Лосєв Ігор

Доцент НаУКМА

Не кількістю, а вмінням

6 Грудня 2021, 10:36

Заговорили про незіставні військово-економічні потенціали України та РФ, про безперспективність боротьби проти російської сили, адже вона переважає, про технічну «відсталість» нашої держави й таке інше. Такі заяви хоч і віддзеркалюють певну реальність, проте вони істотно перебільшені. Справді, Росія більша, ніж Україна, і за територією (у багато разів) і за кількістю населення. Однак ще Іосіф Сталін зазначав, що якби все вирішували тільки потенціали та їхні співвідношення, то війн у світі не було б — сторони просто порівнювали б свої потенціали і слабша капітулювала б перед сильнішою. Але кожна війна створює нову реальність. 

У битвах далеко не все вирішує кількісна перевага. Майже 2,5 тис. років тому полководець грецької демократичної держави Беотія Епамінонд розбив фалангу спартанського царя Клеомброта, яка кількісно вдвічі перевищувала армію беотійців.

Читайте також: Британський шлях

Грецький командир зробив відкриття у військовій справі та застосував прийом, що ввійшов в аннали воєнної історії як «косий удар Епамінонда» Він залишив по фронту ланцюжок своїх воїнів, а на фланзі зібрав потужну штурмову колону, що істотно переважала фланг спартанської фаланги. Коли спартанці почали фронтальний наступ, по них ударив беотійський фланг і, маючи суттєву місцеву перевагу, знищив фланг спартанців та зайшов у тил противника, а тоді почав «побиття немовлят». Клеомброта з його армією було розбито вщент. Згодом спартанці звинувачували беотійців, що ті воювали «не за правилами». Проте «за правилами» вони не мали жодних шансів, бо спартанці були вдвічі сильнішими.

Політологи, політики й журналісти говорять про незіставні військово-економічні потенціали України і РФ, про безперспективність боротьби проти російської сили. Такі заяви хоч і віддзеркалюють певну реальність, проте вони істотно перебільшені. У битвах далеко не все вирішує кількісна перевага

Так Епамінонд показав, що для перемоги не треба бути сильнішим завжди та всюди, а варто здобувати перевагу лише в потрібний час у потрібному місці. Тепер військові називають відкриття Епамінонда «принципом концентрації сил і засобів на напрямку вирішального удару».
А щодо потенціалів, то з глибокої давнини було зрозуміло: потенціал — це дуже важливо, але є варіанти. Жахливий велетень Голіаф програв юнакові Давиду, потенціал якого був значно меншим. Потенціал маленького клаптика суходолу в Східному Середземномор’ї був непорівнянним з потенціалом великої Перської імперії, що контролювала величезні території в Азії та Європі. Проте греки розбили цю імперію й створили на її місці власні держави. Яким був потенціал середньовічного Афганістану? Але великий Тамерлан відмовився там воювати й заявив, що ця країна схожа на вулик, у якому дуже мало меду, але багато лютих бджіл. Велика Британія кілька разів зазнавала там поразок. Потім у тій країні мав проблеми СРСР з його величезним на тлі Афганістану потенціалом.

Військові, економічні та інші можливості Фінляндії в ХХ столітті не можна було порівняти з можливостями Радянського Союзу. Кількість особового складу Червоної армії перевищувала кількість чоловічого населення Фінляндії. Радянська сторона мала тисячі літаків, фіни — десятки. Таке саме співвідношення було й щодо танків. Так, Фінляндія втратила частину території, але зберегла державність, незалежність і суверенітет. У Зимовій війні 1939–1940 років фіни втратили 20 тис. своїх солдатів, а СРСР — понад 200 тис. Потім Молотов визнав: «Так, Фінляндія — міцний горошок». Принаймні фіни на 50 років завоювали собі свободу, на відміну від Естонії, Латвії та Литви, які не наважилися боротися проти СРСР.

Читайте також: Дилема для Вашингтона

З маленькою Чечнею, яку нелегко знайти на карті, з її населенням, що не перевищувало 1 млн осіб, Росія не могла впоратися кілька років. Москва «перемогла» лише тоді, коли почала платити велику данину Грозному, замасковану під дотації та субвенції, і дозволила чеченським кланам робити в Росії все, що їм заманеться. Де-факто конституція і право РФ у Чечні не діють, там панує шаріат.

Повертаючись до України, варто згадати, що сили наступу мають бути втричі більшими за сили оборони. Це означає, що Росії слід зосередити біля наших кордонів щонайменше 750 тис. військових, а не ті 100 тис., про які йдеться, бо чисельність ЗСУ за відкритими даними — 250 тис. осіб. Утім, найслабшою ланкою нашої оборони може стати військово-політичне керівництво. Саме воно викликає найбільші побоювання. Бо з ефективним керівництвом Україна має значні шанси встояти в цій боротьбі.