У ніч з 21 на 22 вересня понад дві сотні захисників «Азовсталі» було звільнено з полону. На фоні радості повернення до України захисників, відбуття в Туреччину полонених командирів «Азову», 36-ї бригади морської піхоти та Нацгвардії, багато хто з українців пропустив важливу деталь. Окрім Реджепа Таїпа Ердогана, президента Туреччини, у переговорах брав участь лідер іншої мусульманської держави – спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман. Він займався поверненням додому десятьох іноземців: п’ятьох підданих Сполученого Королівства, двох американців, а також хорвата, марокканця та шведа. Наступного дня після обміну ібн Салман також заявив, що його Ер-Ріяд готовий стати посередником між Україною та РФ. Але навіщо це потрібно принцу з далекого королівства, яке легко може залишатись осторонь російсько-української війни?
Привид Хашоґджі
Коли міністра закордонних справ Аравії Фейсала ібн Фархана запитали на прес-конференції, чи пов’язана участь держави у обміні з бажанням налагодити стосунки із Заходом, той відповів: «Я вважаю, що це дуже цинічна точка зору. Те, що ми побачили, те, що побачило керівництво королівства, було можливістю досягти гуманітарного прориву, щоб полегшити повернення цих ув’язнених до їхніх родин. Це і є мотивація». Але штука в тому, що цим запереченням він де-факто погодився з журналістом. Саудівська Аравія донедавна перебувала в частковій міжнародній ізоляції, маючи просто жахливий міжнародний імідж. Причин було більш ніж достатньо: складна ситуація з правами людини в країні, затяжна й кривава війна в Ємені, а особливо убивство опозиційного журналіста Джамаля Хашоґджі у 2018 році.
Читайте також: Кров економіки. Що зараз відбувається на нафтовому ринку
Хашоґджі проживав у Стамбулі й писав критичні статті про королівську сім’ю, особливого гаряче засуджуючи політику молодого принца ібн Салмана. Він був убитий прямо в саудівському консульстві, а дані, передані Туреччиною, вказують на причетність до інциденту вищих кіл королівства. Тоді розгорівся страшний міжнародний скандал за участю Туреччини, США та країн ЄС. Але особливо положення Саудівської Аравії погіршилось після приходу до влади в США демократів на чолі з Джо Байденом. У своїх передвиборчих обіцянках Байден стверджував, що перетворить Аравію на «державу-недоторканого» внаслідок численних порушень прав людини в країні. Відносини Ер-Ріяду та Вашингтону значно погіршились, а принц, судячи з усього, особисто образився на Байдена.
Ми знову хочемо з тобою гратись
Останнє частково пояснює холодну реакцію королівства на прохання американців збільшити обсяг видобутку нафти після початку повномасштабної російсько-української війни. Напад РФ на Україну став для Ер-Ріяду подарунком, історичною можливістю використати свій вплив на ринку енергоносіїв, щоб вийти з міжнародної ізоляції. За час війни ібн Салман встиг здійснити декілька міжнародних поїздок, у тому числі завітавши до ЄС та Туреччини, а також прийняв у себе Джо Байдена, Бориса Джонсона, а 24 вересня до Саудівської Аравії прибув й Олаф Шольц. Центральною темою всіх зустрічей була нафта. Так само й Шольц прибув до Ер-Ріяду у супроводі великої делегації представників німецьких енергетичних корпорацій. Європа гостро потребує альтернативи російській нафті: нещодавно голова комітету Бундестагу з енергетики Клаус Ернст заявляв, що на ФРН скоро очікує хвиля банкрутств. Саудівська Аравія – одна з держав, які можуть допомогти пом’якшити кризу.
Саме тому навколо королівства розгорнулась така дипломатична активність, яка разюче контрастує з довоєнною ситуацією. Країни-імпортери нафти страждають від високих цін та в будь-який спосіб намагаються їх збити. Через це багато що доводиться прощати, часом забуваючи й про принципи. Не дивно, що і Байдену довелося зробити крок до примирення з ібн Салманом. Вочевидь, активність Саудівської Аравії щодо порятунку громадян США і ЄС також можна розглядати, як жест, що свідчить про готовність до перегляду зіпсутих стосунків. Керівництво країни робить усе для того, щоб про Ер-Ріяду у визволені полонених почули. Саме з цією метою ібн Фархан наголошував, що обмін іноземців та українських військовополонених були пов’язані: «Цей обмін відбувся лише тоді, коли 10 іноземних громадян прибули на територію Саудівської Аравії та пройшли перевірку, що дозволило здійснити інший обмін». У цьому контексті заява радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана про те, що Штати вдячні спадковому принцу за допомогу в процесі обміну – найкраща винагорода, на яку сауди могли сподіватись.
Прекрасна нагода стати хорошим
Інше питання, як саме Саудівська Аравія змогла долучитись до переговорного процесу щодо обміну полоненими. Враховуючи, що численні деталі переговорів залишаються прихованими, неможливо напевно сказати, яку роль в них насправді відіграло королівство. Ібн Салман не володіє таким великим впливом на Владіміра Путіна, як Ердоган, що робить останнього важливим посередником. Можливо, принц пригрозив Росії обвалом цін на нафту, хоча це лише теорія. Існує й інший імовірний сценарій. Ще у червні Ердоган провів зустріч з ібн Салманом в Анкарі, де-факто поновивши відносини між державами, які до цього перебували в дуже низькій точці. При цьому візит пройшов у набагато жвавіших та дружніх тонах, аніж візит Байдена, який відбувся пізніше.
Читайте також: Суцільний провал — The New Rebublic підбиває підсумки близькосхідного туру Байдена
Можливо, включення Аравії в переговорний процес – ініціатива Ердогана, який таким чином прагне покращити відносини з цим важливим регіональним гравцем. Це лягає в канву нової близькосхідної політики турецького президента, котра полягає у зближенні з колишніми опонентами в регіоні. Так, цього серпня воно вилилась у поновлення дипломатичних зносин Туреччини з Ізраїлем. Можливо, створення більш стабільної системи міжнародних відносин на Близькому Сході на фоні зниження впливу США в регіоні – той мотив, який підштовхнув Ердогана поділитись славою з саудівським принцом. Як би там не було, ініціатива Саудівської Аравії принесе свої плоди, покращивши становище «недоторканого» королівства на міжнародній арені.