В Україні до традиційно «гарячих» Криму та Сходу нещодавно додалася Полтава, де під диктовку з Росії відзначили ювілей Полтавської битви. Неважко спрогнозувати, що п’ята колона ще більше активізується з наближенням виборчої кампанії, яка в нас завжди є апогеєм проросійської риторики і впливу Кремля на українську політику.
Інтеграція в «Русский мир»
На програми допомоги своїм співвітчизникам за кордоном Кремль щороку витрачає понад 400 млн рублів (близько $12,5 млн). І це лише з державного бюджету. Наприклад, у бюджеті Москви на 2009 рік заклали $34 млн на гранти для організацій російських співвітчизників в Україні. На підтримку діаспори виділяють також кошти суб’єкти федерації та спонсори. Зокрема, спонсорські кошти залучили росіяни на підготовку до ювілею Полтавської битви в Україні.
Російські політики не приховують, що Україна важлива для Росії не лише як транзитер газу чи база Чорноморського флоту. Згідно з концепцією «Русского мира», що згадувалася в огляді російської зовнішньої політики від МЗС РФ у 2007 році, газ, нафта і флот – лише інструментарій для побудови єдиної інтегрованої спільноти. При цьому в Москві постійно наголошують, що в Україні проживає найбільше після Росії російськомовних людей, тут найбільше парафій православної церкви Московського патріархату. Україна для Росії – це ще й місце, де відбулися історичні події, важливі для самоідентифікації росіян.
Цікаво, що Кремль «своїми» за кордоном називає не російську діаспору, а саме російських співвітчизників. Їхній статус визначається спеціальним законом від 1999 року, відповідно до якого «співвітчизник» – це не лише емігрант з Росії чи етнічний росіянин. Співвітчизником може називатися «кожен громадянин колишнього СРСР». Тобто під цю категорію фактично підпадає кожен громадянин України, народжений до 1991 року…
Останнім часом також говорять про необхідність увести спеціальну «картку росіянина», що має нібито стати документом співвітчизника. Відповідний законопроект розроблено в грудні 2008-го.
Примхи за гроші
В Україні для російських співвітчизників діють 14 офіційних громадських організацій, чотири партії, створені як партії росіян в Україні, та три православні об’єднання. Стараннями російського МЗС та Інституту російського зарубіжжя всі вони восени 2008-го об’єднані у Всеукраїнську координаційну раду організацій російських співвітчизників. Тоді ж директор Інституту російського зарубіжжя Сєргєй Пантєлєєв в інтерв’ю одному з російських видань причиною створення ради назвав, зокрема, високу конкуренцію за розподіл російської фінансової допомоги для таких громад.
Інколи навіть доходить до смішного. У липні 2008-го, почувши про гранти від мерії Москви, «Братство» Дмитра Корчинського звернулося до Юрія Лужкова з проханням виділити $900 тис. на переклад сайта братчиків російською…
Практично всі гроші, які виділяють російським організаціям в Україні, працюють на Кремль і спрямовуються на ідеологічні та політичні акції. Наприклад, на фестиваль «Велике російське слово» в Криму, відкриття цього року нового російського центру культури та науки в Луганську та оновленого в Києві, видання щорічного літературного альманаху російськомовних авторів Закарпаття тощо. Вони мають переважно культурно-просвітницький характер, але не завжди обходяться без політики. Так, інформаційна акція «Літопис героїчної оборони Полтави від шведських загарбників та мазепинських зрадників» пройшла не в Росії (що було б логічно), а в Україні – її підготувала російська община Полтавщини до ювілею Полтавської битви… На круглому столі з питань рівноправ’я російської та української мов у межах фестивалю «Велике російське слово» голова Луганської обласної ради Валерій Голенко заявив, що нинішнє кризове становище стимулює звернення до теми Переяславської ради, бо Україні потрібно вибиратися з біди лише з братніми народами Росією та Білоруссю… А відкриття цього фестивалю в Ялті почалося з протестів проти українізації кінопрокату, освіти, судочинства і дорожніх знаків…
Маргінальні проросійські угруповання порівняно з офіційно визнаними організаціями російських співвітчизників ще менш політкоректні та толерантні. Приміром, голова руху «Севастополь-Крым-Россия» Валерій Под’ячий навесні заявив, що потрібно скасувати Конституцію Криму й ухвалити декларацію про об’єднання з Росією. Після цих заяв він потрапив під суд за звинуваченням у сепаратизмі. Організації російських співвітчизників одразу ж почали виступати проти «репресій щодо російського патріота». Голова «Русской общины Крыма» Сергій Цеков навіть прогнозував масові народні виступи, якщо Под’ячого засудять.
Неадекватна відповідь
Політизуючи свої акції, організації російських співвітчизників і надалі провокуватимуть конфлікти. Радикалізм активістів російської діаспори спричиняє додаткові розломи в українському суспільстві – на провокації проросійських організацій націонал-демократи відповідають власними: у Севастополі (згадаємо хоча б торішню сутичку між прихильниками проросійських партій та організацій з військовослужбовцями українського гарнізону, які встановлювали меморіальну дошку на Графській пристані), в Одесі (конфлікт довкола встановлення пам’ятника Катерині ІІ), у Дніпропетровську та інших містах.
Попри це, СБУ не цікавиться навіть тими проросійськими організаціями, чия діяльність межує з екстремізмом. Українська ж влада не робить спроб знайти точки дотику з тими, з ким можна порозумітися. Через відсутність програм інтеграції та співпраці з російською діаспорою в цьому середовищі наразі мають вплив маргінали та радикали.
[1400]
«Агенти» Кремля
Найвпливовіші об’єднання, що входять до Всеукраїнської координаційної ради організацій російських співвітчизників
Об’єднання організацій співвітчизників «Российское содружество»
Діяльність
Організаційна. Конфедеративний союз 59 регіональних організацій російських співвітчизників. Головний ініціатор створення Координаційної ради з українського боку. Біля витоків об’єднання стояв президент ВАТ «Мотор Січ», народний депутат В’ячеслав Богуслаєв.
Лідери
Голова вищої ради об’єднання – депутат Харківської міської ради Сергій Коновалов. Цікавий, зокрема, заявою, що дивиться футбол без звуку, коли коментують українською.
Товариство російської культури «Русь»
Діяльність
Культурницька. Найдавніша з російських організацій в Україні, діє з 1990-го року. Діяльність різнопланова – починаючи від організації святкування ювілею Гоголя й видання російськомовних літературних альманахів і закінчуючи зверненнями до ОБСЄ щодо утисків російської мови.
Лідери
Валентина Єрмолова – сценарист, заслужена діячка культури України. Тетяна Шарова – поетеса, член Спілки письменників України.
Всеукраїнська громадська організація «Православный выбор»
Діяльність
Православне об’єднання. Бореться проти «антиправославних» західних цінностей, а також інтеграції України в ЄС і НАТО хресними ходами та колективними молитвами. Останній раз протестували проти встановлення в Києві пам’ятника Іванові Мазепі.
Лідери
Юрій Єгоров – публіцист, у минулому лідер інших православних об’єднань.
Партія «Киевская Русь»
Діяльність
Політична. Члени партії є депутатами кількох обласних та місцевих рад від блоку Наталії Вітренко. В Запоріжжі члени партії намагалися провести референдум про надання російській мові статусу другої державної, в Харкові членів партії викликали на допити в справі щодо знищення монумента воїнам УПА. У травні 2009-го партія оголосила бойкот товарам із «нацистського Львова».
Лідери
Павло Баулін – голова партії. Депутат ВРУ 3-го скликання, зараз депутат Запорізької міської ради, близький до Наталії Вітренко.
Партія «Русский блок»
Діяльність
Політична. Виступає за міждержавний союз Росії, України та Білорусі. Члени партії є депутатами Верховної Ради Криму. Діяльність зосереджена переважно на території АРК. Також партія активно протестує проти будь-яких проявів націоналізму на Львівщині.
Лідери
Олександр Свистунов – голова партії, також голова громадської організації «Російський Рух в Україні». Депутат Верховної Ради Криму. Родом зі Львова.
Партія «Российско-Украинский союз» (РУСЬ)
Діяльність
Політична. Відстоювання цінностей російського православ’я та інтеграції України з Росією. В партію входять люди, близькі до нині покійного російського бізнесмена Максима Курочкіна. Сам Курочкін свого часу заявляв, що партія була основним фінансистом блоку Наталії Вітренко на виборах 2006-го року. При тому партія навіть не має власного сайту. Члени партії входять до всіх фракцій блоку Вітренко в обласних радах.
Лідери
Нещодавно в партії стався розкол, тому ситуація з лідерами й подальшою долею непевна.
Партія «Союз»
Діяльність
Політична. Виступає за міждержавний союз Росії, України та Білорусі, позиціонує себе як лівоцентристська. На виборах 2006 року здобула 10 місць у парламенті Криму.
Лідери
До 2005 року партію очолював Олексій Костусєв, екс-голова Антимонопольного комітету України. Теперішній лідер – Лев Миримський, депутат ВР Криму та колишній народний депутат трьох скликань, один із лідерів Блоку КУЧМА на виборах-2007.