Не повіривши собі, автор кинувся консультуватися з колегами-політологами, а потім – і з пересічними телеглядачами. З’ясувалося, що подібне враження склалося у багатьох – наче лідерка партії «Україна – вперед!» виконувала певну програму, закладену в неї невідомими особами, наче і її постава, і її жести, і її посмішка та репліки – все було заздалегідь ретельно прописано кимось стороннім, а потім завчено та викладено публіці народним депутатом України VI скликання Королевською Н.Ю.
Чи, може, зовсім не Королевською, а її химерною подобою? Таким собі штучним створінням, яке тільки ззовні нагадує колишню активну полемістку та активістку БЮТ, а насправді є кимось (чи чимось) принципово іншим? Умовно кажучи, біороботом, запрограмованим невідомими нам талантами?
Згадаймо-но, як жваво реагувала не так давно Наталія Королевська на всі перипетії політичних ток-шоу, які репліки кидала, як іронізувала з тих чи інших дубуватих опонентів, як, зрештою, часом помилялася, називаючи не ті цифри чи беручи до уваги не ті процеси, що потрібно. Саме ця симпатична, розумна, а водночас і небездоганна політична діяча заслужено здобула у минулі роки досить високий особистий рейтинг, висунувшись у перші ряди вітчизняного політикуму. Той рейтинг, який сьогодні втілився у виборчий «прохідний бал» очолюваної нею партії «Україна – вперед!», бо ж реально вся ця партія, якщо відкинути статистів, – сама Королевська і кілька не надто знаних у суспільстві нардепів. І водночас саме тодішню Королевську за інерцією згадує більшість виборців, коли вмикає телевізор чи звертає увагу на численні білборди з рекламою партії, розставлені по всій Україні.
Але ж – «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та…»
Важко точно визначити, що саме зумовило кардинальну зміну Наталією Королевською не тільки її політичної орієнтації – з одного із провідних речників об’єднаної опозиції на «економічного патріота» – мовляв, зробимо ефективною економічну сферу, «а вже потім, коли все запрацює, можна буде повернутися до вирішення ідеологічних питань» (коментувати цю кричущу нісенітницю якось навіть незручно, бо ж, скажімо, у Гітлера у 1930-х все дуже добре працювало, й у Рузвельта також, але ідеологічна різниця між двома системами була визначальною для подальшої долі націй), – а і її стилю поведінки, власне, якихось підсвідомих настанов, трансформація яких дуже й дуже відбивається на нинішньому «біороботі» з вимученою посмішкою. Але те, що така зміна за реальних українських політичних умов не могла відбутися без активною участі Банкової і з її санкції, не викликає сумніву. І ця зміна вже істотно вплинула на розклад політичних сил: чергова партія-фантом (як не так давно покійна вже «Сильна Україна») стрімко набирає бали, тобто голоси потенційних виборців, фактично забезпечивши собі місця у новій Верховній Раді. Якщо, звісно, електорат не помітить істотну різницю між колишньою і, схоже, справжньою (бо жвавою й емоційною) Наталією Королевською – і теперішньої її подобою, яка ретельно виконує закладену в неї програму та не виходить за межі вкладених у неї слів та жестів…
Утім, штучність, неприродність, неспонтанність нинішньої поведінки лідерки «України – вперед!» змушує взяти до уваги ще одну можливість. Може, нинішня політична поведінка Королевської – це щось вимушене? Може, є якісь дуже серйозні причини, що змусили одну з найближчих соратниць Юлії Тимошенко поводитися a la біоробот жіночого роду made in Bankova? І їй (Королевській, ясна річ, а не Банковій, та – безнадійна) дуже щось муляє всередині? Може, депутатку гризуть докори сумління за скоєні вчинки, і саме тому її поведінка стала такою неприродною, бо вона відбуває задану їй програму, не вкладаючи у слова та дії власну душу?
І взагалі, не слід відкидати й імовірність того, що Королевська – це такий собі Конрад Валленрод ХХІ століття (великий магістр Тевтонського ордену, який, за легендою, був уродженим литвином і доклав чимало сил, щоби підірвати зсередини могутність хрестоносців). Так, ідеться про не надто значну, якщо не сказати більше, вірогідність такого сценарію, але… Хіба не розуміє 37-річна політична діячка, економіст за фахом, що Україна зайшла у глухий кут, а для того, щоб її звідти вивести, потрібна докорінна зміна всієї існуючої системи на засадах державницької ідеології й орієнтації бізнесу та політикуму на обстоювання національних інтересів? І хіба вона не розуміє, що чинна влада рано чи пізно з гуркотом упаде, потягнувши за собою всіх до неї причетних – як і будь-яка диктатура, тим більше нахабно-зажерлива?
Отож – питання, питання, питання… А поки що ми маємо змогу спостерігати на телеекранах персону з повадками біоробота та обличчям знайомої всім політичної діячки.