Команда Віктора Януковича активно піариться та лобіює свої інтереси на Заході, що є новинкою для України. Ще до місцевих виборів 31 жовтня Партія регіонів змогла перешкодити Європарламенту ухвалити критичну резолюцію щодо нашої країни, підписавши меморандум про співпрацю з групою європейських соціалістів. Соціалісти з країн Східної Європи, зокрема Румунії, вочевидь, займалися лобіюванням не з ідеологічних мотивів, адже що може бути спільного в них з українською олігархічною партією. А «прагматичних» депутатів Європейської народної партії (ЄНП) із Польщі обробляли, граючи на їхніх страхах, мовляв, Україна може стати другою Білоруссю. На це працювали й брюссельські статті речника президента з питань зовнішньої політики та заступника голови комітету Верховної Ради із закордонних справ Леоніда Кожари.
Одразу після виборів та тієї порції міжнародної критики, яку Україна отримала щодо їх організації, стартувала багатоскладова пропагандистська кампанія у вигляді «роботи над помилками». Насамперед це скоординовані статті в Kyiv Post Адріана Каратницького, Леоніда Кожари та перебіжчика з БЮТ Олександра Фельдмана, в яких применшувалися масштаби фальсифікацій. Своєю чергою, заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман спробувала достукатися до неурядових організацій у її третьому «Листі на захист демократії», опублікованому в газеті «Дзеркало тижня». Вочевидь, мета публікації – асиміляція громадської мережі «Опора», що має бездоганну міжнародну репутацію, подібно до того, як уже було асимільовано Комітет виборців України. Усі західні коментарі та офіційні заяви щодо порушень під час виборів містили посилання на «Опору», а не на КВУ.
У пропозиції західним експертам та представникам Венеційської комісії допомогти владі вдосконалити виборче законодавство також вбачають PR-складову кампанії з інформаційної обробки Заходу.
А найулесливіший крок «назустріч» Європі зробив голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський, запросивши 15 євродепутатів до найдорожчого ресторану Брюсселя Maison du Cygne. Член ЄНП від Німеччини Елмар Брок не приховував свого здивування, що в Україні саме чільник СБУ займається лобіюванням. Хорошковський узагалі не переймався тим, що його спробам улестити своїх гостей перешкоджатиме очевидний для Заходу конфлікт інтересів голови СБУ, власника телеканалу «Інтер» та члена Вищої ради юстиції.
Утім, на заваді успішності пропагандистської кампанії української влади стоять чинники, через які західні дипломати і міжнародні організації в будь-якому разі не сприйматимуть «євроінтеграційних» потуг Києва. Вони лише посилюють втому від України в Європі та США.
Насамперед це невиконання обіцянок щодо проведення чесних виборів і кримінального покарання фальсифікаторів, а також нахабна брехня СБУ, яка спочатку заперечила факт нагляду за академіками, журналістами та політичними активістами, а місяць потому визнала. Таким совковим лицемірством нікого не обдуриш ні в Україні, ні за кордоном.
Віктор Янукович уже монополізував владу значно більшою мірою, ніж Кучма, який мав справу з парламентом, половина депутатів якого перебували в опозиції. Відповідно як гарант Конституції він несе персональну відповідальність за ТАКІ вибори.
Влада зосередила увагу на недоліках виборчого закону, в яких вбачає причину проблем місцевих виборів, і водночас вдалася до радянських теорій змови, щоб применшити важливість критики країн Заходу. Янукович, Герман, Кожара та Колесніченко нібито вірять у те, що проти України працює змова Заходу, так само як Кучма і той самий Янукович переконували в цьому шість років тому, намагаючись пояснити витоки Помаранчевої революції. Зокрема, Герман упевнена, що критичні західні статті є «джинсою», тобто за їх написання платять так само, як і в Україні.
Дозволю собі дати українській владі дві поради. Якщо ви хочете, щоб на Заході вас сприймали всерйоз, не вдавайтеся до совкового світобачення. І не вимагайте від нас сприймати за чисту монету ваші спроби 2004 і 2010 років ухилитися від звинувачень у фальсифікаціях, заявляючи, що вони є змовою Заходу. Час змиритися з реальністю.
Нарешті, західні дипломати роздратовані невгамовним апетитом української влади. Її «багатовекторність» означає згортання демократичних набутків і водночас бажання одного дня вступити до Європейського Союзу. За такого підходу цього ніколи не станеться. Тож наші лідери мають зробити вибір між наслідуванням путінського авторитаризму та підписанням угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Якщо Україна виконає всі вимоги, необхідні для її підписання, вона на дві третини задовольнить Копенгагенські критерії членства в ЄС, а відтак однією ногою буде в Європейському Союзі.
Лідери ЄС мають переконати українських керманичів, що ті не можуть отримати все й одразу, оскільки між внутрішньою та зовнішньою політикою є тісний зв’язок. Вони також повинні донести до олігархів, які спонсорували виборчу кампанію Януковича: якщо ті хочуть підписання угоди про ЗВТ (що природно), то мусять використати свої важелі впливу на команду президента ще до того, як двері в ЄС для України буде зачинено.