Що таке «розумна» мета? У відомому західній культурі акронімі SMART-objective зашифровані вимоги до неї — Specific, Measurable, Achievable, Relevant та Time-bound. Отже, мета повинна бути чіткою, вимірюваною, досяжною, відповідною до вимог сьогодення та визначеною в часі. Чи пропонувалось щось подібне в Україні? На жаль, я не пригадаю. Не можна назвати розумними цілями всі обіцянки «кінця епохи бідності заради покращення життя вже сьогодні».
Я дотримуюсь правила: критикуєш — пропонуй. Тож я пропоную взяти просту мету — досягти ВВП на рівні $1 трлн в 2030 році. Така ціль є не лише амбітною, а й розумною. Її можна виміряти та визначити в часі. Вона відповідає прагненню громадян України, адже зростання ВВП збільшує їхній добробут. Головне питання для скептиків — чи є ця мета досяжною? Моя відповідь — так.
По-перше, історичні прецеденти свідчать про реалістичність такого сценарію. Адже ВВП на рівні $1 трлн у 2030 році означає підвищення у 6,5 раза порівняно з 2020 роком. А ми маємо міжнародні приклади навіть більшого зростання. Сінгапуру вдалось збільшити ВВП у 12 разів за 15 років. Південна Корея у період найбурхливішого розвитку показала зростання у… 22 рази. Погодьмося, що це «азійські тигри», які розвивались в 1960–1970 роках, а у нас своя складна пострадянська специфіка. Але Азербайджан за ті самі 15 років збільшив власний ВВП у 17 разів! Якщо говорити про Україну, то ми у період з 2004 по 2019 рік наростили ВВП у 2,4 раза. Це було зроблено без радикальних реформ і в умовах зовнішньої агресії та окупації 7% території.
По-друге, в світі 17 країн з ВВП понад $1 трлн. Звичайно, в цьому переліку є США, Індія, Китай та Індонезія. Населення цих країн та відповідна економічна потуга значно перевищує потенціал України. Але чимало країн відповідають географічним та демографічним особливостям нашої країни. А ті-таки Нідерланди значно менші за територією, населенням та природними ресурсами. Отже, потенційно в нас є можливості увійти до світового «клубу трильйонерів».
По-третє, уже зараз існує принаймні одна стратегія досягнення такої мети. Ще п’ять років тому її розробив Український інститут майбутнього. Проте їхня розробка так і припадає пилом у владних кабінетах. Натомість Національна економічна стратегія, яку в березні затвердив Кабінет Міністрів, ставить за мету макроекономічний орієнтир зростання ВВП на душу населення в 2–3 рази до 2030 року. За умови зростання в 2,4 раза без реформ за 15 років це виглядає як дуже консервативний сценарій.
Встановлення мети ВВП на рівні $1 трлн має багато переваг. Українським урядовцям стають непотрібними їхні улюблені слова «вдосконалити, пришвидшити, покращити». За розумного KPI головним критерієм їхньої роботи стає відповідність меті — допомагають вони досягти головного показника чи ні. Якщо робота та рішення не сприяють меті, ми їх позбуваємось.
Маючи чітку мету, можна не розводити руками, бідкаючись, що «маємо те, що маємо». Замість прикрої констатації обмежень ми шукаємо можливості. Точок для зростання є чимало — це енергоефективність, IT-рішення, високотехнологічні матеріали, транзитний потенціал тощо. Розумна мета заощаджує ресурси і не дає розпорошувати увагу. Адже навіщо займатись тим, що не дає можливостей до її досягнення?
Треба згадати ще про фактор довіри — як внутрішньої, так і зовнішньої. Український громадянин отримає чіткий орієнтир, чи дає політичне керівництво країни раду зі своєю стратегічною метою. Він позбавляється оцінних суджень, нав’язаних олігархічними ЗМІ.
Зовнішня довіра не менш важлива. Задекларована на майже десять років наперед розумна мета покаже світу, що еліти України мислять стратегічно та в міжнародному масштабі. Довготерміновий «приціл» — це те, що цікавить міжнародних інвесторів зараз.
Читайте також: За обрієм. Що буде з наукою в Україні через десять років
Проте варто зауважити, що окрім декларування мети, повинні бути презентовані відповідні стратегії та політичні плани реформ. Тільки так можна гарантувати зацікавленість інвесторів у нашому ринку. Формування таких стратегій — питання не тільки до урядовців, а й до всіх мислячих людей у країні.
Вважаю, що бізнес-спільноти та недержавні організації мають максимально активно порушувати питання стратегічного бачення майбутнього країни як всередині себе, так і перед владою. Такий дискурс допоможе визначити точки зростання для української економіки та досягти розумної мети — ВВП на рівні $1 трлн у 2030 році.