Після початку війни з’явилося чимало пересторог, що внаслідок кібератак та руйнування інтернет-інфраструктури доступ до мережі на території України буде обмеженим або відсутнім. У зверненні до техногігантів віцепрем’єр-міністр Михайло Федоров, який назвав сучасні технології однією з найкращих відповідей танкам, ракетам і снарядам, закликав допомогти Україні у воєнному протистоянні з Росією. Першим відреагував Ілон Маск, уже за кілька тижнів у Києві з’явилася вантажівка із супутниковими антенами Starlink, відомими як Dishys. Було також увімкнено космічний інтернет-сервіс Starlink.
Німецький приклад
Водночас у Німеччині 22 березня Маск продемонстрував свій традиційний танок, яким відзначив відкриття власних автомобільних заводів. Це був четвертий у світі і перший в Європі Gigafactory Tesla (офіційна назва — Giga Berlin-Brandenburg, або просто Ґіґа-Берлін), розташований за 40 кілометрів від Берліна. На реалізацію проекту знадобилося два з половиною роки, тепер Маск планує виробляти там акумуляторні батареї загальною потужністю 50 ГВт-год на рік, а також 500 000 автомобілів, одним із яких є компактний позашляховик Model Y орієнтовною вартістю 63 990 євро.
Бранденбург є містом шахтарів, які видобували буре вугілля для потреб енергетики. Тим символічнішим для німців є прихід яскравого представника виробництва, що символізує безкарбонову економіку, з ініціативою, яка повністю відповідає програмним цілям Німеччини, відомої своєю прихильністю до ідей кліматичної нейтральності. У Бранденбурзі, як і в Шпермберзі, який належить до шахтарського регіону, ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» отримала на місцевих виборах 2019 року безпрецедентні 27%, тому що проголосила гасло «робочі місця важливіші за охорону довкілля» і «добувай вугілля або помирай».
Підтримка цих гасел, яка дуже часто переходить до протестів, така сама в 58 містах буро-вугільного регіону від Лозітца і Дрездена до Бранденбурга. Соціал-демократична партія, яка керувала регіоном разом із ліворадикальною партією «Ліві», втратила свій традиційний електорат робітників саме через жорстку позицію щодо закриття видобутку вугілля (16 тисяч працівників) і теплової електростанції (8 тисяч працівників), яка виробляє 7% електроенергії в Німеччині. 30 років регіон базувався на цьому бізнесові, а тепер втрачають роботу всі — і ті, хто працює безпосередньо на шахтах, і в обслуговувальних бізнесах, таких, як харчова промисловість, та сфері послуг. Очікується, що закриття вугільної промисловості буде катастрофічним для регіону, де безробіття і так вдвічі вище, ніж в інших регіонах.
Читайте також: Енергетичне ембарго проти Росії: мінімізувати ризики для України
Уряд Німеччини збирається спрямувати протягом 20 років 45 мільярдів доларів субсидування на підтримку процесів декарбонізації, де виробництво акумуляторних батарей — серед головних пріоритетів. Ілон Маск спершу планував скористатися субсидією, в кінці 2020 року він подав документи на відшкодування частини інвестиції у розмірі 1,28 мільярда доларів за рахунок німецького бюджету. Однак напередодні запуску Ґіґафабрики Tesla відкликала своє подання, імовірно, через побоювання протестів і звинувачень у несправедливій державній підтримці, яку нещадно критикує «Альтернатива Німеччини». Однак регіон загалом не відмовився від зміни структури економіки шляхом розвитку науково-дослідницьких центрів та інвестицій у сучасні способи накопичення енергії.
Гігантське виробництво Tesla могло бути введене в експлуатацію протягом 18 місяців, що стало б близьким до рекорду запуску, поставленого компанією в Шанхаї (15 місяців), але процес затягнувся й мало не був припинений через «нестерпну» (за словами Маска) німецьку бюрократію, зволікання з отриманням дозвільних документів, а також через протести екоактивістів, адже доводилося навіть припиняти будівництво на кілька місяців. Претензій до однієї з найбільш іноваційних у світі компаній з боку «зелених» було дві: завод використовуватиме занадто багато води (стільки ж, скільки потрібно 100-тисячному місту), а також для початку будівництва потрібно було вирубати ліс. Зрештою бюрократію вдалося перебороти завдяки тому, що інвестиція у виробництво становить 5,5 мільярда доларів, і вона забезпечить роботою 12 тисяч працівників. Це стало ключовим аргументом на користь реалізації цього проєкту, що відкриває можливість для працевлаштування бодай частини із 24 тисяч безробітних шахтарів та енергетиків.
З активістами довелося судитися, рішення було прийняте на користь Tesla, бо з’ясувалось, що ліс був не природним, а штучним, висадженим для потреб картонажної фабрики. У своєму позові Tesla також стверджувала, що нормативна база Німеччини «прямо суперечить необхідним швидким темпам планування та реалізації проєктів, необхідних для боротьби зі зміною клімату». Для іноваційного гіганта спорудження такого заводу стало визначною подією, адже існує випереджальний попит на електрокари в Європі, який неможливо задовольнити за рахунок заводу в Шанхаї. Маск планує також створити інженерно-дизайнерський центр у Берліні.
Українська проблема
До чого тут наша війна з Росією? Бо Україна, яка нині воює із загарбником, що планомірно знищує міста й виробничі потужності, потребує такого підходу світового бізнесу, який продемонстрував Маск зі своїм Старлінком: швидкої реакції, іноваційності та асиметричного підходу. Але цікавим було б розглянути і його можливості щодо запуску масштабних проєктів в Україні, що мусить зупинити процес депопуляції.
Залишаючи осторонь відповіді на питання щодо потенційно доступних обсягів коштів, які можуть надати традиційні партнери України, ми пропонуємо приклад використання таких коштів. Надаємо приблизний розрахунок вартості повернення 10 мільйонів наших вимушених і економічних емігрантів.
Отже, припустимо, що заяви міжнародних партнерів про абсолютну підтримку України — це не лише дипломатичний жест, а й заклик до дії. Так само, звісно, хотілося б вірити, що підтримка України не обмежуватиметься наданням зброї. Йдеться про будівництво десятків флагманських, «криголамних» підприємств у різних регіонах України, спустошених війною, та мереж постачальників і міст-супутників таких кластерів.
Розпочнімо з одного прикладу. Недаремно ми почали статтю з Ґіґафабрики Маска в Німеччині. Ринок для його продукції є, і він розширюється, аналогічні ніші є в кожному секторі. Потреба інвестора, якщо він захищений державним страхуванням материнської країни, — винятково в наявності кваліфікованих кадрів (на які Україна багата). Організувати їхнє повернення й перепідготовку протягом 18–30 місяців (період запуску виробництва) — завдання не дуже складне. Отже, одна зі світових компаній-виробників, можливо, з тих, які полишають Росію (Mercedes-Benz, Renault, Volkswagen, Volvo Group, Daimler Truck) або та сама Tesla чи інші компанії зі сфери виробництва, скажімо, сільськогосподарської, будівельної, шляхової, лісопереробної, целюлозно-паперової, шахтної, залізничної техніки, легкових або вантажних автомобілів, зголосилась (маючи повну підтримку своєї держави у вигляді страхування й фінансування) розмістити на території однієї з областей завод, що працевлаштовує 5 тисяч фахівців. З урахуванням того, що вартість запуску одного високотехнологічного робочого місця потребує від ста до двохсот тисяч доларів інвестицій (це, до речі, до питання про адекватність та доброчесність політиків, які перед виборами обіцяють створити мільйони робочих місць, не зазначаючи, звідки візьмуть мільярди доларів), такий «жест доброї волі» потребуватиме близько 1 мільярда доларів застрахованих від політичних і воєнних ризиків інвестицій із країн ЄС або зі США.
Читайте також: Яким має бути справжній план Маршалла для України?
Такий завод-чемпіон, своєю чергою, буде каталізатором економічної активності для компаній малого й середнього бізнесу, які стануть постачальниками комплектуючих. Туди увійдуть також супутні бізнеси у сфері послуг, виробництва продуктів харчування, будівельних матеріалів тощо. Тобто за 1,5 мільярда доларів (вони включають пільгові кредити, які передбачені спеціальною державною програмою, гранти, застраховані інвестиції) будується зазначена мережа, що орієнтовно результуватиметься у створенні до 30 тисяч робочих місць. Близько 0,3 мільярда доларів потребуватиме розбудова промислової інфраструктури для основного виробництва. Ще 0,45 мільярда доларів — промислова інфраструктура для забезпечення МСП-виробництв постачальників і суміжних виробництв. Тобто, загалом 3,25 мільярда доларів має бути спрямовано для забезпечення роботою 35 тисяч осіб (у середньому — 92 тисячі доларів на особу). Якщо припустити, що кожен працівник має родину з трьох осіб, тоді ціна соціальної інфраструктури становитиме близько 2,2 мільярда доларів (20 тисяч доларів на одну особу). Отже, 5,4 мільярда доларів на 105 тисяч осіб (35 тисяч сімей) забезпечать повне відновлення життя після війни, якщо все будуватиметься «з нуля» (або в середньому 51 тисяча доларів на особу).
Про що свідчать такі розрахунки? Повернення 10 мільйонів переміщених осіб потребуватиме 514 мільярдів доларів за не більше ніж 5 років, тобто побудову 100 подібних до описаного нами заводів. По 100 мільярдів доларів на рік. Нереально? Греція отримала 274 мільярди євро (300 мільярдів доларів) від ЄС лише для того, щоб країна не залишила єврозону. Перший пакет допомоги — 73 мільярди євро (80 мільярдів доларів) надали протягом двох років, другий у розмірі 164 мільярдів євро (180 мільярдів доларів) — упродовж наступних трьох років. Для отримання таких інвестицій та кредитів Україні навіть не потрібно, як свідчить кейс Ілона Маска, бути членом ЄС (якщо процес вчергове затягнеться), політикам варто лише спонукати флагманів бізнесу йти в Україну, застрахувати їхні інвестиції, надати доступ до ринку ЄС та інших країн.
І щодо того, кого ми повертаємо: пам’ятаємо про структуру 3,5 мільйона українців, які на сьогодні вже перебувають у вимушеній еміграції (це здебільшого, працездатні жінки з дітьми та пенсіонери). Тож говорячи про 10 мільйонів українців, ми маємо на увазі і їх, і економічних емігрантів, і тих, хто готовий після війни приєднатися до родин, що виїхали за кордон. Ми пропонуємо план того, як їм об’єднатися не там, а тут, в Україні.
І запам’ятаймо: позашляховик Model Y Маска в Німеччині — це 63 990 євро, а повне відновлення життя в Україні після війни, якщо все будувати «з нуля», — у середньому 51 тисяча доларів на особу. Ось така політекономія…