Канадська мистецька рада, яку зазвичай називають Канадською радою, — державна корпорація, створена 1957 року. Від парламенту Канади вона отримала мандат на «сприяння вивченню і створенню мистецьких творів та ознайомленню з ними».
Уже на першій сторінці я побачив цікаву інформацію: «Канадська мистецька рада оприлюднила структуру своєї нової моделі фінансування, яку директор і головний управитель ради Саймон Бролт називає «важливою віхою… на шляху оновлення» організації».
Канадська рада завжди була для мене прикладом будування відносин між мистецькими середовищами та політичними елітами держави, які незалежно від ідеологічних поглядів ніколи не мали сумніву, що «інвестиції у творчість — шлях до процвітання».
Читайте також: Ваза з вишивкою й бобровий капелюх
Я віддавна вважав, що канадська модель підтримки мистецької творчості може правити за приклад для інших. Запровадження докорінних змін функціонування цієї шанованої інституції сприйняв із подивом, а водночас із неприхованою цікавістю. Що можна ще змінити в цій добре змащеній машині?
Канадська рада — могутній і досвідчений гравець на мистецькій сцені, який керує 147 різними програмами й має річний бюджет 180 млн канадських доларів ($136 млн). Досі кошти розподілялися відповідно до системи, що спирається на досить чітко визначені види мистецтва, а саме музику, оперу, театр, танцювальне мистецтво, літературу, міжвидовий синтез мистецтв, мистецтво ЗМІ, видавничу справу та візуальні мистецтва.
Нова модель — це справжня революція, яка замість 147 програм донині запроваджує тільки шість.
Мушу зізнатися, мені знадобився певний час, щоб зрозуміти вимір і значення запроваджених змін. Відкидання традиційного погляду на розвиток та функціонування мистецтва — це виклик для всіх. І для мистецьких середовищ, і для адресатів їхньої творчості: суспільства в усьому його багатстві та складності.
Ось як Канадська рада визначила сфери мистецької та культурної діяльності, які підтримуватиме.
Дослідження і творчість: підтримка експериментів і новаторських творів серед індивідуальних творців та мистецьких колективів.
Залучення і підтримка: фінансування мистецьких організацій, які проводять постійну мистецьку діяльність.
Створення, пізнання і популяризація аборигенних мистецтв: специфічно канадський вимір підтримки мистецтва та культури американських індіанців, метисів, ескімосів.
Оновлення мистецької діяльності: програма підтримки професійного розвитку митців, співпраці та обміну досвідом між окремими митцями, а також між мистецькими організаціями.
Мистецтво в усій Канаді: фінансова підтримка подорожей митців та мистецьких колективів і популяризація творчих досягнень на території Канади.
Мистецтво за кордоном: підтримка подорожей митців та мистецьких колективів і популяризації канадського мистецтва за кордоном.
Читайте також: Гуцульський Стікс
Не більше і не менше. Якраз. Тільки треба якось пристосуватися до нової інтерпретації підтримки мистецтва державою. Вже не через види мистецтва, сформовані в другій половині XX століття, а через розмаїття мистецької діяльності XXI століття. У швидко змінюваній дійсності готовність відповідати на нові виклики стає головним завданням нашого часу. Сучасні творці, використовуючи нові технології, не обмежуються одним видом мистецтва. «Традиційні» мистецькі спеціалізації вже не становлять моноліту, а водночас не перебувають і в застої, змінюючись під впливом навколишніх трансформацій: і технологічних, і зумовлених міжвидовим синтезом мистецтв.
У відповідь на зміну викликів і на нові різновиди мистецької діяльності виникають альтернативні організаційні моделі, здатні краще виконувати роль трансмісії між митцем та суспільством.
Канадська рада — це «праця в процесі», але її головне завдання лишається незмінним, про що добре сказала Наталі Бонділ, заступниця голови організації: «Мистецтва і культура стимулюють інновації та творчість, які сприяють зростанню індивідуального та колективного добробуту й мають відчутний соціально-економічний вплив. Мистецтва і культура — це сам осередок того, що означає для нас бути кращими людьми, і вони відіграють важливу роль у нашій великій країні з її численними викликами ідентичності для всіх громадян, хоч які їхні мова, походження та здібності. Мистецтва і культура засвідчують та утверджують досконалість наших митців у всьому світі. Мистецтва не просто «добре мати» — їх «треба мати».
Ці слова варто прийняти до самого серця, особливо тепер, коли український парламент ухвалив надзвичайно важливий закон про Український культурний фонд. Цей фонд має розпочати свою діяльність у січні 2018 року. Часу небагато, але будьмо відкриті до можливостей, які створює згаданий закон. Це великий шанс на зміну моделі, у межах якої в Україні досі фінансують мистецтво та культуру. Ми не можемо дорівнятися до Канади за фінансовими можливостями, але й невеликі засоби, закладені в бюджеті на 2018 рік, можуть бути ключем, що, коли мудро скористатися ним, відкриє «культурний сезам», яким пишатимемося.