Світова війна наближається. Сербія поступається, але Австріявсе одно хоче війни
Сербія у своїй ноті-відповіді Австрії була значно люб’язнішою, ніж міг розраховувати будь-який політик у світі, але остання все одно розірвала з нею дипломатичні зв’язки, хоча ще й не оголосила військової операції… Перш ніж почнеться драма, що змінить світову історію, треба використати всі дипломатичні можливості. Тож потуги англійсько-італійської та німецько-французької співпраці слід спрямувати на збереження миру.
На нашу думку, ми маємо підстави припускати, що уряд Німеччини, принаймні зараз, щиро намагається зберегти мир. Це відповідає бажанню більшої частини німецького народу, який не дозволяє розпалювачам воєнних настроїв заплутати себе. Якщо швидкого вирішення австрійсько-сербської кризи знайти не вдасться, страшний тягар вини за це ляже на всі уряди дотичних до процесу країн.
(ліберальне видання у Веймарі, Німеччина, 28 липня 1914 року).
Війна між Австро-Угорщиною і Сербією
Старші чоловіки, які у 1870 році жили в Німеччині, кажуть, що не бачили більшого підняття духу в себе на батьківщині, ніж стихійний захват, який зараз переживає Австро-Угорщина. Ті, хто останні два дні були у Відні й альпійських країнах, не знайдуть слів, аби описати, що бачили, чули і співпереживали. Дідусі й бабусі, батьки й матері, брати, сестри й наречені проводжали своїх мобілізованих родичів із блиском в очах на вокзали, вздовж колій стояли величезні натовпи селян і селянок – махали їм, вітали і раділи. У Відні – серці держави – од відчуття великого й історичного у світовому масштабі часу ніби сп’яніли мільйони людей.
(Чернівці, Австро-Угорська імперія,
29 липня 1914 року)
Мир чи війна? Австрія проголосила про військові дії
Як і вчора, ніч закінчується інакше, ніж це уявлялося вдень. Але вчора погане змінилося на добре, а тепер навпаки. О пів на першу ночі ми отримали ось таке повідомлення: «Закінчуємо підготовку до вельми масштабної військової операції, яку буде спрямовано проти Сербії завтра вранці. Якщо вона закінчиться взяттям Берліна і не проллється кров, то нічого непоправного не станеться».
(Париж, Франція, 28 липня 1914 року)
Війна і паніка
[…] Через чотири тижні після вбивства сербським студентом спадкоємця австро-угорського престолу та його дружини в Сараєві Європа раптом постала перед страхом великої війни небаченого раніше масштабу, що забере життя і призведе до руйнування всього, що сьогодні асоціюється в нас із сучасною цивілізацію […] Умови ноти Австрії та дій уряду Австрії, після поступок (Сербії. – Ред.) більшості з них, здаються надто жорсткими, безжальними. Необхідно було більше дбати про мир у Європі […] Фактом є те, що провокацію, почату Сербією, підхопила Росія. Якщо почнеться велика війна, незабаром слід очікувати мобілізації в Росії […] Ми раді бачити пацифістську лінію Standart, що традиційно є поміркованим виразником настроїв бізнесу. Торговий і робітничий класи мають дружні почуття до Німеччини й Франції і майже одноголосно відкинуть думку про допомогу Росії в розширенні її імперії в Європі та Азії.
(Лондон, Велика Британія, 1 серпня 1914 року)
Трагедія може змінити європейську політику
Трагедія в Сараєві створила нову ситуацію в Європі […] В Росії, Англії та Франції ерцгерцог Франц Фердинанд бачився однією з найбільших загроз миру в Європі. Навіть у Німеччині побоювалися його сходження на трон […] Загиблий ерцгерцог мріяв про встановлення в Австро-Угорщині так званого тріалізму – консолідації наразі дуалістичної імперії […] за рахунок третього національного елемента (переважно слов’янського – нині один елемент є переважно німецьким, а другий – мадярським). Необхідним для цього було збільшення слов’янського елемента способом приєднання слов’янських рас із Балкан […] Якщо цю традицію ерцгерцога не буде підсилено об’єднаними діями Відня та Будапешта, є серйозні підстави в умовах нинішньої кризи припускати втручання Німеччини або Росії. І в Німеччині, і в Австрії вже відчутне бажання німецької інтервенції. Німеччина потребує сільськогосподарської продукції Австрії, а також доступу до Адріатики. Австрійські німці більше не мають контрольного впливу в Австро-Угорщині: вони втратили віру в себе, але не пангерманізм, конструйований у Берліні. Те саме стосується й австрійських слов’ян та панславізму, вираженого в Петербурзі, а у м’якших формах – у Белграді, Софії та Бухаресті. (Нью-Йорк, США, 29 липня 1914 року)
В очікуванні війни
Вісті про ускладнення відносин Австро-Угорщини та Сербії, грізна ультимативна нота Австро-Угорщини, можливість, точніше неминучість війни, офіційна заява, що «Росія пильно стежить за розвитком сербсько-австрійського зіткнення, до якого не може залишатися байдужою», – все це сильно схвилювало луганчан.
У місті тільки й чути розмови про можливість війни й активного втручання Росії в бойові дії.
«Політики» різного віку і статі гаряче обговорюють, наскільки серйозним є становище, що склалося, яку позицію обере в разі початку бойових дій Англія, під чиїм впливом Австро-Угорщина і т. ін. і т. ін.
Редакційний телефон працює майже безперервно. Запитують, чи не отримано телеграм про оголошення війни, який загальний стан справ тощо. (Луганськ, Російська імперія, 29 липня 1914 року)