У травні 2017 року, за день після звільнення тодішнього директора ФБР Джеймса Комі, який займався розслідуванням втручання Росії в американську передвиборчу кампанію 2016 року, президент Дональд Трамп запросив до свого Овального кабінету двох політиків, які мали б підпадати під класифікацію ворогів, — міністра закордонних справ Росії Сєрґєя Лаврова та посла Росії у США Сєргєя Кісляка. Зустріч була закритою для преси і за кілька днів після неї у The Washington Post зʼявилася інформація про те, що під час тієї зустрічі Дональд Трамп видав Кісляку та Лаврову конфіденційну інформацію. Згідно із анонімним джерелом, яке цитувало видання, Трамп «розкрив російському послу більше інформації, ніж ми поділилися з нашими власними союзниками».
Той приклад — один із найбільш кричущих, утім не єдиний за першої каденції Трампа. Тож ще до «сіґналґейту», коли у чаті додатку Сіґнал високопосадовці США обговорювали конфіденційну інформацію та ще й випадково додали туди редактора видання The Atlantic, та призначень на ключові посади у сфері безпеки таких політиків як Тулсі Ґаббард (за чинної адміністрації вона очолює Національну розвідку), які вкотре повернули союзників до питання довіри до Вашингтона за чинної адміністрації, питання розвідувальної співпраці активно обговорювали як у медіа, так і в експертних колах.
Історично США мають сильні звʼязки із численними світовими розвідками. Cвоїми даними вони ділилися від початку повномасштабного вторгнення і з Україною. Водночас, ще з часів Другої світової війни у Вашингтона сформувався тісний взаємообмін розвідданими із Великою Британією, який після війни перетворився в альянс під назвою «Пʼять очей» (Five Eyes), за участі не лише Сполученого королівства, але й Канади, Австралії та Нової Зеландії.
До 2010 року, коли обидві країни розсекретили дані про початкову угоду альянсу, про «Пʼять очей» не було інформації у публічному доступі. З того часу вдалося зібрати вже певний масив інформації, а в останні роки про альянс навіть опублікували кілька книг. Про близькість співпраці членів розвідувального альянсу «Пʼять очей» стало більше зрозуміло після зливів експрацівника ЦРУ Едварда Сноудена. Попри те, що він працював на американську розвідку, він мав доступ до тисяч документів британської розвідки, які й розсекретив.
Спільники чи суперники?
Водночас від початку другої каденції Дональда Трампа, майбутнє «Пʼяти очей» обговорюють активніше, ніж раніше. Так, після заяв Трампа про те, що Канада має стати 51-м штатом, один із найближчих його радників Пітер Наварро начебто пропонував вилучити країну із альянсу розвідок. З огляду на тісну співпрацю, такі заяви і пропозиції на додачу до призначень, змусили членів альянсу захвилюватися. «Під час першої адміністрації Трампа відносини всередині «П’яти очей» витримали напругу, але зараз у спільноті існує велика тривога, що альянсу може бути завдано непоправної шкоди під час його другого президентського терміну», — цитує The Wall Street Journal Річарда Кербаджа, автора книги «Таємна історія «Пʼяти очей»: Нерозказана історія міжнародної шпигунської мережі» (The Secret History of the Five Eyes: The Untold Story of the International Spy Network, 2022), у якій він описав історію альянсу протягом останніх 70 років. Кербадж працював над книгою понад шість років, провів значну кількість інтервʼю зі світовими лідерами та шпигунами. У книзі він, зокрема, відзначає, як американській розвідувальній спільноті доводилося заспокоювати колег по альянсу і відкрито протистояти Дональду Трампу під час його першої каденції.
Один із найбільш показових епізодів, про які згадує Кербадж у книзі і називає «поворотним моментом», повʼязаний зі звинуваченнями від особисто Трампа та його прихильників на адресу британських спецслужб у начебто прослуховуванні його у Трамп-тауер. Трамп активно поширював про це інформацію у соцмережах та медіа у 2017 році. Як пише Кербадж, офіцери АНБ, ЦРУ та ФБР тоді вважали за необхідне неодноразово запевняти своїх колег про альянсу, що «їхні історичні відносини не повинні бути порушені політикою і зокрема діючим президентом США». Більше того, в інтервʼю BBC, заступник директора АНБ Рік Леджет відкрито підтримав своїх британських колег, назвавши звинувачення проти них «безглуздою нісенітницею», а бос Леджета, тодішній директор АНБ Майкл Роджерс, начебто безпосередньо заявив президенту Трампу: «Сер, ці відносини працюють не так. Так «Пʼять очей» не працює».
За другої каденції президента Трампа ситуація виглядає геть інакше. На початку квітня президент звільнив директора АНБ Тімоті Го та його заступницю Венді Нобл начебто за нелояльність. То чи витримає альянс за таких умов?
Унікальний звʼязок
«Не існує іншої шпигунської мережі з таким же цілодобовим географічним охопленням і можливостями, як у «П’яти очей», де організації-однодумці обмінюються розвідданими, аналізом, технологіями, секретами майстерності і навіть особовим складом в інтересах спільної мети», — пише Річард Кербадж у книзі «Таємна історія «Пʼяти очей: Нерозказана історія міжнародної шпигунської мережі». На відміну від інших альянсів, в тому числі НАТО, які з часом розширили свою членську базу, «П’ять очей» зберігає свою винятковість з моменту створення.
Розповідаючи про сімдесятилітню історію альянсу, Кербадж зазначає, що оскільки він складається із автономних організацій, то вони далеко не завжди у всьому погоджуються одна з одною. Так, Нова Зеландія була частково виключена з альянсу більш ніж на два десятиліття після того, як виступила проти ядерної політики США. Канада відмовилася приєднатися до очолюваної США місії вторгнення до Іраку, але залишилася частиною альянсу.
Між Великою Британією та США теж не завжди все було гладко. Після того, як Сполучене Королівство викрило радянських шпигунів на острові, це призвело до тимчасового замороження обміном розвідданими. У 1973 році на той час радник із національної безпеки Генрі Кіссінджер вимагав виключити Британію із «Пʼяти очей» через розходження у близькосхідній політиці. Утім, АНБ відмовилося це зробити. Кербадж також згадує, що Австралія та США разом тиснули на Британію, щоб та розірвала зв’язки з китайською телекомунікаційною компанією Huawei. Попри все це, альянс «Пʼять очей» пережив усі ці виклики.
У звичному режимі
На сьогодні, як пише британське видання The Economist, керівники розвідок країн альянсу стурбовані, але не панікують. «Усі рутинні процеси відбуваються у звичному режимі», — цитує видання одного із інсайдерів. Водночас, у багатьох публікаціях та коментарях наголошують, що попри все, правила в альянсі встановлює Америка.
Окрім того, саме США мають найбільші розвідувальні можливості, порівняно із усіма іншими членами. Хоча кожна із країн також має унікальні можливості, яких бракує Вашингтону. Тож, як відзначає британське видання The Economist, Америці теж є що втрачати. Наприклад, Канада лідирує у сфері SIGINT (збирання розвідданих через систему сигналів) в Арктиці, починаючи з 1940-х років. Британія інвестувала значні кошти в криптографію, а географічне розташування Австралії є життєво важливим для відстеження китайських загроз в Азії. Однак радикальні і швидкі зміни та хаос навколо, які вже стали знаковими для другого терміну Дональда Трампа на посту президента, можуть дати поштовх невідворотним процесам навіть у найбільш стійких середовищах, особливо, якщо правила там встановлює Вашингтон.