Маленьке добропорядне містечко Штольберг, розташоване на заході Німеччини, місяць потерпало від агресії неонацистів. Причина – вбивство під час вуличної бійки з іноземцями 19-річного німецького юнака, який був активістом молодіжного крила Націонал-демократичної партії.
Вбивство як привід
Штольберг знаходиться у прикордонному з Голландією та Бельгією регіоні Німеччини, ще в часи середньовіччя він славився майстрами з виплавляння латуні. Загалом це тихе, спокійне провінційне місто, в якому живе приблизно 100 тисяч людей. Тому пристрасті, які вирували тут у квітні, для городян стали повною несподіванкою. Протягом місяця в містечку тричі провели демарш неонацисти.
Сплески лояльності до неонацистських організацій у Німеччині не рідкість. Головна офіційна сила неонацистів – NPD (Націонал-демократична партія) у деяких федеральних землях уже кілька років поспіль набирає 10% на парламентських виборах та на виборах до місцевих рад. Але подібної масовості неонацистських заходів у цьому регіоні за останні 20-30 років ні преса, ні поліція, ні старожили пригадати
не можуть.
Почалось усе з кримінальної пригоди. Вночі 4 квітня під час вуличної бійки ударом ножа смертельно поранили 19-річного мешканця Штольберга Кевіна Р. Молодіжна організація NPD – «Штормфронт білих націоналістів» – оперативно виклала свою версію: «19-річного німця, який симпатизував NPD, вбила банда іноземців». Потім вони внесли певні уточнення: «Кевін повертався додому після зібрання NPD-активістів, і вбивці (їхня кількість коливається від 2 до 6) переслідували його кілька кварталів».
Уже наступного дня на місці бійки штольберзька фракція NPD організувала траурний мітинг, у якому брали участь близько 100 «коричневих». Промову виголошував лідер ультраекстремістів у землі Північний Рейн-Вестфалія Клаус Кремер.
«Я глибоко шокований тим, що сталося. Злісна брехня й пропаганда, яку поширюють про NPD провідні партії та регіональні союзи, котрі виступають проти насилля будь-якого роду, призвели до смертельних наслідків. Коли, як у цьому випадку, гине молодий чоловік, така подія виходить за межі приватного життя і є жахливим результатом помилкової політики щодо іноземців», – сказав Кремер.
Батьки та друзі загиблого, поліція і держсуддя Роберт Деллер, котрий розслідував цю справу, зазначають, що «мотив бійки не мав ні політичного, ні расистського підґрунтя – це було з’ясуванням особистих стосунків». «Найбільш боляче від того, що правоекстремісти використали цю смерть для своєї пропаганди», – написав один із друзів Кевіна на місцевому Інтернет-форумі.
Із сокирами за «справедливість»
Проте за тиждень – 12 квітня – NPD організувала в Штольберзі другий траурний мітинг, який мав стати загальнонаціональним. До маленького містечка з’їхалися неонацисти з усієї Німеччини, особливо їх багато було зі сходу країни, де рух ультраправих має найбільшу підтримку і де його прояви найбільш агресивні. Поліція готувалася до нашестя неонацистів заздалегідь. Усі магазини було зачинено. Мешканців закликали не виходити з домівок задля власної безпеки. Тільки п’ятьом репортерам дозволили знімати мітинг, однак лише з вікон редакції. До міста приїхала майже тисяча неонаці. «В кожного іноземця є ім’я та адреса! Ми не пробачимо! Ми не забудемо!» – вигукуючи погрози емігрантам і закликаючи до помсти за вбитого Кевіна, вони намагалися градом каміння й порожніх пляшок прорвати подвійний кордон поліцейських. Проти мітингувальників використали сльозогінний газ – і блоковані наці перейшли від справи до слів. Якийсь оратор у своїй промові розкритикував жертву та його батьків, які не погодились із версією неонацистів. Разом з ним юрба скандувала: «Не має значення, що саме трапилося з Кевіном у ніч убивства. Немає значення, якою людиною був Кевін. Є тільки помста». Або: «Мавпа, народжена в німецькому зоопарку, залишається тією ж іноземною твариною й ніколи не стане німецькою мавпою». «Варто заборонити освіту для жінок, тому що студентки народжують менше дітей, не зважаючи на те, що вони є найціннішим спадковим біологічним матеріалом. Жінка, яка навчається, це довгострокова гарантія генетичного занепаду». І далі: «Ми вимираємо, тому що ми недалекі, а інтелігенти не відтворюють потомства» (антифашистський пресархів Kein Bock auf Nazis).
За даними поліції, під час демаршу 12 квітня було затримано 31 особу з ультраправих. Вилучено справжній арсенал заборонених предметів – ножі, нунчаки, кварцові рукавиці, перечниці й навіть сокиру. 10 людей отримали поранення в натовпі.
Мирний опір агресії
До третьої демонстрації неонацистів, запланованої на 26 квітня, готувалася вже не тільки поліція. Місцеві общини, католицькі громади, байкери і панки вирішили провести в цей день спільну акцію, яку задекларували як «Свято солідарності й сусідів». На центральній площі зібралися близько 1600
людей. Спочатку це нагадувало велику молодіжну тусівку. Неподалік цілувалися парочки, хтось прихопив із собою футбольний м’яч. Про політичний аспект акції нагадували хіба що різнокольорові прапори і транспаранти. На багатьох було зображення свастики – то перекресленої, то розбитої величезним кулаком.
У нацистів нової хвилі свастики немає – її замінила нарукавна пов’язка з чорним контуром яблука на білому тлі. Ультраправі молодики в чорній уніформі вирізнялися із загальної маси не тільки пов’язками, а й тим, що приховували обличчя під окулярами, бейсболками та капюшонами. Вони невеличкими группками розсіялися в натовпі. Якогось моменту люди на площі просто почали брати групки неонацистів у кільце. Їх оточили транспарантами й під скандування «Фаші, гоу хоум!» та «Наці, наці, гав-гав!» почали виводити з площі вузькою вуличкою старого Штольберга. «Закриті» в середині колони молодики свистіли, намагаючись заглушити вигуки людей.
Та побачивши камеру, одразу відвертались або натягували на носа бандани. Вони навряд чи вміють ходити строєм, підтягуватися на перекладині, навряд чи витримають марш-кидок на 10 км. У всьому цьому маскараді – капюшонах, брудних джинсах і морпехівських черевиках зі шнурівками різного кольору було щось безнадійно провінційне, містечкове. Побачивши налаштовану проти себе реальну силу громади, вони втратили свій грізний вигляд і нагадували побитих цуценят. Бо насправді вони слухають американський реп і жують в електричках шаурму, куплену в турецьких забігайлівках. Від них іде не націоналістичний дух «білої раси», а сморід несвіжої білизни.