Десять років епідемії
За рівнем захворюваності на туберкульоз Україна посідає друге місце в Європі, поступаючись лише Росії. Станом на 2012-2013 роки, хворих на ТБ в Україні близько 60 тисяч. Одна хвора на туберкульоз людина, розповідають експерти, протягом року може заразити 10-15 інших осіб. Втім, у нашій країні цим нікого не здивуєш. Епідемія туберкульозу в Україні оголошена давно – ще з 1995 року. І донині.
Київська міська протитуберкульозна лікарня №2 розташувалась під Києвом, неподалік від села Мостище. Дістатись сюди громадським транспортом неможливо – хіба що попросити водія маршрутки зупинитись просто на трасі, а потім – прогулятись лісом. Аж до сірого паркану, за яким – нові паркани та колючі дроти, власний морг, облуплені стіни корпусів… та хворі. Всупереч поширеним стереотипам, це зовсім різні люди – не тільки ті, хто має проблеми з алкоголем чи наркотиками, не тільки безхатченки… А й безліч тих, хто не входив до жодної з груп ризику. Заразитися можна і в транспорті. Чи, скажімо – хоч і зрідка, підкреслюють лікарі – від книг, які були в руках хворої на ТБ людини.
Гостей у другій лікарні не чекають. Сьогодні, у Міжнародний день боротьби з туберкульозом, журналістів водять до зразкових медичних закладів. А тут, серед вкритих грибком стін та людей, що скаржаться на погане харчування, ЗМІ робити нічого. Так, принаймні, ввважає непривітний персонал лікарні. Головний лікар нібито на семинарі. Начмед – нібито на лікарняному.
Читайте також: Епідемія туберкульозу стала національною проблемою
"Нас сховали… ", – таку записку скидають хворі з вікна одного з корпусів. До інших, правда, вдається зайти у палату. У малесенькій кімнаті – шість іржавіючих металевих ліжок, електрочайник одного з пацієнтів, брудні рушники. І знов скарги на харчування: постійно годують кашею. Родичі, здатні щодня возити їжу за місто, є далеко не у всіх. Самі ж пацієнти з відкритою формою ТБ… не найбажаніші гості у магазинах. Утім, їх поблизу все одно немає – навіть хлібу не купиш.
У багатьох коридорах лікарні немає світла – просто не вмикається. Ймовірно, з економії. На палатах, туалетах, приміщеннях, де зберігаються аналізи хворих – приліплені скотчем клаптики зеленого, жовтого та червоного паперу, які, ймовірно, символізують ступінь небезпеки за тими чи іншими дверима. На розбитій плитці під балконом, серед недопалків та пилу – стара газета. "Боротьба за життя" – заголовок на першій шпальті. Мова там, правда, про солдата…
40%
Показник лікування туберкульозу в Україні – один з найнижчих у світі. Лише близько 60% хворих успішно завершують курс лікування. Близько 10% хворих на ТБ помирає – незважаючи на величезні кошти, що виділяються на боротьбу з епідемією.
"Система лікування туберкульозу – це діряве корито, через яке витікають мільйони гривень, а люди все одно гинуть сотнями", – розповідає Лада Булах, виконавчий директор Київського міського відділення ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ". Від туберкульозу, зізнається, нещодавно померла її близька подруга.
Подолати епідемію, переконані експерти з Центру протидії корупції, Україні заважає корупція, імітація конкуренції, зловживання комерційною таємницею та спекуляція формальними статусами. Іншими словами – просто бажаючі заробити на епідемії. Напиклад, шість компаній-посередників, які "ділять" між собою ринок вартістю 247 млн гривень у той час, як іноземні кампанії (більшість ліків від ТБ виробляють саме іноземці) та їх офіційні представники в Україні навіть не беруть участі в тендерах.
Читайте також: Кожного року в Україні від туберкульозу помирає 7,5 тис. людей
Чи то ті, хто вирішує, як і що ремонтувати у лікарнях. Так, у Київській протитуберкульозній лікарні №2, зараз кипить будівництво нового корпусу – для хворих із мультирезистентним туберкульозом, розповідають. Той факт, що навколо – кілька загадкових недобудов, у які вже "закопано" чимало грошей та вже працюючі корпуси у напіврозваленому стані та без світла у коридорах – здається, нікого не хвилює. На вкручуванні лампочок гроші не відмиєш.
Для того, щоб ситуація змінилась, є все – принаймні, у столиці. "І програма реформування, і ресурси. Немає лише одного – політичної волі провести ці зміни. Якщо в нового політичного керівництва столиці буде ця воля – кияни нарешті перестануть гинути від туберкульозу", – каже Лада Булах.