До списку препаратів, що протвережують «русскомірноє сознаніє», впевнено можна зарахувати й літній сезон. Якщо у 2014-му літо в принципі випало з життя багатьох, поставивши одне-єдине питання про виживання, а у 2015-му, як і раніше, асоціювалося з неприємним звуком ракет, то відповідні місяці 2016-го з їхнім «перемир’ям» дають багатьом нагоду задуматися про хоч якийсь відпочинок. І тут раптом з’ясовується, що навколо блокпости, терикони й степ. А поплаваєш хіба що в місцевому ставку, принагідно записавшись на прийом до шкірдиспансеру.
До війни основними місцями відпочинку донеччан були Крим, Святогірськ, «блакитні озера» між Святогірськом та Щуровим, Азовське море й, у найгіршому разі, авдіївський кар’єр. Бюджетним варіантом завжди лишався відпочинок на Азовському морі та у Святогірську, хоча більшість усе-таки без особливих проблем знаходила кошти на поїздку в АРК. Тепер ситуація докорінно змінилася.
Читайте також: Аргумент молотка
Дорога до півострова через материкову Україну — це все одно, що маршрут до Таїланду: дорого, довго й попросту нерозумно. Навряд чи хтось зважиться простояти від 6 год до доби на всіх блокпостах лінії розмежування, потім витратити ще кілька годин, щоб дістатися бодай до Маріуполя, а звідти вже бозна-скільки часу їхати до «кордону» з Кримом і намагатися його перетнути. Хоча дорога через РФ не набагато зручніша: ті самі блокпости, знову-таки кордон, але вже з Росією, переправа через протоку й, нарешті, ще година-півтори до найближчого курортного міста, що загалом означає 25–35 год залежно від того, як пощастить. Утім, це лише формальний аспект. Для жителів новоспечених «республік» головна лінія ізоляції Криму пролягає аж ніяк не вздовж колючих дротів і бетонних плит. Вона проходить через їхній гаманець. Дістатися з Донецька до Сімферополя рейсовим автобусом коштує від 2 тис. руб. за людину в один бік, тобто вся мандрівка обійдеться щонайменше в 4 тис. При цьому середня зарплата в «ДНР» не перевищує 5 тис. руб. Тож для більшості «республіканців» півострів поки що закритий.
Авдіївський кар’єр теж відпадає зі зрозумілих причин. «Триколірним» залишився хіба що клаптик приазовської землі під назвою Сєдове. Хоча й тут усе не райдужно.
Читайте також: Як жити в Донецьку
Заповзятливі місцеві вчасно зорієнтувалися в цій ситуації з камерою два на два й почали здавати житло за такими цінами, ніби за вікном блищить кримський пісок. Так, ще 2015-го в Сєдові не існувало бодай трохи адекватної градації розцінок, котрі визначалися за виглядом приїжджих і мали гігантський розкид. Цього року вони вже традиційно для окупованої території виставлені в рублях і стартують від 150 руб. за добу із загальними зручностями на вулиці, спільною кухнею і часто без посуду, на що скаржаться в соцмережах навіть патріотично настроєні «офіцери» (чи хто там наповнює нині Донецьк…). Можна розплатитись і гривнею, що в будь-якому разі невигідно, бо ж тут повторюється ситуація з орендою житла в головному місті Донбасу: тоді як у нацвалюті зазначено ціну за квартиру 1200 грн, у рублях виставляють 4 тис. А в разі спроби все-таки заплатити 1200 грн господар помешкання 4 тис. руб. конвертує в українські гроші за реальним курсом, що обертається вже сумою 1500 грн. Тобто клієнт завжди в мінусі.
При цьому всіх, хто готовий здавати житло, в найкращих радянських традиціях уже переписала нинішня «адміністрація» Новоазовська, котра поскаржилася, що, крім Сєдова і власне самого райцентру, відпочивальників не порадує жоден населений пункт, бо сусідні території заміновані. Утім, останнє вже давно нікого не бентежить. Та і є все-таки в усьому цьому маленька радість: дорога в Сєдове забере лише від 300 до 600 руб. залежно від перевізника. І, попри всі ці моменти, за відсутності альтернатив житло на азовському узбережжі нерідко бронювали ще з минулого літа, залишаючи аванс. Місця починають резервувати щонайменше від кінця лютого, тож у червні господарі вже часто не підходять до своїх телефонів.
Читайте також: «Гості» в порожнечі
Єдиною доволі екзотичною альтернативою для декого із забезпечених донеччан є поїздка до Санкт-Петербурга, куди з Донецька, як і до інших великих міст РФ, ходять регулярні рейси. Цей варіант вибирають одиниці справді пройнятих російською культурою жителів. Незважаючи на, здавалося б, такий «віддалений» відпочинок, сама дорога обійдеться трохи дорожче, ніж до Криму, — 3,5 тис. руб. в один бік. Ну а про ціни власне в Петербурзі, звичайно, говорити зайве: ця страва лише для гурманів.
Решті любителів біляшів та іншої невибагливої їжі залишається перетворений цього року на суцільне болото донецький Кальміус, із жабами, що романтично кумкають просто на вичищеній до блиску «республіканській» набережній.