Графіка: Андрій Єрмоленко
Краснодарський край – 2.7%
Москва -1,7%
АР Комі – 6,1%
Тюменська область – 15,4%
Ханти-Мансійський автономний округ – 11,6%
Ямало-Ненецький автономний округ – 17,2%
Якутська область – 7,1%
Магаданська область – 9,9%
Як оцінити стан україно-російських стосунків?
[88] [89] [90] [91] [92] [93]
В Україні відбувається процес перекодування народу. З людей-братів для росіян та білорусів, з людей-нащадків визволителів світу від фашизму ліплять народ, дуже зручний для нинішнього режиму. Переписану історію вкладають у свідомість, її нав’язують у підручниках, відбувається міфологізація формування української нації та героїзація зрадників. З Росії твориться образ ворога, а інформаційна блокада вже спричинила те, що з російських телеканалів лишилися тільки супутникові та кабельні, натомість цей простір заповнюють американські телеканали, «Голос Америки», радіо «Свобода» та ВВС.
Антиукраїнські настрої Росії пов’язані, у першу чергу, з виборчою кампанією, бо Росія має давні традиції використання ксенофобії й шовінізму для мобілізації шанувальників влади. Спочатку ворогами були чеченці, потім «особи кавказької національності», згодом – естонці та грузини. Тепер триває пошук нового ворога. І це свідчить про відродження типових рис, властивих Російській імперії. Насправді Україна там мало кого хвилює: метою є блискавичне перетворення Росії з президентсько-парламентської в парламентсько-президентську республіку, де прем’єром буде Владімір Путін.
Сьогодні заявами не вирішити проблеми дезінформації й маніпулювання суспільною думкою росіян. Як кажуть, краще один раз побачити. Було б прекрасно, якби у Львів приїхав сам Владімір Путін. Пройшовшись львівськими вулицями, російський президент побачив би книгарні, переповнені російською літературою, насолодився б звучанням рідної йому музики в наших кав’ярнях й ресторанах… Можливо, тоді Путін поспівчував би саме українцям, яким не вдається забезпечити гідний розвиток своєї культури».
Який брєд іноді несуть про Україну російські телеканали, то мене це після 7 років в Україні сильно зачіпає. Дуже радий, що російські ЗМІ приділили мало уваги українським виборам, що не лізли зі своїми коментарями. Головними проблемами для російських інвесторів в Україні є рейдерство, заангажованість політиків та заплутане українське законодавство. Але ніхто не збирається відмовлятися від бізнесу в Україні, навпаки, зацікавленість зростає.
У погіршенні відносин між двома країнами винні обидві сторони, точніше керівництво обох країн. Але, я як російський громадянин зосереджуся на російських проблемах і причинах. Росія ніяк не може позбавитися комплексу великодержавності, він є у свідомості керівників, народу. Як звикли думати: «Ну, куди Україна без нас, ми увесь час разом жили, Україна при Росії, що називається». І це дуже прикро, що Крим і Одеса – це вже не твоє, а тут ще і претензії Україна пред’являє, проблеми ставить, та ось іще на захід збирається від тебе, в обійми віковічного супротивника. Все це вкрай неприємно.
Коли ми маємо залишки колишньої імперії, то люди довго пам’ятають і не можуть забути, як їх паплюжили, як їх гнали в концтабори. Якщо йдеться про Західну Україну – немає українських націоналістів, є українські патріоти, яким дуже сильно дісталося. Їх знищували війська НКВД, проводилася політика русифікації. Вони практично всі потрапили на Колиму, родинами, селами. Чого Ви від них хочете? Щоб вони полюбили Москву? А за що їм її любити, якщо вона і сьогодні заважає Помаранчевій революції й намагається щось віддерти від нещасної України, начебто мало вона заподіяла зла.
