Часом доводиться чути суперечки щодо доцільності називати представників самопроголошених «ДНР-ЛНР» сепаратистами, адже по-суті ми маємо справу із російськими окупантами і місцевими колаборантами, що працюють на окупаційні адміністрації, замасковані під сепаратистські утворення.
Проте в Україні є й справжні сепаратисти. Зовсім нещодавно СБУ викрила чергове організоване угруповання, причетне до створення незаконних органів місцевого самоврядування у Кіровоградській області. Вони не заявляли про плани об’єднуватись із Росією або про наміри створення окремих республік, проте їх дії носили саме сепаратистський характер.
Учасники групи, заявляючи про абсолютну нелегітимність чинної влади, намагалися сформувати на території області кілька фейкових ОТГ для привласнення повноважень офіційних територіальних громад. Для цього вони провели «установчі збори», на яких, зокрема, призначили «керівників».
Читайте також: Місія: декомунізувати Кіровоградську
В СБУ стверджують, що використовуючи підробні документи й печатки, зловмисники планували взяти під контроль майно і природні ресурси на території кількох селищ регіону (зокрема у Суботцях та Дмитрівці). Працівники спецслужби задокументували, що від імені таких «псевдоОТГ» надсилали листи до підприємств та установ із вимогою передати майно на баланс.
Під час обшуків за місцями проживання організатора та двох активних учасників угрупування правоохоронці виявили документацію фейкових ОТГ та фіктивні посвідчення «депутатів», а також обладнання, яке ділки використовували для виготовлення підробної документації. У межах кримінального провадження за ст. 353 (самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи) Кримінального кодексу тривають слідчі дії.
Проте сам випадок далеко не перший.
Історія питання
Перші спроби створювати псевдогромади почалися ще з 2012 року. Тоді до них ніхто серйозно не ставився, сприймали радше як міських божевільних чи сектантів. Перешкод у діяльності також не чинили. Тому явище поступово розвивалось і посилювалось.
Розквіт діяльності фейкових територіальних громад припав на період 2015-16 років, коли в Україні набирала обертів реформа децентралізації, але не всі до кінця розуміли, що це таке. Більшість сільських голів і загалом представників місцевих органів самоврядування з недовірою ставились до реформи, і навіть чинили їй опір. Тому ідеї створення альтернативних органів самоврядування лягли у здобрений ґрунт.
Читайте також: Місто не помітило змін. Про перші 100 днів обраної на виборах місцевої влади у Кропивницькому
Головна ідея руху полягала у тому, що після прийняття нової Конституції України у 1996 році мали бути створені нові органи влади, а оскільки цього не відбулося, то всі органи державної влади, на думку псевдогромадівців – незаконні. Тому державу слід перезаснувати «знизу», шляхом заснування територіальних громад. Для такого «заснування» вони вирішили не збирати всю громаду, їм достатньо було навіть трьох представників, щоб провести установче засідання і назватись новою міською чи сільською радою.
Мережа таких громад діяла майже у всіх областях, за виключенням Чернівецької, Харківської та Луганської. Діяльність відбувалась у тому числі на основі структури організації «Український вибір» Віктора Медведчука. Найкраще справи у псевдогромад пішли на Хмельниччині. При цьому самопроголошенням себе владою в певній громаді справа не обмежувалась. Представники «народної влади», як вони себе називали, видавали «паспорти людини», реєстрували «народних підприємців», збирали «податки», закликаючи не платити їх в український бюджет, видавали номерні знаки на автомобілі, і навіть захоплювали комунальне майно.
Зрештою, їх діяльність зацікавила Службу безпеки. Провели низку заходів для протидії діяльності таких формувань, у тому числі обшуки та арешти, і вони поступово зникли з поля зору. Проте, як стає зрозуміло, в Україні з’явилося вже нове покоління сепаратистів.
Вони відновили активність після місцевих виборів 2020 року, адже саме після виборів значна частина політично активного населення, яка балотувалася до рад різних рівнів, програли вибори, опинившись «за бортом». І саме їм запропонували просте рішення проблеми – як, програвши вибори, все одно стати депутатами або головами громад.
«Багнет нації»
Нове покоління сепаратистів очолив такий собі Анатолій Балахнін. 39-річний мешканець Дніпра, колишній сантехнік, який називає себе «ідеологом» цього руху. Не маючи юридичної освіти, він самотужки вивчив українські закони та Конституцію, і почав трактувати їх на свій розсуд.
Читайте також: Підготувалися. У Кропивницькому за місяць майже не виникло конфліктів щодо нових норм мовного закону
Свою діяльність Балахнін зі своїми прибічниками розпочали зі створення сайту, газети та групи у Фейсбуці під ніби патріотичною назвою «Багнет нації», а далі почали їздити Україною у пошуках однодумців. Знайшовши бодай кількох прихильників, вони одразу проводили «установчі збори» і засновували паралельні органи місцевого самоврядування.
Окрім свого рідного Дніпра та згаданих на початку статті сіл Кіровоградської області, самозванці створили осередки у Тернополі, Вінниці, селах Львівщини, Рівненщини та інших регіонів. За словами самого Анатолія, з лютого 2020 року його активістами начебто вже створено 46 територіальних органів місцевого самоврядування у 16 областях України. Балахнін навіть наголошує, що «особисто консультує тих, хто хоче створити свій власний муніципальний орган влади».
Кульмінацією діяльності стало проведення «Всеукраїнського національного конгресу» 21 грудня на Майдані Незалежності у центрі Києва. Там проголосили «нового президента, уряд, окремі органи влади». Президентом назвали, звісно, самого Балахніна, на підставі того, що офіційні органи влади нібито ніколи не отримували повноваження на здійснення місцевого самоврядування у нашій державі. Він вважає, що «сучасні органи місцевого самоврядування взагалі треба розпустити, а на основі результатів місцевих референдумів і виборів обрати нові».
Це також стосується і діяльності Верховної Ради України, яку Балахнін та його послідовники планують розпустити. На мітингах останній неодноразово стверджував, що «Верховну Раду взагалі треба визнати нелегальною і організувати ліквідацію цієї державної установи, так як Конституція її припинила свою чинність».
Ще одна українська інституція, яка не дає спокою пану Балахніну – це діяльність ЗСУ. «Активіст» практично завжди у публічних виступах наголошує, що «наші Збройні Сили – незаконне утворення, командирів якого треба переконувати приєднуватись до підтримки новостворених органів виконавчої влади, а хто з них буде проти – відповість по закону». Не визнає останній і існування Національної поліції та СБУ, яким він вже призначив нових самопроголошених «керівників».
На щастя, самому Балахніну фактично нізким проводити всі ці незаконні провокації, адже кількість його активних прихильників в Україні сягає не більше двох-трьох десятків осіб, які і беруть участь у постановочних мітингах. Частина з них – люди з кримінальним минулим або взагалі психічно-неврівноважені особи, які готові до радикальних дій заради заробітку.
Читайте також: Програми переможців. Що чекатиме на Кропивницький і область, якщо народні обранці реалізують офіційні обіцянки
Відповідальність
Зараз Балахнін фігурує у кримінальному провадженні за особливо тяжкою 109 статтею Кримінального Кодексу — «дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади».
У Службі безпеки вважають, що така діяльність вигідна Російській Федерації. Керівництво РФ з 2011-го року готувало розкол України під виглядом створення федеративних округів, які потім за допомогою референдуму могли би приєднатися до сусідньої держави. Ідею федералізації України, зокрема, підтримує кум президента РФ Володимира Путіна Віктор Медведчук та проросійські партії, такі як ОПЗЖ, «Опозиційний блок» чи Партія Шарія.
Загалом, заходи накшталт так званого «Всеукраїнського національного конгресу» не мають жодної юридичної сили:
«Рішення про заснування державних органів не може приймати купка людей. Нічого спільного із законністю такий формат діяльності не має. Україна — демократична держава, і проведення масових акцій та зборів не заборонені. Але спроби заснувати парламент або нові збройні сили — це злочин, описаний низкою статей Кримінального Кодексу України, зокрема ст. 109, 110, 111, 353», – пояснює правник, доктор юридичних наук Віталій Шевченко.