На кар’єрі Луценка, який у вівторок добровільно-примусово подав у відставку, можна ставити хрест? Чи скандал у Франкфуртському аеропорту минеться для міністра-правоохоронця так само, як і бійка з Леонідом Черновецьким на засіданні Ради національної безпеки?
Якщо згадати подібні випадки в нашій новітній історії, можна майже впевнено стверджувати, що міністр вийде сухим із води. Перший гучний скандал, який став надбанням громадськості, був пов’язаний з іменем колишнього в.о. прем’єр-міністра України Юхима Звягільського. У середині 1990-х йому інкримінували продаж із держрезерву авіапального грецькій фірмі, внаслідок чого держава недорахувалася $5 млн, а також причетність до службових зловживань посадових осіб Даміана-банку. Верховна Рада дала згоду на притягнення Звягільського до кримінальної відповідальності, однак він знайшов прихисток за кордоном. Згодом кримінальну справу закрили, Звягільський повернувся в Україну і сьогодні непогано почувається у депутатському кріслі (дев’ятий номер списку Партії регіонів).
Продовжувачем традиції виступив Олександр Ткаченко. Зникнення частини взятого його підприємством «Земля і люди» кредиту на суму $70 млн не завадило Ткаченку очолити український парламент.
Справи давньої минувшини? Гаразд, згадаймо скандал, який ініціював тодішній голова Секретаріату президента Олександр Зінченко у вересні 2005-го. Зінченко звинуватив «любих друзів» президента Петра Порошенка, Олександра Третьякова та Миколу Мартиненка в корупції та хабарництві. Так, фігуранти корупційного скандалу, що завдав нищівного удару авторитету помаранчевої влади, тоді волею президента розпрощалися зі своїми посадами. Але впливу на політику загалом та вітчизняний інформаційний простір зокрема не втратили.
Чи зіпсував реноме Романа Зварича, на той час міністра юстиції, скандал навколо його міфічного диплома про вищу освіту з Колумбійського університету? А земельно-корупційний скандал у Київраді, що 1 жовтня 2007-го таємно роздерибанила кількасот ділянок столичної землі на кілька мільйонів доларів, закінчився другим пришестям Черновецького на посаду мера.
Можна ще згадати чотирикратне порушення кримінальних справ проти Юлії Тимошенко (контрабанда, хабарництво, привласнення коштів, зловживання службовим становищем, підробка документів, ухиляння від сплати податків – повний набір), востаннє – у червні 2004-го. І з кожним разом народна любов до «ображеної владою Юлі», схоже, лише міцніла…
Неперебірливі наші виборці. Це на Заході за найменшу пляму на репутації політиків відправляють у відставку і вкривають ледь не пожиттєвою ганьбою. Вітчизняні скандалісти лише обтрушуються і штурмують нові політичні висоти. Прикро, що імідж держави відмивається значно важче.