Данило Білик журналіст

Наш номер 482

ut.net.ua
24 Липня 2009, 00:00

 

Економічна криза актуалізувала вже призабутий лозунг «Купуй українське!». Вітчизняні виробники розраховують на підтримку споживачів у скрутні часи, й чимало українців таки сповідують споживацький патріотизм.
 
Студентки Галина Хорощак і Ольга Балаушко з минулої осені ретельно роздивляються товари в супермаркетах. Кажуть, особливу увагу звертають на штрих-код. «482… – це українське. Ми його й купуємо. Зараз криза. Країну треба рятувати», – розповідає Галина. Такі споживачі – мрія кожного вітчизняного виробника. Проте не завжди вироблене в Україні є мрією споживача. Тиждень з’ясовував усі «за» і «проти» того, щоб купувати українське.
 
П’ять ЗА
 
Власна вигода
 
Купуєш український продукт – підтримуєш вітчизняні підприємства – робітники отримують зарплату, підвищується купівельна спроможність – зростають прибутки всіх галузей і поліпшується життя кожного громадянина. Загалом одна з основних причин глибокої економічної кризи в Україні – зорієнтованість великого вітчизняного бізнесу на зовнішні ринки, а не на внутрішній. Як наслідок – недорозвинений внутрішній ринок, засилля імпорту.
 
Споживацький патріотизм
 
Кожна сума, сплачена за товар українського виробництва, включає певну частку податків, що спрямовуються до бюджету. А це соціальні виплати пенсіонерам, інвалідам, студентам та іншим незахищеним верствам населення. Від імпорту бюджет отримує менші гроші, зокрема внаслідок великих обсягів контрабанди (див. стор. 20). Так, цього року від податку на прибуток підприємств уряд розраховує отримати близько 42 млрд грн, тоді як ввізне мито має принести державі лише трохи більш ніж 12 млрд грн.
 
Відносна дешевизна українських товарів
 
Ще одна причина віддавати перевагу вітчизняним товарам – їхня відносна дешевизна.
 
Пляшку пристойного українського вина можна купити за 35 грн, а, наприклад, чилійського – за 100 грн. Вітчизняний твердий сир сорту «Радомир» – 50 грн за кг, польський цього самого сорту – 80–90 грн за кг. Автомобіль «Lanos», який складають в Україні (з комплектуючих вітчизняного виробництва), коштує від 56 тис. грн, а зіставна за класом і комплектацією румунська Dacia Logan – від 69 тис. грн.
 
Традиції та звички
 
Деякі товари, до яких звикли українські споживачі, просто не виробляють за кордоном. Приміром, на ринку не купиш імпортного віника.
 
Яна, мама півторарічного Даніеля, розповідає, що знайти звичний одяг для немовлят – пелюшки, байкові дитячі сорочечки й очіпки – можна тільки поміж асортименту українських швейних фабрик. «Даніель, якого я народила в Німеччині і який є громадянином цієї країни, з народження був замотаний в українську тканину, – розповідає вона. – Адже в Німеччині немає самої традиції сповивання, а отже, й відповідних товарів».
 
Українське натуральніше
 
Багато українців віддають перевагу вітчизняним продуктам харчування, оскільки вважають їх натуральнішими. Є думка, нібито імпортована їжа містить більше небезпечних компонентів, підкріплена логістичними міркуваннями: мовляв, скільки ж потрібно покласти в масло консервантів, щоб привезти його з Данії в Україну.
 
Є застереження і щодо якості деяких предметів одягу закордонного виробництва. «Білизну дітям купую тільки вітчизняну, – розповідає донеччанка і математик за фахом Дар’я Винниченко, мати двох доньок. – Бо її якість часом вища за якість імпортної». Проте на трусиках і шкарпетках український гардероб дітей Дар’ї закінчується. Одяг і особливо взуття вітчизняних виробників значно поступаються імпортним як за якістю, так і за дизайном, вважає Дар’я. Але це порівняння стосується лише товарів дорогого сегмента, які вона може собі дозволити: «Якщо ж говорити про українське поряд із китайським або турецьким, то я оберу наше. Ось нещодавно купила своїй бабусі сарафан мелітопольскої фабрики – і якість висока, і на вигляд непоганий».
 
П’ять ПРОТИ
 
Вироблене в Україні не завжди українське
 
Часто номінально українське не є українським по суті. Товар може виготовлятися в Україні, але з імпортної сировини (деталей) – так працюють більшість вітчизняних автоскладальних заводів, підприємств легпрому тощо. Зрештою, великий обсяг товарів в Україні виробляють підприємства з іноземними інвестиціями, особливо у харчовій промисловості. Так, торік друга за величиною у світі пивоварна компанія SABMiller (Велика Британія) купила донецький ЗАТ «Сармат». Тепер на донецькому заводі розливають пиво Kozel, яке до чеського має опосередкований стосунок, як і до України.
 
У такому випадку податки з виробника стягують до державної скарбниці, та й робочі місця залишаються за українцями. Проте частину прибутку власник може виводити за кордон.
 
Радянське плазування перед імпортними товарами
 
На противагу твердженню про натуральність вітчизняної продукції, у головах більшості українців ще з радянських часів укорінився стереотип про те, що все імпортне краще за своє. Саме тому, вважають виробники, багато українців не купують товарів вітчизняного виробництва. «Через негативний образ нашої продукції в Україні ми створюємо відповідний імідж і на Заході, – каже президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. – І маємо галузь тваринництва, майже доведену до банкрутства».
 
Низька якість українських товарів
 
Головною причиною не купувати українське для більшості співвітчизників поки що залишається його якість. Українські ліки часто значно дешевші за свої європейські аналоги, проте лікар за фахом, працівник німецької фармакологічної компанії Яна Бабенко зауважує, що навряд чи рекомендувала б своїм пацієнтам українські ліки замість імпортних. «Генерики (аналогові ліки) часом значно поступаються за якістю брендованим лікам з-за кордону, – каже вона. – Адже в нас інші стандарти якості, інші ступені очистки речовин, що входять до медикаментів». Також Україна не може похвалитися якісним взуттям або одягом, та й у харчовій промисловості вітчизняні товари часто програють імпортним за якістю.
 
Зрештою, дотепер лише близько 2 тис. українських виробників обзавелися міжнародним сертифікатом якості ISO.
 
Критичний імпорт
 
Велику групу товарів в Україні не виробляють зовсім, наприклад, кондиціонери, автомобілі представницького класу. Українська побутова техніка представлена лише в найдешевшому сегменті (холодильники і пральні машини). На ринку аудіо- та відеотехніки вітчизняних товарів 1–2%.
 
Товарний вигляд
 
Українські виробники досі не навчилися приділяти увагу формі, навіть якщо сам товар високої якості. Наприклад, вітчизняні шкарпетки можуть бути зроблені з якісного льону, проте без будь-якої дизайнерської фантазії. «Я не куплю своїй дитині ляльку в страшній картонній коробці, – каже Дар’я Винниченко. – Нехай навчаться робити краще упакування!»