Україна та Європейський Союз підписали дві угоди, що стосуються асоціації України з європейськими програмами Horizon Europe та Creative Europe. Обидві мають великий фонд для фінансування проєктів у науково-дослідній (Horizon Europe) та культурно-мистецькій (Creative Europe) сферах і мають сприяти розвитку співпраці у науці, обмінам між науковцями та дослідниками. Загальний грошовий обсяг на 2021−2027 роки становитиме 95,5 млрд євро.
Horizon Europe це однозначно позитив, а Україна, завдяки "бунту" Великої Британії, має непогані умови. Про це заявив Олексій Колежук, голова Наукового комітету Нацради з питань розвитку науки і технологій, професор КНУ, член-кореспондент НАНУ. За його словами, переговори були важкими, і команду МОН можна лише похвалити.
"Тепер треба йти далі і розвивати співробітництво в рамках Європейського дослідницького простору. Щоб Україна витягнула максимум можливого з співробітництва з ЄС в сфері науки, треба прийняти стратегічні рішення про те, які партнерства та інфраструктури потрібні. І таке співробітництво нормально фінансувати. Стратегічного розуміння немає, на мою думку, не тільки в МОН. Тобто коли треба буде вирішувати, скажімо, від яких конкурсних програм «Горизонту» відмовлятися, боюся, ці рішення будуть прийматися з найелементарніших міркувань, наприклад, залишати лише ті програми, де більша імовірність отримати грант, або ті, які пролобіюють", – пояснив Колежук.
Horizon Europe націлена не на підтримку національних проблем кожної країни, а на підтримку спільної роботи по вирішенню глобальних викликів, пояснив у коментарі Тижню Андрій Шевченко, кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник Інституту теоретичної фізики ім. М. Боголюбова НАН України.
Він пояснює, що програма націлена в першу чергу на підтримку інституціональних дослідницьких інфраструктур та Європейських партнерств, націлених на використання нових технологій, що засновані на сучасних знаннях, в яких беруть участь наукові організації та ЗВО з більшості країн ЄС, а також ризикові унікальні проекти на основі консорціумів, які створюють в рамках Horizon Europe (консорціум повинен включати представників не менш як трьох країн), та працювати над впровадженням робочих програм, що визначаються кожні два роки Програмним комітетом представників країн ЄС та Асоційованих до програми країн на конкурсній основі. Інституціональні Європейські партнерства формуються як асоціації наукових організацій країн, що укладають меморандум про взаєморозуміння з Єврокомісією. Прикладом може бути участь України у Міжнародному дослідницькому центрі CERN. Він також бере участь у програмах Horizon Europe як одна із організацій у консорціумах.
Читайте також: Гранти ЄС на українські стартапи. Це вже працює
"Horizon Europe відрізняється від попереднього Horizon 2020 і цьогоріч істотно розширився. Якщо в Horizon 2020 було 10 ініціатив спільного програмування і десь стільки же спільних технологічних платформ, то зараз Європейських партнерств 49 та більше 50 партнерств-дослідницьких інфраструктур", – додає Андрій Шевченко. Також розширились розділи програми щодо конкурсів з підтримки Європейського спільного дослідницького, інноваційного та освітнього простору та практики Відкритої науки. Це новий підхід до співробітництва дослідників за допомогою ІКТ інфраструктур, щоб дослідження, проведені на кошти Євросоюзу, якомога швидше ставали доступними для всіх вчених.
Результатом фундаментальної науки є наукові статті, які публікуються у відповідних журналах, однак для спільних досліджень потрібні дані досліджень на яких вони засновані, а також забезпечення доступу до них, адже це заважає вирішувати проблеми у критичних ситуаціях, як, наприклад, пандемія. Також, за словами спеціаліста, важливим для швидкого аналізу та обробки отриманих великих масивів даних потрібний доступ до потужних обчислювальних систем (пета- та екза-флопс потужності).
“На сьогодні близько 25-30% фінансування Horizon Europe піде на підтримку 49 партнерств та місій , спрямованих на цільові рішення великих проблем і близько 55 існуючих дослідницьких інфраструктур. Також на підтримку інноваційних спільнот під егідою Європейського інституту інновацій та технологій, що забезпечують впровадження відкритих інновацій 2.0 у міжнародних відкритих екосистемах, які підтримують партнерства тривалістю від 10 і більше років. Також можливі експериментальні партнерства, які будуть створюватися для співпраці на більш короткі терміни, наприклад два-три роки”, – коментує фахівець.
Україна на сьогодні, каже Андрій Шевченко, не бере участі майже в жодній дослідницькій інфраструктурі чи партнерстві крім деяких окремих винятків. Хоча ми платимо внески у фонд Horizon Europe, Україна не надто готова до роботи в цьому проєкті. Потрібні гроші на членські внески для роботи в партнерствах, які потім беруть участь в конкурсах програми. Вони можуть значно підвищити стартові умови для роботи цілої плеяди наших вчених. Також українські вчені не мають доступу до необхідних експериментальних зразків, виробництво яких активно розвивається у світі. Яскравим прикладом є проблеми з піддослідними мишами з певними характеристиками, відзначив Андрій Шевченко.
“Підписання угоди – це хороший крок, адже до 2015 року ми довго не наважувалися підписати такі угоди. Ми ніби відкрили двері в європейський дослідницький простір, але ще не ввійшли туди. Адже є фінансова програма Horizon Europe, а є Європейський дослідницький простір, який з наступного року від координації наукових систем країн ЄС трансформується у поглиблену інтеграцію наукових, освітніх та інноваційних національних систем. Не ввійшли ми ні на політичному рівні, ні на технологічному, адже не беремо участі у дослідницьких інфраструктурах. Тепер ми не беремо участь і у партнерствах, що забезпечують критичну масу для подолання сучасних викликів, бо не виділяємо кошти на участь в європейських партнерствах, які зараз розвиваються через Horizon Europe. Хоча звісно, сама участь у Програмі відкриває певні можливості для науковців. Однак без участі в інституціях ми залишаємось поза екосистемою. Цьому навіть не допоможуть поїздки за кордон для обміну досвідом”, – резюмував фахівець.