Зранку 1 листопада головною новиною стало запровадження Росією обмежень проти України. Санкції стосуються 322 фізичних осіб та 68 юридичних. Водночас зрозуміти логіку російського уряду з документу складно. Він вийшов очевидно сирим та непідготовленим, хоча б з огляду на численні помилки і неточності. При цьому часу на підготовку у відповідальних органів РФ було більш ніж достатньо. Про запровадження контрзаходів на «недружні дії України» стало відомо ще влітку. Тоді про це написали російські ЗМІ з посиланням на неназвані джерела. Повідомлялося, що заходи стосуватимуться, зокрема, виробників добрив з України. 22 жовтня президент Владімір Путін підписав відповідний указ, після чого уряд Росії мав сформувати конкретний перелік компаній та осіб. У будь-якому разі російські офіційні органи мали удосталь часу для роботи. Що з того вийшло у матеріалі Тижня.
Не той Карась
Перша помилка санкційного списку РФ, на яку звернули увагу – внесення до нього Євгена Карася. Ідеться не про лідера правого руху С14, відомого своїми вуличними акціями, серед яких зокрема штурм будівлі Россотруднічєства у Києві.
До санкційного списку замість Євгена Васильовича внесли Євгена Валерійовича Карася – київського галериста, колекціонера та радіоведучого. Не збило з пантелику російських фахівців і те, що різниця у віці між Карасями – 23 роки. Дату народження у списку також вказали для старшого – галериста. Водночас для отримання правильної інформації щодо імені достатньо було зайти на відповідну сторінку у Вікіпедії. Також не є секретом і правильна дата народження одного з лідерів С14, яку можна відшукати за допомогою Google.
Звісно ж, можна припустити, що ніякої помилки не сталося і до списку спеціально внесли галериста, а не радикала, відомого антиросійськими акціями. Було б непогано почути й офіційне тлумачення російських посадовців із цього приводу. Однак, його досі немає. До речі, в указі президента РФ міститься лише наказ про запровадження санкцій, а в постанові уряду РФ – імена, перелік обмежень та назви компаній. Жодних пояснень формування списку прізвищ немає.
Не той мер
Крім казусу Карася, у списку ще чимало незрозумілих імен та назв. Серед них виділяється ім’я колишнього мера столиці Леоніда Черновецького. Політик фактично усунувся з активного політичного життя в Україні ще у 2012-му році – до подій Майдану та початку війни. Хоча він і перебував формально на посаді мера, але вся реальна влада належала голові КМДА Олександру Попову. Черновецький спочатку довгий час перебував у відпустці, а потім позбувся посади і юридично. Жодної активної участі у Майдані та війні проти РФ екс-голова Києва не брав. Зараз він нібито перебуває у Грузії, де навіть робив заяви про початок політичної кар’єри.
При цьому у списку відсутній чинний мер Києва Віталій Кличко. Знову ж, теоретично він мав більше підстав потрапити до переліку. В 2014-му Кличко був формальним лідером опозиції під час Майдану. Він належав до трійки, яка підписувала з тоді чинним президентом Віктором Януковичем договір про врегулювання ситуації у Києві. Росія вважає, що договір не виконали, а в Києві відбувся державний переворот. Інші двоє тодішніх лідерів опозиції та підписантів договору – Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок – присутні в списку Кремля.
Депутати та міністри
За даними руху Чесно, який порахував кількість представників різних органів влади України в санкційному списку, там присутні 127 нардепів. Чому саме стільки? Знову ж, пояснення немає. Можна було б припустити, що у Росії відібрали депутатів, помічених у голосуванні за постанови, які Москва вважає антиросійськими. Однак тоді нардепів мало б бути щонайменше 226. Викликає запитання також те, кого саме з фракцій внесли до переліку.
«Серед 322 українців, які потрапили під російські санкції, Громадський рух ЧЕСНО нарахував 127 народних депутатів VIII скликання: 44 – члени фракції «Блок Петра Порошенка», 23 – позафракційні, 21 – «Народний фронт», 20 – «Радикальна партія Олега Ляшка» (майже вся фракція, окрім Олександра Гулака), 6 – «Батьківщина», 6 – «Самопоміч», 4 – «Воля народу», 2 – «Опозиційний блок», 1 – «Відродження», – йдеться у повідомленні Чесно.
Та сама ситуація й з міністрами. Одні потрапили до списку, інші ні з невідомих причин. Певне пояснення можна дати лише відсутності у переліку Петра Порошенка і Володимира Гройсмана – Україна також не вводила обмежень проти перших осіб Росії.
Львівська область, СРСР
Серед дрібних неточностей, на які звернули увагу – спосіб написання місць народження фігурантів списку. Якщо людина народилася, скажімо у Білорусі чи Туркменістані, то щодо неї це зазначено – наприклад, «Білоруська РСР, СРСР». При цьому про Україну в переліку немає жодної згадки. Наприклад, якщо людина народилася в Дніпрі, то зазначено просто «Дніпропетровськ, СРСР».
Окремі користувачі соцмереж припускають, що це зроблено через вихідців із Криму у санкційному списку. Якщо зазначати повне місце народження, то довелося б указати, що кримські міста належали до УРСР.
Про складання списку нашвидкоруч свідчить ще один факт. Нинішній депутат Радикальної партії Ляшка Юрій-Богдан Шухевич народився на Львівщині в 1930-му році. У російському документі місцем народження вказано «Львівська область, СРСР». Проблема у тому, що в 1930 році Львівщина входила до складу Польщі і ніякої Львівської області тоді ще взагалі не існувало.
Компанії та олігархи
На цю суперечність у формуванні списків указали навіть російські ЗМІ. Зокрема, до переліку потрапив Віктор Пінчук, але там немає Дмитра Фірташа, Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського. При цьому в списку компаній не всі підприємства Пінчука, однак є компанії з орбіти впливу інших олігархів. Наприклад, ті самі гірничо-збагачувальні комбінати, які не належать безпосередньо Дмитру Фірташу, але постачають сировину для його підприємства кримський "Титан" на окупованому півострові.
Відсутність у списку Ігоря Коломойського взагалі дивна. Росія відкривала проти нього кримінальні провадження, а самі компанії олігарха виграли у РФ кілька міжнародних судів. Власне, ці суперечності наводять на іншу думку: санкції РФ – не так обмеження, як спосіб упливу на політичну ситуацію в Україні напередодні виборів. Маніпуляції стосовно того, хто є у списку, а кого немає, вже почалися. Можна очікувати, що до березня 2019-го ми отримаємо ще кілька «хвиль санкцій». І щоразу це викликатиме бурхливі суперечки і звинувачення один одного усередині України. Саме це, а не обмеження і є найбільшою загрозою.