У битвах і повстаннях випробовується на міцність не лише криця та хоробрість воїнів, випробовується сила народу, який послав їх у бій. Ненависть одного народу до іншого породжує більший спротив – і зло не буває не покараним. Молода смерть завжди вражає. Людство завжди цінувало молодецький запал і вносило героїв до національних культів і пантеонів. Олександр Довженко писав про українців вустами героя повісті «Україна в огні»: «Вони не поважають власну історію, а тому приречені на поразку». На щастя, більшість народів виходять переможцями з найгіршої біди, а про звитягу героїв знає увесь світ. Україна також є на мапі героїв.[154]
Наймасовіші національні трагедії
Різня вірмен в Османській імперії – 1,5 млн жертв, 1915–1918 рр.
Голодомор українців в УРСР – 6 млн жертв, 1932–1933 рр.
Геноцид сербів від рук хорватських усташів – близько 400 тис. жертв, 1941–1945 рр.
Шоа – Голокост європейських євреїв – 6 млн жертв, 1942–1945 рр.
Геноцид племенем хуту племені тутсі у Руанді – 0,8 млн жертв, 1994 р.
Геноцид індіанців Америки – населення зменшилося з 12 млн до 237 тис. осіб, 1500–1900 рр.