Уже кілька тижнів 26-річний інженер-програміст залишається головним героєм Америки.
Луїджі Манджоне обвинуватили у вбивстві посеред білого дня в центрі Мангеттена виконавчого директора UnitedHealthcare Браяна Томпсона. Убивство зафіксували камери, тож було оголошено загальнонаціональне перехоплення, а через п’ять днів Манджоне заарештували в ресторані McDonald’s в Алтуні, Пенсильванія. Вочевидь, вам це відомо, оскільки як сама стрілянина, так і реакція на неї і сам Манджоне захопили увагу в Америці й далеко поза її межами.
Манджоне став «народним героєм» ще до того, як його зловили. Його вихваляли або ж ганьбили, він став об’єктом еротичних фанфіків (він дуже вродливий), основою для створення татуювань, мемів і наклейок для ґаджетів, а також для безкінечного аналізу. Кожна нова інформація про Манджоне, кожен новий слід його інтернет-історії проаналізували мільйони людей у мережі.
Манджоне став виразником глибини гніву, якого так багато в американському житті, символом виправданого насилля.
Чарлі Варцель в інтерв’ю для The Atlantic сказав: «Це шокує, коли дивишся запис, на якому анонімна людина стріляє в когось на вулиці в центрі Мангеттена. Це ще більше шокує, коли дізнаєшся, що жертва — це уособлення міці корпорацій. Потім шокує те, що підозрюваний утікає і що його не одразу зловили. Загалом увесь час, поки тривало перехоплення, панувала інформаційна пустка. Упродовж кількох днів ми знали лише те, що когось холоднокровно застрелили, стрілець утік, а жертвою став хтось, чия корпоративна позиція ненависна для багатьох американців. Коли відбувається щось настільки несподіване, то людям хочеться, щоб це щось значило.
Люди роблять усе, щоб ця подія вписувалась у їхнє розуміння світу. Було так багато тих, хто одразу ж заявив: «Соціальна тканина рветься» чи «Це початок тривалого руху». Користувачі соцмереж мають тенденцію сортувати речі за дуже чіткими політичними таборами. Тож вони питають: чи підозруваний був лівим? Чи він схиблений на пункті теорій змов? Чи був він політичним активістом?».
Виявляється, що інтернет — це те місце, де ми намагаємося вкладати сенс навіть туди, де його немає. У соціальних мережах люди починають збирати усі докази на підтримку різних, часто суперечливих тверджень, ще до того, як ми хоча би щось знатимемо точно. Найнебезпечніший час для правди — це одразу ж після того, як щось стається. Коли не так багато перевіреної інформації.
Є люди, які сортували цифрові крихти інформації когось, хто здійснив акт насильства, щоб зрозуміти, що могло його до цього підштовхнути. Манджоне відповідає багатьом очікуванням. Він похвалив маніфест Унабомбера (Теодор Качинський упродовж 17 років надсилав чи особисто доставляв дедалі вигадливіші бомби, які вбили трьох американців і поранили майже дві дюжини інших). Однак здається, що він ще й дуже цікавиться Пітером Тілем (американським підприємцем, інвестором і політичним діячем німецького походження, співзасновником PayPal, Palantir Technologies i Founders Fund, він був першим зовнішнім інвестором «Фейсбука»). А водночас Манджоне не висловлював чітко свою позицію у мережі, тож важко його поділити між таборами.
Принаймні на підставі того, що нам поки відомо, не схоже, що його легко віднести до однієї категорії. Люди в інтернеті ненавидять такого типу нюанси й вагання.
Манджоне опублікував маніфест і вів записник, у якому писав про бажання «зневажити генерального директора корпорації на щорічному з’їзді протирачів штанів».
У багатьох дискусіях у соцмережах Манджоне досі називають «народним героєм» — і можливо, якось мірою це зрозуміло, попри те, що такого типу замахи утверджують у суспільстві культуру насилля і страху. Залишається питання, чому так багато людей досі говорить про цю стрілянину в центрі Мангеттена, наче вона обґрунтована, що й дозволяє визначати убивцю як «народного героя»?
Нікому не здається, що вбивство генерального директора однієї з найбільших корпорацій медичного страхування у Сполучених Штатах призведе до того, що медичне страхування стане дешевшим чи просто доступнішим. Дехто відчуває полегшення, споглядаючи відображення свого поганого досвіду й викриваючи моральну гнилизну системи медичного страхування в Америці.
Можливо врешті-решт ми довідаємось і проаналізуємо, якими були глибинні мотиви акту, який здійснив Луїжді Манджоне посеред білого дня в Мангеттені, вбивши з надрукованого на 3D-принтері пістолета 50-річного Браяна Томпсона, голову однієї з найбільших страхових корпорацій UnitedHealthcare.
Але зрештою важливіше те, що американське суспільство зробить із мотивами Манджоне, а не те, якими були його наміри і що він таки зробив. Поки що він здобув статус «народного героя».