Наказано «Не пущать!»

У кімнаті для нелегальних мігрантів міжнародного аеропорту «Бориспіль», де зазвичай очікують депортації люди з простроченими візами та сумнівними історіями, ще, мабуть, ніколи не було гостей із бездоганними документами чи високим міжнародним статусом. Але 26 червня трапився прецедент: там 10 годин протримали Ніко Ланге, керівника українського офісу Фонду Конрада Аденауера. Ланге відпустили лише після втручання посольства Німеччини.

Фонд Конрада Аденауера є дослідницькою установою Християнсько-демократичного союзу Німеччини, який, нагадаємо, очолює канцлер Ангела Меркель. У нашій країні він діє з 1994 року. Скажімо, надаючи стипендії на навчання, він підтримує талановитих молодих українців, на що абсолютно не спроможна сама Україна.

Ані слова

Жодних пояснень від прикордонників Ніко Ланге не почув. Він розповів Тижню ось що: «Для мене було очевидно, що вони самі не знають причин відмови у в’їзді, а тільки виконують наказ. Не знаю, з чим можна пов’язувати цей інцидент. Я так зрозумів, що це було непорозуміння. А решта – це справа, що має вирішуватися між українськими та німецькими офіційними інституціями».

У Державній прикордонній службі здогад Ніко Ланге підтверджують: прикордонники лише виконували доручення СБУ. Механізм виконання наказу дуже простий: під час проходження паспортного контролю на екрані комп’ютера перед черговим прикордонником висвічується прапорець, що означає «не пропускати на територію України», і все. У випадку з німецьким експертом вони, швидше за все, навіть не знали його статусу. Крім того, прикордонники стверджують, що іноді взагалі не відають, від кого надходить наказ не пропускати на територію країни конкретну людину. 

Німецька сторона відреагувала на інцидент на урядовому рівні. Федеральну позицію озвучив заступник речника уряду Крістоф Штееґманс: «Уряд Німеччини сприйняв із подивом той факт, що керівникові українського представництва Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге відмовили у в’їзді й погрожували висилкою наступного дня… Українська сторона інтерпретує цю справу як непорозуміння. Наш уряд і далі уваж­но стежитиме за нею». 29 червня в прес-службі німецького зовнішньополітичного відомства Тижню підтвердили, що озвучена Штееґмансом позиція наразі залишається незмінною: Німеччина розбиратиметься з цим випадком і очікуватиме пояснень. 

Тим часом від української сторони пролунала заява Ганни Герман, заступника голови Адміністрації президента, щодо серйозної аргументації спецслужб, які не пускали Ніко Ланге в Україну: «Я скажу лише одне: ці органи, котрі приймали рішення, в тих довідках, які вони подали, наводять дуже серйозну аргументацію, чому вчинили саме так». Зрештою, вона наголосила, що до закінчення розслідування жодних оцінок інциденту бути не може і йдеться про міжнародний імідж країни. 

На випадок у «Борисполі» по-своєму відреагувало українське МЗС, хоча станом на 30 червня відмовилося від коментарів. Заступники міністра провели зустрічі з послами й дипломатами Німеччини, Польщі, Росії та США, на яких обговорювали «питання діяльності в Україні недержавних, некомерційних фондів, що координуються відповідними посольствами». Дипломатів запевняли, що наша держава високо цінує і підтримує їхню діяльність в Україні. Але при цьому згадувалося, що їхні дії мають відповідати українському законодавству та «статутним завданням».

Стаття без декору

27 травня на сайті українського офісу Фонду Конрада Аденауера було опубліковано англомовну статтю Ніко Ланге «Сто днів після зміни влади в Україні: авторитарні тенденції та зближення з Росією». На відміну від багатьох інших керівників іноземних фондів Ланге окрім виконання менеджерсько-управ­лінських функцій активно виступає і як експерт, коментує без дипломатичного декору актуальні українські події. У такому самому режимі він працював за часів Віктора Ющенка.

У згаданій статті критикуються з погляду демократичних стандартів і політика Віктора Януковича, і політика ЄС щодо України. «Невелика група осіб, наближених до президента та прем’єра Миколи Азарова, швидко перебрала на себе контроль над країною, – пише автор. – Парламент відіграє малу роль, опозиція та вільні медіа під тиском. Новий уряд невідкладно взявся за скорочення величезного державного бюджету, підписавши договір про пролонгацію перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі в обмін на дешевий газ…

Лише за кілька тижнів відбувся відчутний відкат до старих авторитарних шаблонів часів Кучми. Суди та державні органи відкрито приймають рішення відповідно до політики нової влади. Генеральна прокуратура дозволяє використовувати себе для дискредитації опозиції». Ніко Ланге також чітко вказав на тенденцію, факт існування якої вже мало в кого викликає сумніви: «Видається, що ЄС готовий заплющити очі на дотримання демократичних стандартів в Україні, на якому ще кілька місяців тому він так наголошував. Усе це заради, так би мовити, внутрішньої стабілізації. Виникає враження, що на сусідніх із ЄС східноєвропейських теренах контроль перебрали інші гравці».

Український інформаційний простір і без того був та залишається частиною російськомовного, а отже, російського інфопростору. Але активна залученість до українських медіа американських і європейських експертів допомагають йому відбрунькуватися від «материнського субстрату». Відкритість таких експертів до України є також важливою в контексті всебічно розпіареного командою президента Януковича та ним самим наміру проводити реформи. Якщо йдеться про реформи в істинному значенні цього слова, то якраз допомога експертів рівня Ніко Ланге є цінною й актуальною для України, а висловлювана ними критика доречна, коли в країні наростають авторитарні тенденції. 
Ніко Ланге не перший німецький офіційний представник у Києві, який почав говорити про тривожні симптоми української дійсності. Раніше в інтерв’ю Тижню(див. №19/2010, «Німецькі спостереження») посол Німеччини Ганс-Юрґен Гаймзьот також вказував на варті критики реалії, зазначивши, що німці уважно спостерігають за тим, що відбувається в нашій країні, й сподіваються, що вона не зійде з демократичного шляху.

Критика Ланге на адресу нової влади могла спровокувати невдоволення Януковича і Ко. Але не настільки, щоб Київ ішов на відкритий конфлікт із Німеччиною, та й ще напередодні зустрічі Януковича з канцлером Меркель (у серпні). Є версія, що сам президент міг не знати про рішення СБУ не пустити керівника фонду в Україну. Принаймні псувати свою репутацію прагматичного євроінтегратора йому було невигідно. Якщо це так, то постає питання, де був центр прийняття рішень і кому вигідно, щоб одна із перших самостійних зустрічей президента без російського модерування з керівництвом найпотужнішої країни Європи була заздалегідь затінена? Наразі (станом на 30 червня) СБУ від­­мов­ляється від будь-яких коментарів. Натомість виникає припущення щодо російського сліду в цій історії. Кремль через своїх людей в українській владі (чи спецслужбах) у такий спосіб дає сигнал Заходу: Україна – це наша територія. На користь цієї версії свідчить той факт, що інцидент у Бориспільському аеропорту стався напередодні приїзду до України з офіційним візитом (2–3 липня) держсекретаря США Гілларі Клінтон. Прикметно також, що схожий випадок стався на початку 2000-го, коли видавець англомовного тижневика Kyiv Post із подачі тодішнього голови СБУ Леоніда Деркача був затриманий в аеропорту «Бориспіль» і навіть оголошений персоною нон ґрата. Сталося це напередодні приїзду в Україну… американського держсекретаря Мадлен Олбрайт. Тоді конфлікт також розв’язали за день.

Випадок із Ланге може бути сигналом іншим експертам, що висловлювати свою думку без певних фільтрів може бути небезпечно. А це вже фундаментальне питання обмеження свободи слова.

Як із Росії та Білорусі витискали західні НУО*

*НУО – неурядові організації