Українські демократи за тиждень опозиційності вже встигли пересваритися за право називатися опозицією та формувати тіньовий уряд. Закон про Регламент ВР передбачає наявність у парламенті лише однієї опозиційної фракції (до неї має входити більшість від загальної кількості депутатів, котрі не приєдналися до коаліції) або їх об’єднання, яке й отримує відповідні статус і важелі впливу. Зазначеному критерію відповідає лише фракція БЮТ. Представники «обділеної» фракції НУ–НС мають намір виправити несправедливість: Арсеній Яценюк і Микола Мартиненко з Анатолієм Матвієнком уже зареєстрували законопроекти щодо зрівняння всіх депутатських об’єднань у праві визнаватися опонентами влади. Можна не сумніватися, що коаліція таке прагнення із задоволенням підтримає: їй розбрат в опозиційному таборі на руку.
Попри адресовані демократичним силам заклики Юлії Тимошенко консолідуватися в протидії владі, створена 16 березня об’єднана опозиція є такою лише за назвою. До її складу, окрім бютівців, увійшли представники маленьких партій, а також давнішні сателіти БЮТ – народнооборонці, християнські демократи та рухівці. Про залучення до союзу Арсенія Яценюка, В’ячеслава Кириленка і Миколи Мартиненка з товаришами йшлося, але опозиційний уряд сформували без них. Його головою обрали Сергія Соболєва, сама ж Тимошенко очолила Координаційну раду об’єднання.
Власний опозиційний уряд уже за два тижні обіцяє представити Арсеній Яценюк. Його на опозиційність благословив сам президент, висловивши при цьому надію на конструктивну співпрацю. Тож ніша лояльної опозиції заброньована за лідером «Фронту змін». Тепер йому залишилося найважче – оголосити склад своєї команди, чого він уникав упродовж усієї президентської кампанії.
Група В’ячеслава Кириленка «За Україну» наразі приєднуватися до будь-якої з опозицій не збирається, проте обіцяє регулярно критикувати владу.
Слід зазначити, що Партія регіонів, перебуваючи в опозиції, фактично дискредитувала статус тіньового Кабінету. Опозиційний уряд Януковича за два роки провів трохи більш ніж два десятки засідань, що перетворювалися на суцільну критику влади, організовану тільки для преси. Ні альтернативних програм розвитку, ні альтернативного бюджету тодішні опозиціонери так і не змогли напрацювати.
Найближчим часом на опозиціонерів чекає ще одне випробування – перерозподіл парламентських комітетів із контрольними повноваженнями. Згідно із законом опозиція має право очолити десять комітетів: із питань бюджету, регламенту, свободи слова, прав людини, соціальної політики, охорони здоров’я, науки та освіти, судочинства, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю. Оскільки влада з опозицією помінялися місцями, вони мають обмінятися і сферами впливу в парламенті. Опозиціонери вже висловили претензії на контрольні комітети, проте коаліціянти віддавати їх не поспішають. Усупереч новому закону про Регламент ВР, прийнятому зусиллями, зокрема, регіоналів. Тоді вони ухвалювали його під себе. Однак тепер, опинившись у ролі влади, вирішили, вочевидь, ігнорувати цей закон, так само як було проігноровано Конституцію під час створення коаліції «тушок» і нового уряду…
Напевне, з часом кількість опозицій зростатиме. Вже зараз на роль партизанської опозиції претендує віце-прем’єр Сергій Тігіпко, який пообіцяв за півроку розібратися, чи збирається Кабмін проводити реформи, чи обмежиться лише балачками, і в останньому випадку грюкнути дверима. Можливо, не залишиться осторонь і екс-президент Віктор Ющенко, чий «тіньовий кабінет» – увесь склад спостережної ради «Мистецького Арсеналу», до якого увійшли колишні працівники його Секретаріату, родичі та наближені особи.
Схоже, в лавах опозиції буде тісно й галасливо. І за таких умов практично безпечно для влади.