Недипломатична місія

Лідер Народного руху України, голова Комітету ВР з питань європейської інтеграції, заступник голови фракції «Наша Україна–Народна самооборона» Борис Тарасюк – один із найзавзятіших провідників збереження в парламенті нинішньої коаліції зокрема та об’єднання національно-демократичних сил загалом. Борис Іванович давно облишив звичку кадрового дипломата обережно добирати слова – його оцінки гострі, часом навіть нищівні.

У. Т.: Чи можна назвати результат Юлії Тимошенко в другому турі президентських виборів поразкою демократичних сил?

– Ні Юлія Володимирівна, ні демократичні сили не зазнали поразки. Стався збіг найнесприятливіших обставин. Чистої перемоги Януковича не було – результат волевиявлення сфальшовано. У виборче законодавство за три дні до виборів внесли зміни, які відкривали шлях для фальсифікацій. Наступний чинник – те, що серед демократичних сил виявилося сім «гетьманчиків», які, на відміну від 2004 року, коли демократичні сили об’єдналися навколо єдиного кандидата, вирішили йти в президенти. У кожного своя мотивація: кого купили, кому захотілося набрати бали перед наступними виборами, але всі разом грали проти єдиного кандидата від демократичних сил. Тож стартові позиції в Юлії Тимошенко були значно гірші, ніж у Віктора Ющенка в 2004 році. Знаю точно, що 2004-го кільком соратникам Ющенка опоненти пропонували дати згоду на балотування. Але тоді таких не знайшлося, й ми перемогли…

У. Т.: Вам пропонували?

– Так. Я категорично відмовився. Я був щирим прихильником єдиного кандидата Віктора Ющенка. Тому вважаю, що ті, хто пішов на вибори цього року, вчинили злочин проти демократичних сил і того електорату, який підтримував демократів. Дивіться: ми є свідками стійкої тенденції, коли більшість виборців підтримують демократичні сили або демократичних кандидатів. 2004 рік довів це? Довів. У 2006-му люди теж дали нам мандат довіри на створення демократичної більшості, але зрада соціалістів зруйнувала ці наміри. 2007 рік: знову виборці дають БЮТ і НУ–НС мандат довіри на створення більшості у Верховній Раді – й ми її створили. 2010 рік: якщо склас­­ти результати всіх кандидатів від демократичних сил, вийде близько 60%.

У. Т.: Але ще ніколи не було, щоб проти всіх у другому турі голосувало 4,36%…

– Це результат у тому числі й закликів Віктора Ющенка не підтримувати жодного з фіналістів перегонів. Причому в хід була пущена адміністративна машина, друкувалися листи Ющенка виборцям, де він закликав голосувати проти обох – мовляв, «обидва чоботи – пара»… Та я вважаю, що виборець у нас мудрий, мудріший за багатьох політиків.

Тому що непослідовний

У. Т.: Ваш прогноз: куди рухатиметься Україна за президента Януковича?

– Віктор Янукович уже дав достатньо матеріалу, щоб робити висновки, якою буде зовнішня політика України. Зазначу, що його білборд зразка 2004 року «Тому що послідовний» не відповідає дійсності. Його дії на різних етапах дуже суперечливі. У 2003 році фракція Партії регіонів голосує за закон про основи національної безпеки, згідно з яким мета України – вступити до НАТО. На початку 2004-го уряд Януковича затверджує стратегію розвитку України до 2015 року, яка містить розділ про євроатлантичну інтеграцію, що передбачає приєднання до ПДЧ у 2004 році, подачу заявки на членство в НАТО у 2006-му, і в 2008-му – повноправне членство України в НАТО. Можу вам показати: «Загальна редакція – Віктора Януковича», затверджено указом президента Кучми. Півроку потому Віктор Янукович веде президентську виборчу кампанію на цілковито протилежних засадах. У 2006 році, коли вирішувалася його доля, бути йому прем’єр-міністром чи ні, він підписує Універсал національної єдності, 27-й пункт якого чітко зафіксував, що Україна вступатиме до НАТО за результатами загальнонаціонального референдуму. Янукович заявляє, що Україна не готова приєднатися до ПДЧ. З того часу він справді демонструє антинатовську послідовність, навіть його фракція два роки тому бавилася в залі Верховної Ради кульками з написами «НАТО – ні», блокуючи засідання…

Зараз лідер Партії регіонів заявляє, що його політика буде політикою національних інте­ресів, а в мене запитання: а як же бути з його обіцянками, які розколюють країну, зробити російську мову другою державною, створити газотранспортний консорціум, по-братськи поділивши з Росією газотранспортну систему, що суперечить закону про неможливість приватизувати ГТС? Він договорився до того, що допомагатиме Росії будувати газогін в обхід України! А це шкодить нашим економічним інтересам, адже $3 млрд Україна отримує щорічно від транзиту газу… Він каже про можливість продовжити перебування російського Чорноморського флоту на території України після 2017 року – а як щодо статті 17 Конституції, яка забороняє перебування на території нашої держави іноземних військових баз? Він витягає з шафи пронафталінену ідею Єдиного економічного простору, про який забули вже навіть у Москві, Казахстані й Білорусі! Депутати від ПР між першим і другим турами виборів зареєстрували в парламенті законопроекти, які фактично руйнують наші відносини з Європейським Союзом – вони хочуть денонсувати угоду про реадмісію та скасувати безвізовий в’їзд до України громадян ЄС, що, звичайно, перекреслить напрацювання щодо безвізового режиму з ЄС для громадян України. Можна спрогнозувати, що ЄС денонсує угоду про спрощення візового режиму, якою користуються сотні тисяч українських громадян. Ця низка чинників свідчить: якщо Віктор Янукович перейде від слів до діла, його політика буде політикою антинаціональною, антидержавницькою, спрямованою на підрив суверенітету України.

На вагу золота

У. Т.: Відставка уряду Юлії Тимошенко невідворотна?

– Між виборами президента й відставкою уряду немає жодного зв’язку: уряд складає повноваження лише перед новообраним парламентом. Сьо­­годні для відставки потрібне одне з двох: або Юлія Тимошенко заявить, що йде з посади, а це тягне за собою відставку всього уряду, або парламент висловить недовіру урядові на чолі з прем’єр-мініс­тром. Під час зустрічі з нашою фракцією Юлія Тимошенко на пряме запитання, чи розглядає вона варіант власної відставки, сказала «ні» – поки існуватиме нинішня коаліція демократичних сил. Другий варіант залежить від того, чи знайдуться у фракції «Наша Україна» голо­­си за відставку прем’єр-мініс­тра. Фракція «Наша Україна» перетворилася на золоту акцію будь-якої коаліції у Верховній Раді. На зборах ми обговорювали не те, хто куди піде, а можливість консолідації, яка б унеможливила розвал нинішньої коаліції.

У. Т.: Було ухвалено якесь рішення?

– Для прийняття рішення вийти з коаліції потрібно, щоб більшість членів фрак­­ції – 37 – була за вихід. Наразі такої більшості немає. Є окремі депутати, які вже, так би мовити, тримають ніс за вітром і готові… шукаю відповідне слово – продатися…

У. Т.: Вам відомо, що їм пропонували?

– Ви хочете запитати – скільки? Називають фантастичні цифри – п’ять і більше, як кажуть, «лимонів»… Політична корупція не новина для Верхов­ної Ради. Згадаймо, чому були проведені дострокові вибори 2007 року, – через політичну корупцію, коли депутатів скуповували, як картоплю, й Партія регіонів наближалася до того, щоб мати в парламенті конституційну більшість, після чого вона могла б що завгодно робити і з Конституцією, і з країною…

Сьогодні наша фракція тримається. За входження в іншу коаліцію є щонайбільше, як показало одне з голосувань у ВР, 15 голосів.

У. Т.: За коаліцію з Регіонами?

– Поки я знаю 6–8 депутатів, які сказали, що за будь-яких обставин підуть у коаліцію з Регіонами.

У. Т.: Ваша оцінка вимоги голови ВР про підписи депутатів, які б підтверджували існування коаліції?

– Ця вимога є незаконною, а тому – політично вмотивованою. Посилання на прийнятий закон про регламент, який протягнули в шахрайський спосіб, не є правомірним. Згідно з аксіомою «закон не має зворотної сили», не можна вимоги щойно прийнятого закону поширювати на коаліцію, створену 2008 року!

У. Т.: Стосовно консолідації: Давид Жванія вважає, що консолідувати фракцію слід навколо Арсенія Яценюка…

– Слава Богу, Жванія не відображає поглядів усієї фракції. Я можу сказати твердо й відповідально, що на зборах ніхто не ініціював початок процесу висунення з нашого середовища прем’єр-міністра. Не виключаю, що в деяких головах є така ідея, – щоби це стало ніби винагородою за їхній вихід із нинішньої коаліції та перехід до Регіонів. У НУ–НС збирали лише підписи за консолідацію фракції, бо без консолідації вона буде слабкою, як і донині, й зовнішні сили матимуть спокусу розкупити її, як зараз кажуть, «тушками». Але у фракції достатньо політиків, які тверезо мислять і вважають, що ми повинні триматися купи. Від нашої здатності бути разом залежить, без перебільшення, доля країни. Коли ми триматимемося разом, не вийдемо з коаліції, підтримуватимемо уряд Тимошенко, значить той, кого оголошено президентом, не буде вільний в антидержавницькій діяльності, матиме серйозну противагу й у Верховній Раді, і в уряді. Навіть якщо Юлію Тимошенко відправлять у відставку, уряд виконуватиме свої функції, доки коаліція не внесе кандидатури прем’єр-міністра. А яка коаліція може внести кандидатуру? Тільки нині чинна…

У. Т.: Чому? Нова, сформована на базі Партії регіонів…

– Сформувати її вони зможуть тоді, коли більшість у нашій фракції проголосує за входження до такої коаліції – а такої більшості, повторюю, немає.

У. Т.: Припустимо, ваша фракція вистоїть, а фракція Блоку Литвина – ні…

– Наскільки мені відомо, Литвин не збирається виходити з коаліції, хоча й радітиме, якщо ми вийдемо… Він не хоче увійти в історію як винний у розвалі коаліції, завдяки якій він, до речі, став удруге спікером.

У. Т.: Але ж за відставку Юрія Луценка Блок Литвина проголосував разом із Регіонами – це, власне, й дало підстави запідозрити його у «погляданні» в їхній бік…

– Вони ніколи не були послідовними, в них немає ідеології. Вони завжди шукають кон’юнк­туру, їхня головна мотивація – зберегти Володимирові Литвину посаду.

У. Т.: Можливість розпуску парламенту ви виключаєте?

– Звичайно, нам розпуск парламенту ні до чого. Ми маємо більшість. Але немає ентузіастів ні в Регіонів, ні в комуністів, та й у Литвина… Тому я не бачу перспективи розпустити нинішню Верховну Раду та оголосити дострокові вибори.

У чому сила

У. Т.: Які перспективи об’єднання, блокування демократичних сил перед наступними виборами?

– Народний рух обговорює це питання. На березень ми плануємо з’їзд, який має остаточно прийняти рішення. У 2001 році Рух був одним із ініціаторів згуртування націо­нально-демократичних сил навколо лідера, й ми визначили, що таким лідером може бути Віктор Ющенко. 2004-го ми об’єдналися в коаліцію «Сила народу», 2006 року йшли на вибори в складі блоку «Наша Україна». У 2007-му була спро­­ба з боку наших партнерів, із Банкової також, піти окремо: мовляв, нам ніхто не потрібен, а якщо хочете, можемо декого з вас «тушками» взяти в свій список. До чого призвело це самолюбування? До деградації партії «Наша Україна». Ми втрьох – НРУ, УНП і «Собор» створили свою коаліцію, назвали її «Рух–Українська правиця» й почали готуватися до чергових позачергових виборів. Але вибори перенесли, в «Нашій Україні» отямились, і ми заради спільних інтересів знову пішли на об’єднання. Виступали проти виходу НУ–НС із коаліції у 2008 році – на знак «подяки» президент особисто очолив боротьбу з Народним рухом, зна­йшов у лавах НРУ зрадників і почав із їхньою допомогою колоти нашу партію. Але не вийшло свого часу в Кучми, не вийшло і в Ющенка. Поступово ми подолали ці проблеми, партія довела, що вона жива політична сила, зокрема, активною роботою під час виборчої кампанії.

У. Т.: Ваші опоненти закидали й закидають вам, що Рух може розчинитися в БЮТ…

– Мене багато що дивувало у Вікторі Ющенкові як президенті, але найбільше, мабуть, те, що він одразу після обрання, навіть до інавгурації, поставив питання про ліквідацію НРУ (створення замість усіх політичних сил, які його підтримували, єдиної пропрезидентської політичної партії. – Тиждень). І всі п’ять років свого президентства намагався бути послідовним у нищенні НРУ. На відміну від нього Юлія Тимошенко приходила на наші з’їзди (Ющенка ми запрошували, але він не знаходив часу), знайомила зі своїми поглядами й не раз наголошувала, що НРУ – це фактично ветеран національно-демократич­ного руху й кузня кадрів. Подивіться – в президії ВР і зараз двоє колишніх рухівців сидять, представляючи різні політичні сили… Тимошенко говорила, що від нас залежить, чи творити з ними коаліцію, чи ні, але в жодному разі вона не поставить питання про ліквідацію Народного руху. Тому НРУ ні в кому не розчиниться, ні до кого в прийми не піде, ми будемо не там, де «гетьманчики», а там, де більшість демократичних сил, для яких Україна понад усе.

У. Т.: Як змінювалося ваше ставлення до Віктора Ющенка?

– У мене було відчуття гіркоти від того, що ми обирали одну людину, а президентом стала інша. Це для мене – одне з найбільших розчарувань у житті. Особистих розчарувань. На відміну від багатьох я намагався говорити й доводити, коли бачив деструктивні дії, які вели зовсім не до того, задля чого ми об’єдналися, – знаєте, дуже легко підтакувати лідерові й запитувати в нього, «чєво ізволітє?». Проте близько двох років тому я зрозумів, що мої зусилля марні. Вважаю, що не ми змінили своє ставлення до Ющенка, а він змінив своє ставлення до нас, до демократичних сил, нашого електорату. Як тоді, коли наполягав на нашому виході з коаліції з БЮТ, за яку, нагадаю, проголосували люди. А скільки я йому говорив про Балогу!..
 
У. Т.: А Балогу, до речі, він слухав?

– Ющенко ж сказав про Балогу, що це – найкращий його менеджер… А що той найкращий менеджер сказав про нього, коли пішов із Секретаріату? Це людина, для якої моральних цінностей немає…

Труднощі перекладу

У. Т.: Ви зробили заяву, що Народний рух протидіятиме наступові антидержавницьких сил на українську мову. У вас є конкретний план протидії?

– Розумієте, це ж не можна виміряти кількістю проведених акцій – лише конкретною роботою. Ми, створюючи будь-які коаліції, завжди наполягали на включенні в коаліційну угоду положень, що українська мова – це єдина державна, у такий спосіб гарантуючи, що наші партнери не підуть іншим шляхом. І в Універсалі національної єдності, який зухвало й цинічно потоптав Янукович, це теж було записано.

У. Т.: У Партії регіонів надання російській мові статусу другої державної називають реалізацією Європейської хартії національних і меншинних мов.

– Це досить дивна інтерпретація Європейської хартії. До слова, у нас за часів Кучми, під час ратифікації Хартії, не без підтримки Литвина, який тоді був головою ВР, викривлено її витлумачили, звели її фактично до суті, не закладеної в самій хартії, – мовляв, йдеться про захист мов національних меншин. Там немає такого. Там ідеться про захист регіональних або меншинних мов – мов, які становлять загальноєвропейське культурне надбання. Скажімо, мова караїмів, що зникає, мова кримських татар, мова ромів, котру в безграмотному законі про ратифікацію Хартії назвали циганською… Тому Хартія і надання російській мові статусу другої державної не мають нічого спільного, Хартія якраз не дає таких підстав.

У. Т.: Як ви ставитеся до ініціативи БЮТ про референдум щодо моделі влади?

– Позитивно. В нас прийнято під лідера намагатися переписати Конституцію – от зараз уже регіонали кажуть, що треба через Конституційний Суд скасувати конституційну реформу 2004 року. В такий спосіб вони хочуть повернути Януковичу повноваження, які мав Кучма до 2004 року. Звичайно, це не той шлях. Спершу народ повинен дати політикам зрозуміти, якою він хоче бачити політичну систему – парла­ментсько-прези­дентською, як зараз, чи прези­дентсько-парла­ментсь­кою… Особи­сто я вважаю, що президентська модель із повноваженнями, яких немає ніде в Європі, дає підстави зловживати владою. Досвід Кучми – приклад. Лише парламентська система унеможливлює узурпацію влади однією людиною.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Борис Тарасюк
Політик і дипломат, міністр закордонних справ України в урядах Валерія Пустовойтенка, Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича.

Освіта – Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права (1975).

Уперше народним депутатом обраний 2002 року (№9 у списку блоку «Наша Україна»).

Із травня 2003-го – голова Народного руху України.

Народний депутат України VI скликання, обраний за списками Блоку «Наша Україна–Народна само­оборона».

Дипломатичний ранг – Надзвичайний і Повноважний Посол України