Під різдвяну ялинку 2024 року народні обранці ухвалили в першому читанні законопроєкт про запровадження інституту множинного громадянства. Хоч президент і подав проєкт закону як невідкладний, проте він виявився доволі сирим з купою недопрацювань, що, відповідно, породило чимало застережень. Утім, з ними за нього й проголосували як за основу. До другого читання, мовляв, внесуть правки й усе заграє.
З ідеєю створення інституту множинного громадянства президент Володимир Зеленський носиться давно. І з цим пов’язана ціла законотворча історія. Ще на початку своєї каденції, 13 грудня 2019 року, він зареєстрував у парламенті «Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо питань громадянства № 2590», але проєкт так і не розглянули й не ухвалили.
На початку 2021 року Рада національної безпеки та оборони не без благословення президента доручила Кабміну розробити свій законопроєкт щодо осіб з подвійним громадянством. Ще через пів року, у вересні, Зеленський знов особисто запропонував надати подвійне громадянство українцям, які проживають за кордоном, а в грудні 2021-го, якраз напередодні повномасштабного вторгнення, вніс до Верховної Ради відповідний законопроєкт № 6368. Той документ, звісно, не встигли розглянути: невдовзі почалася війна й стало не до нього.
Новий проєкт закону від президента № 10425 «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України» з’явився в парламенті аж у січні 2024 року. Він навіть потрапив до порядку денного, проте знову щось пішло не так. Тому через пів року з’явився ще один документ, який уже зміг дожити до голосування і який прийняв за основу парламент 17 грудня 2024 року.
Як пояснюють автори проєкту закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» № 11469, його цілями й завданнями є актуалізація правового регулювання питань громадянства України з огляду на потребу забезпечити національну безпеку та національні інтереси України з метою зберегти єдність української спільноти та зменшити негативні наслідки демографічної кризи в Україні внаслідок збройної агресії РФ. Законопроєкт має на меті допомогти гарантувати умови повернення громадян, які вимушено покинули Україну через війну, спростити порядок набуття громадянства України й удосконалити регулювання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Національній гвардії тощо.
Документ пропонує, щоб множинність громадянства (підданства) допускалась у таких випадках:
- одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави;
- набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів-іноземців;
- автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
- автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
- набуття громадянства України в спрощеному порядку для іноземців, що є громадянами держав, які входять до переліку тих, хто може отримати громадянство в спрощеному порядку;
- набуття громадянином України громадянства держав з переліку тих, чиї громадяни набувають громадянство України в спрощеному порядку.
Множинність громадянства не допускатиметься для людей, які мають громадянство Росії (тобто країни, яку Верховна Рада визнала державою-агресором) або держави, яка не визнає територіальної цілісності й суверенітету України.
Попри те що президентський законопроєкт підтримали аж 247 народних депутатів від різних політичних сил, окрім «Батьківщини» та «Європейської солідарності», його одразу піддали нищівній критиці. Хтось запідозрив розробників закону в намаганні змінити електоральний ландшафт країни через залучення до голосування на виборах людей з кількома паспортами, які мають дуже умовний стосунок до України й проживають в інших країнах. Хтось побачив у законопроєкті загрози національній безпеці. Декому не сподобалися норми, які позбавляють громадянства України українців, що опинилися під окупацією, коли їх примусово паспортизувала країна-агресор. Дехто з політиків нарікав на невідповідність принципу множинного громадянства Конституції України, зокрема її 4 статті де вказано, що в Україні існує єдине громадянство. А активісти й громадські організації заявили, що законопроєкт про множинне громадянство містить загрози українській ідентичності, національній безпеці та правам громадян.
Зрештою текст обіцяли доопрацювати, залучивши всі зацікавлені сторони, зокрема Світовий конгрес українців, а також звернулися до Конституційного Суду, щоб той надав висновок щодо відповідності норм майбутнього закону Конституції. Заступниця голови президентської фракції Євгенія Кравчук навіть анонсувала створення робочої групи, яка підготує документ до другого читання. До неї мали б увійти представники від різних фракцій, а очолити її — депутат від «Слуги народу» Андрій Мотовиловець.
Як удалося дізнатися Тижню, на середину січня група нібито все ще не збиралася на засідання, проте робота над удосконаленням законопроєкту все ж таки ведеться. Щонайменше кілька сотень правок до нього вже внесли народні обранці. А Світовий конгрес українців уже навіть подякував на офіційному сайті «українським парламентарям за відкритий, вдумливий і відповідальний підхід до розробки законодавства про множинне громадянство та готовність до співпраці з громадянським суспільством» і привітав «реєстрацію у Верховній Раді України пакету пропозицій змін до проєкту закону України про множинне громадянство». Як зазначено в заяві, «Ці зміни, ініційовані СКУ та розроблені спільно з народними депутатами Андрієм Мотовиловцем («Слуга народу»), Володимиром В’ятровичем («Європейська солідарність») і Ярославом Юрчишиним («Голос»), зареєстровані за підписами 29 народних депутатів з чотирьох парламентських фракцій».
Про які зміни йдеться? Як пояснив у коментарі Тижню Ярослав Юрчишин, «консультації з представниками Світового конгресу українців допомогли уточнити кілька моментів. Закон повинен гарантувати рівність прав для всіх громадян України, незалежно від того, чи мають вони інші паспорти. Виняток лише для тих, хто має громадянство держав, які сприяють російській агресії. Для таких людей треба передбачити обмеження, зокрема неможливість брати участь в управлінні державою чи обиратися на посади в центральних або місцевих органах. Крім того, для тих, хто хоче отримати українське громадянство, я пропоную обов’язково знати основи Конституції, історії України та української мови».
«Питання множинного громадянства давно на часі, — вважає нардеп, — але війна дала йому новий поштовх. У нас мільйони українців за кордоном, які хочуть залишатися частиною нашої країни. Важливо знайти рішення, яке дасть їм змогу бути повноцінними учасниками життя країни, не створюючи ризиків для національної безпеки».
Коментуючи відповідність законопроєкту про множинне громадянство до Конституції та можливість внесення до основного закону змін, Ярослав Юрчишин зазначає: «Україна завжди мала принцип єдиного громадянства, закріплений у статті 4 Конституції. Це означає, що держава визнає лише громадянство України для своїх громадян, навіть якщо вони мають інші паспорти. Але водночас множинне громадянство не заборонене прямо — закон лише визначає можливі наслідки в разі, коли українець добровільно отримує громадянство іншої держави.
Проте виникають ситуації, які потребують уточнень у законодавстві та, можливо, у самій Конституції. Наприклад, що саме означає “єдине громадянство”? Це поняття потребує офіційного тлумачення або оновлення. Зараз важливо дати чітке визначення, щоб уникнути конфліктів у правовому полі та створити зрозумілий механізм для громадян».
Коли саме в депутатів дійдуть руки до розгляду законопроєкту в другому читанні й наскільки швидко його можуть ухвалити, наразі не зрозуміло. Хоча ніяких видимих рухів у парламенті із цього приводу поки не відбувається, активізація може настати в будь-який момент. Не варто забувати, що в ухваленні законопроєкту зацікавлений найперше президент, і актуалізація цієї його старої ідеї саме тепер, у момент тектонічних геополітичних змін, не випадкова.
Інше питання, чи є шанс ухвалити законопроєкт у тому вигляді, як хотіли б на Банковій, і де межа можливого компромісу. Критики законопроєкту в багатьох випадках мали рацію, коли вказували як на певні дискримінаційні нотки в його статтях, так і на нестачу в певних моментах конкретики. Якщо багато важливих правок з якихось причин проігнорують і провалять, то є серйозний ризик, що, попри беззаперечну важливість та актуальність, закон не набере достатньої кількості голосів і буде провалений.
Скажімо, на думку Світового конгресу українців, одним з ключових принципів, який треба врахувати під час внесення правок, щоб законопроєкт повністю відповідав інтересам України й усіх її громадян, є кваліфікаційні вимоги до громадянства. «Заявники на українське громадянство повинні заявити про вірність українській державі, її суверенітету й територіальній цілісності. Вони повинні продемонструвати знання історії України, обов’язків громадянина України, Конституції України й володіння українською мовою». Такий підхід підтримують чимало народних обранців українського парламенту, і для багатьох він принциповий. Але чи так само він принциповий для ініціатора законопроєкту та його оточення? Трохи уявляю, як там справи зі знанням історії України, обов’язків громадянина, тонкощами Конституції та володінням українською мовою, тож беруть сумніви. Утім, дива іноді трапляються…