Максим Віхров Ексголовред «Тижня»

Не безнадійний пацієнт

Політика
17 Травня 2021, 11:26

2014 року Росія доклала колосальних зусиль, аби переконати світ в тому, що Україна — це failed state, себто неспроможна держава. Але ця інформаційна операція провалилася. Про це зокрема свідчили оцінки міжнародних аналітиків. Так, відповідно до звіту Fragile States Index, який cкладає американська неурядова організація The Fund for Peace, 2014 року Росія та Білорусь мали виразніші ознаки неспроможності, ніж Україна. За 120-бальною шкалою (чим більше балів, тим ситуація гірша), Україна отримала 67,2 бали, Білорусь — 75 балів, Росія — 76,5. Укладаючи індекс, організація оцінює спроможність держав контролювати власну цілісність, а також політичну, соціальну, економічну та демографічну ситуацію. З тих пір наше становище принципово не змінилося. Найгірший показник з початку війни ми мали 2015 року (76,3 бали), а торік Україні присудили 69 балів, помістивши її, як і раніше, до категорії країн, ситуація у котрих потребує застереження. У загальному рейтинзі Україна нині посідає 92 місце зі 178 країн. Найсильніше наш показник погіршили такі чинники, як розколотість еліт, наявність переселенців, військова загроза, а також відкритість роботи уряду. Нашими найближчими сусідами у рейтингу виявились Сальвадор і Габон, але загалом, на клуб приречених це не схоже. У нашій групі також опинились також Китай, Саудівська Аравія, Мексика, Ізраїль, Індія та Туреччина — держави, ховати котрі явно зарано.

 

Неподалік від Туреччини та Ізраїлю ми опинились і у рейтингу Глобальний індекс миру (Global Peace Index), який складає неурядова організація Institute for Economics & Peace зі штаб-квартирою у Сіднеї. Він охоплює цілу низку прямих та непрямих показників, серед яких кількість загиблих в ході зовнішніх конфліктів, рівень терористичної загрози та злочинності, обсяг військових витрат, кадрова чисельність правоохоронних органів, тощо. За задумом авторів, індекс має характеризувати загальний рівень безпеки у конкретній країні. Сьогодні Україна посідає 148 місце серед 163 країн, перебуваючи у категорії держав із “дуже низьким” рівнем миру. Причому нашими безпосередніми сусідами по рейтингу виявились Венесуела та Нігерія. Причини такого становища цілком очевидні, а динаміка передбачувана:

до 2013 року ми знаходились серед країн із “середнім” рівнем миру, але з початком російської агресії провалилися у кінець списку. Таким чином, у тому, що стосується державної спроможності та безпеки, Україні похвалитись нічим, але наша ситуація далека від катастрофічної. Особливо, як для країни, котра зазнала окупації своїх територій і вже восьмий рік знаходиться у стані збройного протистояння із агресором.

 

Що ж стосується оцінки внутрішнього становища України, одним з найбільш авторитетних джерел є Індекс демократії (Democracy Index), який щороку складає британська приватна компанія Economist Intelligence Unit, афільована із виданням The Economist. У розрахунках автори спираються переважно на результати опитування експертів, а також на дослідження суспільної думки. Предметне поле дослідження охоплює характеристики політичного процесу, стан громадянських свобод, особливості політичної культури, тощо. Автори розрізняють повні та недосконалі демократії, гібридні та авторитарні режими. 2020 року серед 167 країн світу Україна посіла 79 місце, опинившись у катергорії гібридних режимів — країн, де на виборах відбуваються порушення, трапляється тиск на опозицію та журналістів, сильна корупція і слабке громадянське суспільство, а судова влада не є незалежною. 2020 року нашу демократію оцінили у 5,81 бали, тимчасом середній показник для Центрально-Східної Європи становить 5,36 балів, а для Західної 8,29. Що стосується динаміки, то приблизно на такому ж рівні Україна залишається з 2011 року (в межах 5,4-5,91 балів), а найвищий показник з час вимірювання (6,94 балів) ми мали у 2006-2010 роках, коли Україна вважалася “недосконалою демократією”. 

 

Не менш авторитетною є щорічна доповідь “Свобода у світі” (“Freedom in the World”), котру публікує міжнародна правозахисна організація Freedom House, частково фінансована урядом США. У фокусі уваги організації перебувають реальні права і свободи людини у конкретній країні, а не формальні показники тієї чи іншої держави. Відповідно, 210 країн та територій, охоплені звітом, поділяються на вільні (82), частково вільні (59) та невільні (54). Згідно цьогорічного звіту Україна зарахована до частково вільних країн: у загальному заліку ми отримали 60 балів зі 100, і тримаємось приблизно на такому ж рівні з 2017 року. Крим та ОРДіЛО винесені авторами звіту у окрему категорію “територій” і позначені, як не вільні, поряд з Росією та Білоруссю. Проблеми, через які Україна отримала такий результат, не оригінальні. Автори звіту вказують на неналежне функціонування антикорупційних інститутів, недостатню прозорість роботи уряду, відсутність незалежної судової влади. Далі за списком йде вплив олігархів на політику та медіа, перешкоди у роботі громадських організацій, тощо. Таким чином, слабкими місцями України вважаються корупція, дисфункції судової системи та недостатня свобода медій.

 

Читайте також: Побачити альтернативу

 

Що стосується корупції, це явище окремо досліджує міжнародна неурядова організація Transperency International зі штаб-квартирою у Берліні. Свій Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index) організація укладає, спираючись на думку представників місцевого бізнесу та експертів. Як і у випадку із Індексом демократії, це передбачувано викликає критику, тим більше, що відомостей про те, хто ці експерти і які інституції вони представляють, обидві організації не надають. Та попри все, Індекс сприйняття корупції вважається авторитетним інструментом, який так чи інакше впливає на те, якою Україну бачить світ. Відповідно до методології, ситуації у країнах оцінюють за шкалою від 100 (корупція відсутня) до 0 (корупція найвища). 2020 року Україна отримала 33 бали і опинилась на 117 місці серед 179 країн світу, розділивши сходинку із Єгиптом, Сьєрра-Леоне, Непалом та Замбією. Щодо динаміки, то з 2012 року ми покращили свій показник лише на 7 балів.

ХОЧ БИ ЯКОЇ МЕТОДОЛОГІЇ ДОТРИМУВАЛИСЯ ПЕВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ, КОРУПЦІЮ, ОЛІГАРХІВ, КРИЗУ СУДОВОЇ ВЛАДИ Й ЗАЗІХАННЯ НА ГРОМАДСЬКІ СВОБОДИ З БОКУ ЕЛІТ ГОДІ ВВАЖАТИ ВИГАДКАМИ «СОРОСЯТ». ЦЕ ТА УКРАЇНСЬКА РЕАЛЬНІСТЬ, ЩО ІСНУЄ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, НАСКІЛЬКИ ТОЧНО ЇЇ ВІДБИВАЮТЬ МІЖНАРОДНІ РЕЙТИНГИ

Становищу медій присвячений окремий Індекс свободи преси (англ. Press Freedom Index), який укладається організацією Reporters sans frontières зі штаб-квартирою у Парижі. Організація оперує даними своїх партнерів, а також окремих журналістів, правозахисників та експертів. Опитування, яке проводиться серед них, стосується свободи професійної діяльності журналістів у конкретній країні. Відповідно до звіту за 2021 рік, Україна посіла 97 місце серед 180 країн, із показником у 32,96 балів, що характеризує ситуацію як проблематичну. З-поміж європейських країн у цій же категорії опинились Польща, Молдова, Угорщина, Грузія, Греція, тощо. Серед чинників, які погіршили наші показники, названа залежність медіа від олігархів; інформаційна війна з Росією, котра призвела до заборони російських ЗМІ та соцмереж; нерозслідувані вбствства Павла Шеремета, Георгія Гонгадзе та Вадима Комарова. А також те, що непідконтрольні території залишаються недоступними для “критично налаштованих журналістів” та іноземних оглядачів. Що стосується динаміки, вона позитивна: з 2013 року Україна піднялась із 126 місця на 29 сходинок.

 

Доповнює картину Індекс верховенства права (WJP Rule of Law Index), який укладає міжнародна неприбуткова  організація World Justice Project зі штаб-квартирою у Вашингтоні.

 

Читайте також: Південно-східні маневри

 

Індекс грунтується на даних національних опитувань та думці експертів. Сьогодні звіт організації охоплює 128 країн світу, і заснований на даних національних опитувань та опитувань експертів. В результаті країни отримують бали від 0 до 1, де 1 означає найсильнішу відданість верховенству права на практиці. Україна 2020 року отримала 0,51 бали, посівши 72 місце, піднявшись порівняно із 2019 роком на 6 сходинок. Зараз ми опинились у компанії із Таїландом, Індією, Білоруссю, Молдовою, значно випереджаючи такі країни, як Китай, Росія, Туреччина. Серед 14 країн Східної Європи та Центральної Азії ми посіли 7 місце між Білоруссю та Сербією, а перше та останнє місця у групі зайняли відповідно Грузія та Туреччина. Серед 30 країн із нижчим середнім доходом Україна зайняла 7 місце. Щодо конкретних чинників, найгірші показники ми передбачувано отримали там, де йдеться про корупцію, розслідування кримінальних злочинів, якість нормативно-правового забезпечення та контроль над владою.

 

Читайте також: «Слуга народу». Залишитись у грі

 

У підсумку, провідні міжнародні рейтинги описують Україну як проблемну, але не безнадійну державу, котра зіткнулася із серйозними викликами, але здатна демонструвати прогрес. Почасти, наше резюме погіршує війна, яку ми змушені вести, але більшість проблемних моментів пов’язані не з нею. Якої б методології не дотримувались ті чи інші організації, корупцію, олігархів, кризу судової влади і зазіхання на громадські свободи з боку еліт годі вважати вигадками “соросят”. Це та українська реальність, котра існує незалежно від того, наскільки точно її відображають міжнародні рейтинги. І якщо Україна справді прагне знайти партнерів та союзників у євроатлантичній спільноті, серйозна робота над собою є обов’язковою. Бо поки що ми виглядаємо хоча й не безнадійним, але все ж таки пацієнтом, попереду у котрого ще довгий шлях одужання.