Не вперше у російських соцмережах з’являються чутки про «зміну керівництва» в російському Генштабі. Цього разу розкручують новину про нібито заміну Путіним начальника Генштабу Росії Валєрія Гєрасімова до кінця грудня. Міністерство оборони Росії спростовує ці чутки, втім їх підхопили закордонні офіційні особи та медіа. Крок важливий, пише спеціаліст із досліджень Росії доктор Ендрю Монаган на сторінках блогу Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI). Саме Гєрасімов курував модернізацію російської армії з 2012 року і тоді ж вводив до військової стратегії роздуми про посилення глобального змагання, що в результаті мало б призвести до війни.
Нещодавно дійсно кілька старших офіцерів, включаючи заступника міністра оборони Дмітрія Булгакова, втратили роботу. Втім, варто бути обережними щодо цих чуток, вважає Монаган. Попри те, що Гєрасімова «звільняли» і «відстороняли» кілька разів з лютого, 16 грудня він був присутній на зустрічі військового командування з Путіним.
«Однак ці чутки стимулюють важливі питання про безперервність і зміни в ширшому ландшафті оборони та безпеки, а також про те, хто буде наступним з точки зору російської військової стратегії», – зауважує фахівець.
Найочевиднішою характеристикою керівництва російського оборонно-безпекового апарату є довгий стаж командування, вважає Монаган. Це особливо помітно серед тих, хто залучений до проведення операцій, бойової підготовки та мобілізації:
«Начальник Головного оперативного управління Сєргєй Рудской був призначений, наприклад, у 2015 році, Фаніл Сарваров очолює Управління оперативної підготовки з 2016 року. Наразі у бойовій підготовці мобілізованих з вересня 2022 року бере участь Іван Бувальцев, начальник Головного управління бойової підготовки з 2013 року».
Читайте також: Том Купер: «Російській армії – включно з Вагнером – нині бракує артилерії»
Це стосується і багатьох інших військових високопосадовців. Як приклад Монаган наводить Євгєнія Бурдінского, який майже десять років пропрацював у Головному організаційно-мобілізаційному управлінні на посаді першого заступника начальника 2013 року, а в березні 2018 року – сам став начальником. Так само 2015 року був призначений начальник Головного управління спецпроєктів президента РФ Алєксандр Лінєц і зараз він теж залучений до мобілізаційних заходів.
«Тому постає питання: це чутки про заміну лише Гєрасімова чи ширшого керівництва оборони, хто їх замінить і з якими наслідками? Спостереження за змінами на цих рівнях може дати розуміння, наприклад, будь-яких змін в оперативній підготовці та навчанні», – пояснює науковець.
Чутки здебільшого ґрунтуються на розмовах про зміну підходу у війні з Україною і, як наслідок, спонукають до ширших змін стратегії «все для фронту, все для перемоги» та військової доктрини Росії, пише Монаган і зауважує, що можливо цього тижня насправді можна очікувати змін. У жовтні Путін доручив Шойгу спланувати розвиток збройних сил з урахуванням того досвіду, який є, і цього місяця Шойгу має оприлюднити результати.
Відтак із чуток про відставку Гєрасімова випливає важливе питання, хто ж контролюватиме впровадження реформ у російській армії до середини 2020-х років і якими вони будуть.
Певним чином, ці події можуть прояснити як Москва налаштована стосовно нового наступу, який може статися взимку чи навесні 2023-го, підсумовує Монаган: «Хто і чому є в ланцюжку командування, а також безперервність і зміни в персоналі – фактично, «кремлінологія» – залишається невіддільною частиною хорошого аналізу Росії, коли ми намагаємося інтерпретувати реконструкцію Москвою своєї армії. Попри те, що це допомагає пом’якшити плутанину та здивування щодо чуток, що більш важливо, це допомагає уникати фальшивих «доктрин» і зосередитися на тому, як російські військові інтерпретують уроки, засвоєні у зміні характеру війни, та їхні наслідки для розвитку військової стратегії у 2020-х роках».