Коли кілька тижнів тому німецька юстиція затримала озброєну групу, яка планувала путч проти демократичного ладу Федеративної Республіки, громадськість спершу була шокована. Адже поліція оприявнила страхітливу готовність до насильства в правоекстремістському підпіллі. Але вже невдовзі у медіях з’явилися голоси, що почали висміювати задум змовників. Деякі спостерігачі, переважно з консервативного спектру, навіть припустили, що уряд штучно «перебільшив» небезпеку, яку становить ця група, для відвернення уваги від серйозніших загроз, наприклад, від войовничих кліматичних активістів чи діяльності ісламістів.
Вигляд диверсантів справді дає вдосталь підстав для насмішок. Їхній лідер, 73-річний аристократ, підприємець з галузі нерухомості на ім’я Гайнріх XIII Принц Ройсс, хотів замість демократії відновити аристократичну форму правління і проголосити себе новим главою держави. Своїх спільників він вербував у середовищі «громадян Рейху», цього заплутаного конгломерату ультраправих соціальних аутсайдерів та езотеричних ірраціоналістів, які не визнають державної легітимності Федеративної Республіки і натомість вважають себе громадянами Німецького Рейху, який припинив своє існування в 1945 році.
Звісно, навіть мови не може бути про те, що таке угруповання здатне ліквідувати конституційний лад ФРН через державний переворот. Але ані мала кількість членів, ні безглуздість ідей і цілей не мають призводити до недооцінки загроз. Розпочати переворот вони планували захопивши німецький Бундестаґ озброєним ударним загоном. Можна припустити, що при цьому членів уряду і парламенту заарештували б і жорстоко поводились з ними, якщо не вбили. Схожість цього плану з штурмом Капітолію у Вашингтоні 6 січня 2021 року та нещодавнім, майже точно до дня два роки тому, розгромом бразильського парламенту натовпом прихильників не переобраного президента Болсонару очевидна. Вона розкриває глобальну модель дій войовничих ворогів демократії і унаочнює, що німецькі потенційні путчисти аж ніяк не поодинокий курйоз. Про це свідчать і зв’язки, які вони, вочевидь, підтримували з Росією.
Читайте також: Велика китайська помилка канцлера ФРН
Окрім того, що знищений осередок путчистів лише невелика частина значно більшого середовища готових до насильства «райхсбюрґерів», в цій історії вдосталь прикладів того, якого лиха можуть завдати нібито маргінальні групи, якщо через їхню позірну слабкість і програмне аутсайдерство до них не ставитись достатньо серйозно.
Коли Адольф Гітлер зазнав ганебної поразки зі своєю дилетантською спробою державного перевороту в Мюнхені 1923 року, більшість сучасників вважали його «блазнем», який остаточно вичерпав себе. Його НСРПН тоді була лише маленькою, сумнівною сектою, ідеологічне божевілля якої викликало підозру навіть у затятих антидемократів ультраправого спрямування. В Італії Беніто Муссоліні розпочав свій блискавичний злет до влади як політично вирваний з корінням одинак. Після закінчення Першої світової війни він став на чолі групи колишніх фронтовиків, сповнених ненависті до «декадентського» цивільного життя, в якому вони більше не могли знайти собі місця. Муссоліні вигадав для них ідеологію, яка стала приводом для їхньої жаги до надмірного насильства і дозволила їм тероризувати італійське суспільство, доки він не досяг повної автократії.
Більшовики під час Лютневої революції в Росії також були відносно незначною маргінальною групою. Кажуть, що один високопоставлений австрійський урядовець відкинув повідомлення про неминучу другу, радикальнішу революцію в Росії в 1917 році з презирливим зауваженням: «Хто б мав зробити цю революцію? Може, пан Троцький з кафе «Централь»?». Лев Троцький, пізніший організатор Жовтневого перевороту і засновник Червоної Армії, жив в екзилі у Відні до 1914 року і проводив в кав’ярні багато часу. Тому його революційні теорії відкинули як фантазії політизованої богеми.
Читайте також: Росія не збирає нову потужну армію. Вона збирає погіршену версію сили, з якою розпочала війну – The Atlantic
Навіть після того, як вони прийшли до влади, то закріпилися лише в меншості російського суспільства. На виборах до Установчих зборів більшовики отримали менше чверті місць. А тоді жорстоко розігнали перший вільно обраний парламент Росії і встановили свою тоталітарну диктатуру.
Аль-Каїда, коли планувала теракти 11 вересня 2001 року, складалася лише з невеликого кола прихильників мегаломана Усами бен Ладена. Їхні надії на те, що терор призведе до розпаду США і тим самим відкриє шлях до світового панування ісламу, були абсолютно нереальними і демонстрували їхнє спотворене апокаліптичними мареннями сприйняття дійсності. Але керованим цим божевіллям людям вдалося здійснити безпрецедентні за масштабами терористичні акти, які забрали тисячі життів і похитнули міжнародний порядок.
Чим божевільніший світогляд екстремістів, тим більше зростає їхня готовність до актів нестримного насильства. Тому при оцінці потенційних терористів-екстремістів не слід брати до уваги те, які реальні сили для повалення влади вони мають на даний момент. Якими б абсурдними не були їхні плани, варто виходити з того, що врешті вони зроблять саме те, про що заявляють. Щойно з’являються ознаки того, що вони мають намір реалізувати свої насильницькі фантазії, демократична правова держава має застосувати проти них усю силу закону. Ніщо так не загрожує існуванню плюралістичних демократій, як недооцінка їхніх ворогів.