На розгляд справи пішло 15 років, цього тижня судді остаточно ухвалили рішення про те, що заборона опозиційної групи була «непропорційною та непотрібною в демократичному суспільстві», пише видання Euronews. Протягом розгляду справи помер засновник партії Едуард Лимонов.
Вирішивши, що права шести заявників на мирні зібрання та свободу асоціацій згідно зі статтею 11 Конвенції про права людини були порушені, суд присудив їм 10 000 євро компенсації спільно.
Однак заявники просили набагато більшу суму компенсації у розмірі 100 000 євро. На думку судді Марії Елосегі, заборона на діяльність партії була б виправданою, якби російські суди виконали “домашнє завдання”.
«Я хотіла б пояснити, що якби [російські] національні суди провели більш суттєвий аналіз насильницького та расистського характеру організації, Суд міг би дійти до іншого висновку», зазначила суддя.
Усі заявники були старшими членами НБП до його закриття у 2007 році. Зокрема колишній прес-секретар Олександр Аверін, колишні члени ЦК Андрій Дмитрієв та Сергій Фомченков, Олексій Волинець, колишній редактор офіційного видання НБП, та двоє дітей-підлітків покійного засновника партії Едуарда Лімонова.
Читайте також: Скарга Росії до ЄСПЛ: чи законні “свідчення” від влади так званої “ДНР”
НБП зареєстрували 1993 року як громадське об’єднання, а не як політичну партію. Вона запозичила свої ідеали у націонал-більшовизму, поєднуючи крайній націоналізм та ультраправі ідеали з комунізмом та радянською ностальгією.
Організація висловлювала протест у різний спосіб, зокрема встановлювала підроблену вибухівку біля будівлі уряду в Білгороді у 2003 році, окупувала будівлю Міністерства охорони здоров’я в 2004 році, вбравшись у форму екстрених служб, на знак протесту проти скорочення соціального забезпечення, 2005 року близько 40 членів НБП проникли у приймальню будівлі Адміністрації президента в Москві, замкнувшись всередині. У 2001 році Лімонов був ув'язнений на два роки разом з іншими більшовиками за звинуваченням у тероризмі та спробі розпочати повстання в Казахстані.
У червні 2005 року Московський обласний суд заборонив НБП за незаконне використання слова "партія" у своїй назві. Заборона була скасована у серпні 2005 року, однак потім відновлена Верховним судом. У квітні 2007 року, Московський міський суд оголосив НБП екстремістською організацією, тобто будь-яка діяльність, спрямована на його відродження, була б кримінальним злочином. Це рішення підтримав Верховний суд РФ. До моменту заборони група налічувала в Росії понад 56 000 учасників.
Сім суддів ЄСПЛ виявили, що НБП тричі на початку 2000 -х намагалась вилучити слово «партія» зі своєї назви, але рішення блокувалось Міністерством юстиції. Також судді зазначили, що у 2004 році група намагалася офіційно зареєструватися як політична партія. Але Москва не дала це зробити також на офіційних засадах, пояснивши рішення тим, що НБП має "етнічну приналежність": те, чого політичні партії не мають мати в російському законодавстві.
У цій справі розпущення не було виправданим, оскільки в НБП намагались змінити назву. Суд також виявив, що НБП згадує про захист прав "етнічних росіян" та "всіх російськомовних людей" у своїй літературі з 2004 року.