Учора, 1 червня, у Польщі відбувся другий тур президентських виборів. Усі опитування протягом останніх кількох тижнів показували статистичну нічию між ліберальним мером Варшави Рафалом Тшасковським та його суперником-опозиціонером Каролем Навроцьким. Розрив був мінімальним — менше відсотка — і за результатами екзитполів.
Після підрахунку всіх голосів стало зрозуміло, що з невеликою перевагою таки переміг кандидат від правого крила Навроцький, отримавши 50,89 % голосів на противагу 49,11 % Тшасковського. Загальна явка виборців склала 71,63 %. Дані з закордонних дільниць свідчать, що там переміг Тшасковський з 63,49 % голосів, а явка за межами Польщі склала понад 84 %.
Так, у Великій Британії, де кількість виборчих дільниць була найбільшою, Навроцький отримав лише 39,28 % голосів, у Німеччині — 34,66 %. Однак у Сполучених Штатах він став переможцем голосування, отримавши 56,6 % підтримки. Так само Навроцький здобув переконливу перемогу і серед поляків, які проживають у Канаді, у співвідношенні 62 % до 38 % Тшасковського.
Польська Gazeta Wyborcza пише, що перемога Навроцького стала можливою, зокрема, завдяки колективній підтримці виборців Славоміра Менцена та Гжегожа Брауна, відомих своєю антиукраїнською позицією. Перший з них раніше записував відео біля памʼятника Степанові Бандері у Львові та критикув політику польського уряду щодо України та українців, другий — під час мітингу зі своїми прихильниками скинув український прапор, який висів на будівлі мерії у місті Біла Підляська, а також на початку травня провів антиукраїнську акцію на могилі воїнів УПА на горі Монастир.
Переможця польських виборів підтримує партія «Право і справедливість» (PiS), а також адміністрація президента США Дональда Трампа і проросійський кандидат нещодавніх румунських виборів Джордже Сіміон. Навроцький прагне відвести Польщу від європейського мейнстріму в більш популістському напрямку, а його обрання завдасть значного удару по уряду Дональда Туска.
«Президентство Навроцького означає конфлікт на високому рівні між президентом і Туском. Очевидно, що уряду буде важко впроваджувати ключові реформи, оскільки президент може накласти вето на більшість з них», — зазначає політична аналітикиня варшавського аналітичного центру Polityka Insight Йоанна Савіцька, яку цитує Politico.
Перемога Навроцького, ймовірно, означатиме, що прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан та прем’єр Словаччини Роберт Фіцо отримають союзника у Центральній Європі, пише видання Reuters. Його перемога також може надати імпульсу євроскептичному лідеру опозиції Чехії та колишньому прем’єр-міністру Андрею Бабішу, який лідирує в опитуваннях громадської думки напередодні жовтневих виборів.
Загалом результат виборів підсвітив глибокі політичні розбіжності у Польщі — між більш ліберальними містами і консервативними містечками і селами, між тими, хто підтримує ЄС, і тими, хто виступає за сильну націоналістичну країну, а також між лібералами і тими, хто дотримується традиційних цінностей і сильної ролі римо-католицької Церкви. Однак ці розколи не є чимось новим: у 2020 році Анджей Дуда теж переміг Тшасковського на президентських виборах з рахунком 51 % проти 49 %.
Щодо польсько-українських відносин, то наразі спрогнозувати нелегко. Відомо, що Навроцький зазначав, що не бачить Україну у міжнародних альянсах доти, доки Київ не відповість «за волинський злочин», маючи на увазі Волинську трагедію. У травні він пообіцяв не пускати Україну в НАТО, а також виступає проти відправки польських солдатів в Україну.
Водночас раніше польський експерт з міжнародних питань, засновник і керівник центру досліджень «Польща-Україна» Даріуш Матерняк заявив Тижню, що, ймовірно, суттєвих змін у політиці щодо України не відбудеться. «Розуміння важливості підтримки України та Києва у війні з Росією для безпеки Польщі є досить поширеним явищем (якщо не враховувати ультраправих та відверто проросійських кандидатів), і немає жодних ознак того, що відбудуться якісь суттєві зміни в поточній політиці. Варто пам’ятати, що нині опозиційна партія “ПіС” також багато зробила, щоб допомогти Україні», — зазначав він.