Новий закон про бойову готовність створив би законодавчу базу для залучення бізнесу до заходів із підвищення стійкості. Але уряд не виносить його на розгляд парламенту. Інші питання (зокрема, «громадянська війна» у правлячій Лейбористській партії) — вочевидь, нагальніші. Як у владі, так і поза нею мало хто вбачає потребу в додаткових витратах і незручностях, пов’язаних із переходом до колективної оборони за зразком Нордичних країн і країн Балтії.
Утім, є й обнадійливі процеси. Велика Британія щойно завадила сумнівному російському інвестору придбати збанкрутіле поле для гольфу, що межує з віддаленою залізничною лінією, сполученою з нашим заводом із виробництва атомних підводних човнів. Ми впоралися й з іншими загрозами. Десятиліття ірландського, а згодом ісламістського тероризму змусили британське суспільство й уряд упровадити глибокі зміни, про які не знають країни, що ніколи не стикалися з подібними загрозами. Зростає усвідомлення кіберзагроз (хоча великі американські IT-компанії досі сприяють шахрайству, зловживанням та іншим махінаціям). Ми розуміємо ідею придбання страховки від пожеж і повеней. Розвиток стійкості — це теж своєрідна страховка. Деяким секторам економіки, можливо, доведеться перейти від принципу «саме вчасно» до — «про всяк випадок». Страхові премії сплачуються не лише грошима, а й зусиллями.
Я з нетерпінням чекаю на звіт комітету. Але боюся, вже запізно.
