Один із дебатерів дає купу нудної інформації: скільки грошей потрібно на нову установку (спойлер — €19 млрд), просить щонайменше 30 років на реалізацію своїх намірів, розповідає про невеличкі результати — реакцію вдалося підтримати лише кілька секунд. Він обережно каже про те, що ідея може й не запрацювати: занадто складно реалізувати та майже неможливо масштабувати; закидає опонентові брак достатніх знань, непродуманість його проекту та просто фізичну неможливість реалізацій його ідей.
Інший кандидат звинувачує опонента в корупції, той уже працює десятки років — і «лише кілька секунд реакції». «Куди витрачені мільярди?! Чому вартість установки постійно зростає?!» — під обурене ревіння натовпу кричить він. Як альтернативу «старому кандидату, що має піти», він пропонує просте рішення, доступне кожному: каструля з розчином, через яку проходить електричний струм. «Ніяких більше рахунків за газ! Ми знизимо ціну електричної енергії до нуля! Годі годувати цих нудних науковців старої школи, я, хлопець із народу, знаю, як краще! Їхні проекти нікому не зрозумілі, зате мій утямить навіть школяр! Термоядерний синтез у кожен дім!» — вигуки кандидата тонуть у схвальному реві натовпу.
Здогадайтеся, хто отримав би грант, якби його долю вирішував натовп. Перший проект — ITER, Міжнародний експериментальний термоядерний реактор, який нині будують у Франції. Якщо все піде добре, то першу енергію термояду світ отримає після 2020-го. ITER має всі шанси стати найдорожчим науковим проектом в історії, а результативність його досі під сумнівом.
Читайте також: Станіслав Вільчинський: «Великий адронний колайдер — вершина людської науково-технічної думки»
Наш другий кандидат виступає за холодний термоядерний синтез. Ця теорія занадто приваблива, але, як й інші популістичні обіцянки, нездійсненна. Найстабільнішим атомом (окрім водню та гелію) є залізо. Важчим атомам легше розвалитися на менші — це ядерний розпад, і на його основі працюють атомні електростанції та ядерна зброя. Атоми, легші за залізо, будуть більше схильні до ядерного синтезу — об’єднання в більші з виділенням величезної кількості енергії. Для синтезу їм потрібно наблизитися, щоб почалася сильна взаємодія. Наблизитися заважає кулонівське відштовхування: позитивно заряджені атомні ядра уникатимуть одне одного. Подолання кулонівського бар’єра надзвичайно енерговитратний процес: у термоядерній бомбі синтез запускає звичайна ядерна бомба. Термоядерна зброя — приклад неконтрольованої реакції ядерного синтезу. А з контрольованою поки що виходить не дуже. Для початку реакції в ITER утворюють плазму температурою десятки мільйонів градусів, яка міститься в магнітному полі. На підтримку плазми витрачається велетенська кількість енергії, яка поки що не компенсується стабільною реакцією ядерного синтезу.
І тут на сцену тріумфально виходить холодний синтез. У 1989 році Мартін Флейшманн і Стенлі Понс ввели в оману суспільство, розповідаючи про свою каструлю зі струмом. Вони нібито побачили злиття ядер дейтерію за кімнатної температури. Пройдисвіти обіцяли безплатну електроенергію в кожен дім і потребували лише трішки — якихось $30 млн. Вони виступали на ток-шоу, знімалися для обкладинок таблоїдів, голлівудські зірки хотіли з ними товаришувати. Медіа просвердлювали мізки американців геніальним методом Флейшманна — Понса. Науковці швидко вивели їх на чисту воду, і шахрайська схема обвалилася. Та ідея холодного синтезу, дармової енергії з нічого вижила. Є її прихильники й в Україні.
Читайте також: Світлана Благодєтєлєва-Вовк: «Нашою діяльністю ми хочемо показати, хто насправді господар в українській науці»
Наприклад, нещодавно в «Дзеркалі тижня» вийшла стаття професора КНУ Володимира Висоцького, профільна галузь якого — ядерна фізика. Одне із його захоплень — ядерні реакції за низьких енергій. По суті, це інша назва холодного ядерного синтезу. Висоцький посилається на Флейшманна та Понса, а також на іншого шахрая — Андреа Россі. «Енергетичний каталізатор» Россі дає «безкінечну» й «безплатну» енергію, отриману завдяки холодному синтезу. Характерно, що Россі вже відсидів за технологічне шахрайство. Публікацію з описом його винаходу не прийняв жоден науковий журнал, і він створив власний блог із назвою Journal of Nuclear Physics. Россі став кумиром шанувальників холодного термояду.
Я розглядаю статтю Висоцького як приклад наукового популізму. Реалізації звичайного популізму заважають закони економіки та соціології. Науковому популізму заважають закони фізики та хімії. Зате лозунги такі самі. Це обіцянки безмежних благ, створення уявних ворогів — у конкретному випадку «офіційної науки». Спокуслива простота: ITER занадто складний, а реактор Россі або винаходи Флейшманна та Понса можна реалізувати й удома, аби вони працювали. Обіцянки результатів просто зараз, а не через 10 років і $20 млрд інвестицій. Радію, що в науці не працює народовладдя, шанується експертна думка, а закони фізики не можна порушити за хабар. Як і змінити більшістю у Верховній Раді. Тому такий популізм не пройде. Він може зібрати свою данину з простуватих людей, але домінувати ніколи не стане.