Наші трагічні й життєствердні соняхи

30 Серпня 2023, 16:12

Немає такого символу, який українці б не повернули на позитив і утвердження сили життя. Це стосується не лише багатовікової роботи над символами, принесеними на українські терени християнством: ледь прихований виконанням необхідних обрядів, стихійний пантеїзм поволі витворив із них, випрацюваних столітніми дискусіями хитромудрих греків-ромеїв, інші сенси. Свої, що їх добре видно на прикладі того, якою кількістю звичаїв, пов’язаних з природними явищами, обріс календар наших традиційних свят.

Здавалось би, що-що, але соняшник, екзотичну квітку, завезену до ботанічних парків європейських монархів із північної Америки, українцям довго було не здолати. Заокеанська, королівська, елітарна, ця рослина довго не мала шансів увійти як до українського фольклору, так і до візуальної історії. Стартували питомо наші зображення соняшника пізно, з портрета середини ХІХ століття невідомої молодої дівчини у вишиванці й із разками коралів, яка тримає корзинку зрілого соняха та витягає з нього зернята. Жодного символізму, цілком прозаїчно: збирається лузати насіння. Увести цю рослину, яку садили попід тинами (що засвідчують мальовничі етюди багатьох пейзажистів кінця ХІХ століття) і в центральній, і в західній частині України, до пантеону символів, вдалося Михайлові Жуку й Георгію Нарбуту на початку ХХ століття. Великі знавці квіту, вони умістили соняшник поряд з чорнобривцями й кетягами калини, та в підрадянські часи як усю їхню творчість, так і ці зображення забороняли, а потім неохоче показували публічно. Майже так, як і знаменитий кадр із фільму Олександра Довженка «Земля» 1930-го, де оператор Данило Демуцький показав героїню на тлі високого неба поряд із соняшником, що ніби повертає свою пишну голівку вслід за чистою жіночою вродою. Стрічка стала європейською сенсацією, її візуальну мову почали цитувати світові режисери, але її заборонили в СРСР наступного ж тижня після виходу на екрани аж на 40 років.

Михайло Жук, 1907 рік

Соняшник у підрадянській Україні зображали художниці-наївістки. Обігрували декоративні особливості його як одомашненого образу сонця і в українській дитячій ілюстрації після Другої світової війни. З відновленням незалежності й модою на етнічні мотиви значно почастішало в українській культурі використання жовтої квітки в орнаментах. Соняшник належить до родини айстрових, він добре надається до вишивки машинною гладдю. Отже, вишиванок із квіткою соняшника ставало дедалі більше, майже пропорційно тому, як збільшувались обсяги виробництва олії, а на полях усієї країни соняшник ставав культурою, що вивела країну в лідери за його експортом.

Георгій Нарбут, 1919 рік

Кульмінацією розуміння соняшника як української квітки стало літо 2014 року з двома трагедіями. Збиття літака МН17 «Буком», привезеним з Росії, його падіння в соняшникові поля біля села Грабове 17 липня й розстріл колони українських військових, які виходили з Іловайська по «зеленому коридору» якраз у соняшникових полях. Усі світові медіа на кілька місяців заповнили фото й відео трагічних рослин. Декоративні соняшники стали приносити до народної Стіни пам’яті біля Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Їх несли до посольства України в різних містах світу на знак скорботи й підтримки українців у їхній біді. У нідерландському Ейндховені, що біля аеропорту Скіпхол, створили меморіал, основою якою є 298 дерев, оточених вінком із соняшників, які за пожертви спеціальному фонду висівають щороку в пам’ять про кожного загиблого в небі над Донецькою областю. Нідерланди, для яких «Соняшники» Вінсента ван Гога з другої половини ХХ століття були найважливішим зображенням для підтримання музейної справи й туристичної індустрії, з 2017 року вирішили, що соняшник відтепер символізуватиме пам’ять про українську трагедію.

А що ж українці?

Кладовище автівок в Ірпені, знищених під обстрілами окупаційних російських військ, молоді містяни прикрасили соняшниками вже в червні 2022 року. Кабінет міністрів спеціальною постановою від 29 серпня 2022 року визначив соняшник символом Дня пам’яті захисників України на знак пам’яті про трагедію під Іловайськом. Інсталяцію «365 діб Незламности», де 365 квіток соняшника поставили у стільки ж гільз від снарядів, установили в центрі Черкас наприкінці лютого 2023 року. Соняшники квітли і взимку, нагадуючи про дату початку повномасштабного вторгнення.

Україночка над Дніпром. 1990 рік, Володимир Сидорук

Здавалось би, за квіткою соняшника в Україні мав закріпитися певний семантичний ореол, у мові квітів він мав би означати трагедії російсько-української війни.

Але якщо зайти в пошукову систему й набрати «соняшник Україна», ми побачимо десятки сторінок, присвячених насінню соняшника, його вирощуванню, експорту, цінам на соняшникову олію, поряд із тисячами фото усміхнених, щасливих людей у соняшниках. Немало — у вишиванках, орнаментованих соняшниками, у вінках із квітів соняшника, тримають у руках букети з декоративними соняшниками. З’явилися вигадливі фотосесії знаменитостей, які прикрашають себе квітами соняшника для успішного просування різноманітних власних артпродуктів.

Чи можна засуджувати людей за те, що їм подобається бути поряд із соняхом? Ця рослина не одна похилена біля брами чи в кутку городу, нею засіяні велетенські поля аж до горизонту. Мало не біля кожного міста й села можна вийти на власну фотосесію, де щасливо позувати на тлі тисяч жовтих велетенських квіток. Те, що колись було дозволено лише монаршим сім’ям, тепер кожен українець має у своєму смартфоні.

І поряд з офіційним символом Дня пам’яті захисників України утверджує ця давно вже не екзотична рослина, що так витягує сили із землі, народним життєствердним мотто: як лузали колись, так лузати й надалі будемо.