Пізно ввечері 16 квітня на журналіста та виконавчого продюсера Суспільного Мовлення, ексголовреда «Українського тижня» Юрія Макарова було скоєно напад. Невідомий завдав ножового поранення й утік. Відкрито кримінальне провадження за статтею тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1 ст. 121).
Нині, на щастя, загрози життю пана Юрія немає. Він посміхається та жартує, наскільки це можливо у подібній ситуації. Устиг навіть дати перші коментарі журналістам щодо замаху на його життя. Каже, що має звичку ввечері виходити на вулицю «провітрити мізки й зсунути з місця текст, на якому застряг». Того вечора на нього напали якраз під час чергової прогулянки.
«Ніякого філософського узагальнення не може бути, якщо це звичайне хуліганство і бажання пограбувати. Другий варіант – я уже був у так званому «розстрільному списку» разом з Аркадієм Бабченком, Євгенієм Кисельовим, Віталієм Портниковим. У такому разі, це може бути один із виразів чергової спецоперації зі зниження нашого бойового духу», – припускає Юрій Макаров.
На жаль, замахи на життя журналістів в Україні відбуваються уже не вперше. Чимало наших колег заплатили здоров’ям, або й життям за право чесно виконувати свої професійні обов’язки, казати та писати правду, якою б болючою чи страшною вона не була. Але змусити справжнього журналіста мовчати у такий огидний спосіб неможливо, рівно ж, як неможливо людині заборонити думати, дихати чи любити. Насильство над чесністю і відвертістю це завжди демонстрація слабкості та безсилля. Ті, хто діє такими методами, обов’язково зазнають поразки. Бо навіть мертві журналісти часто бувають сильніші за усю підлість світу.
У будь-якому разі, замах на життя Юрія Макарова свідчить, що переконання журналіста та його праця допекли ворогу, яким би він не був.
Уся редакція «Українського тижня» бажає пану Юрію якомога швидшого відновлення та продовження своєї кропіткої праці на благо України.
Чекаємо справедливого розслідування та невідворотного покарання нападнику та усім, хто причетний до цієї справи.