НАК уповноважена сплатити

У 2009 році хронічне українсько-російське газове протистояння загострилося не на початку опалювального сезону, як завжди, а влітку. І дискутують Нафтогаз та Газ­пром не з приводу нових угод, які регулювали б газопостачання протягом наступного року, а з приводу старих договорів, підписаних 19 січня 2009 року. Українська сторона намагається уникнути невигідних для неї домовленостей, а росіяни звинувачують НАК у неплатоспроможності й погрожують країнам Євросоюзу черговими проблемами з постачанням газу взимку. Офіційна позиція Москви – наявна система газових домовленостей є оптимальною, переглядати її немає сенсу. 

 

 

Зокрема, Газпром цілком влаштовує порядок розрахунків за блакитне паливо, що передбачає стовідсоткову оплату за газ, спожитий покупцем, не пізніше ніж 7-го числа кожного місяця. Натомість Нафтогазу складно виконувати цю частину угоди з огляду на незадовільну платіжну дисципліну на внутрішньому газовому ринку. Так, за інформацією Секретаріату президента України, споживання блакитного палива в державі протягом січня–травня 2009-го становило 20,2 млрд м3 на загальну суму 23 млрд грн, з яких Нафтогаз отримав лише 76,96% (3,8 млрд грн заборгували підприємства теплокомуненерго, ще 1,5 млрд грн – промислові споживачі). За даними уряду, загальна внутрішня заборгованість з оплати за газ станом на 19 червня сягнула 26 млрд грн.

До 7 липня Нафтогаз має доплатити $250 млн за паливо, імпортоване в червні, ще $1,1 млрд перерахувати до 7 серпня. За наявними домовленостями, у разі прострочення цих термінів НАК буде зобов’язана здійснювати стовідсоткову передоплату за газ, а у випадку затримок з розрахунками імпорт блакитного палива буде припинено. Це перший договірний камінь спотикання. 

 

Друга проблемна умова – Нафтогаз зобов’язався власним коштом закачувати до підземних газових сховищ блакитне паливо, гроші за яке отримає лише взимку (де-факто цей газ піде до ЄС, а НАК отримає відповідні обсяги палива з Росії). До кінця жовтня до ПГС потрібно закачати 26,8 млрд м3 газу, з яких 71,64% вже накопичено, а ще 7,6 млрд м3 вартістю $1,7 млрд доведеться імпортувати. Причому якщо в попередні роки Україна купувала газ за фіксованою ціною (тобто не було різниці, коли заповнювати ПСГ), то в 2009-му формула ціни на газ передбачає її поступове зниження – з $271 тис. м3 в другому кварталі до $178–202/тис. м3 у третьому (дані East European Gas Analysis). Натомість Нафтогаз змушений авансом закуповувати газ за завищеною ціною згідно з поквартальним графіком закачування, узгодженим із Газпромом.

 

Третя договірна умова, яку потрібно було б переглянути, – зобов’я­зання Нафтогазу закуповувати фіксований обсяг блакитного палива – 41 млрд м3 у 2009-му. В умовах скорочення промислового виробництва (майже на 32% у січні – травні до аналогічного періоду минулого року) українські підприємства не потребують такої кількості газу. За оцінками Нафтогазу, оптимальний обсяг закупівель – 33 млрд м3. Але відповідно до угод із Газпромом змінювати обсяги можна лише за шість місяців до початку року і в межах 20% домовленого. Російський монополіст, отримавши гарантований ринок збуту в умовах кризи, не йде на поступки і не готовий зменшувати обсяги постачання палива в Україну. На користь Газпрому п. 6.6 січневого контракту, згідно з яким за недобір газу в квітні – вересні покупець має сплатити штраф у розмірі 300% вартості відповідного обсягу палива, а в жовтні – березні – 150% його вартості. За оцінками Секретаріату президента, за недобір 7,3 млрд м3 газу в І та ІІ кварталі Нафтогазу доведеться сплатити 40,4 млрд грн штрафу. На сьогодні з росіянами досягнуто усних домовленостей про незастосування санкцій до української сторони.

 

 

Але програшні домовленості з Газ­промом – це лише один бік медалі, другий – дуже сумнівні фінансові кондиції Нафтогазу, кредиторська заборгованість якого становить 33 млрд грн (понад 80% цієї суми компанія має повернути до кінця року). Найбільшим кредитором Нафтогазу є Ощадбанк, що наприкінці 2008-го надав компанії позику в розмірі 18 млрд грн для термінового погашення боргів за російський газ. Сім із дванадцяти кредиторів Нафтогазу – іноземні фінустанови. Саме валютні кредити, частка яких у портфелі Нафтогазу перевищує 40%, є найпроблемнішими з огляду на девальвацію гривні.

Зараз уряд вживає невідкладних заходів для фінансової реанімації НАК. «Один із анонсованих – збільшення статутного капіталу на 18,6 млрд грн шляхом емісії облігацій внутрішньої державної позики та їх подальшого обміну на акції компанії», – каже директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. Передбачається, що Укрексімбанк та Ощадбанк викуплять ОВДП у Нафтогазу, а він отримає можливість розрахуватися за кредитами.  

 

Ще один вихід – залучення кредитів міжнародних організацій та країн ЄС. В уряді підрахували, що для виконання контракту з Газпромом НАК потрібно $4,2 млрд. Частину цих коштів (орієнтовно половину) Нафтогазу може надати Євросоюз.

 

«Стратегічні заходи з поліпшення фінансового становища НАК обов’язково мають передбачати підвищення цін на блакитне паливо для споживачів. Проте таких непопулярних рішень уникають напередодні президентських виборів», – вважає пан Гончар. Середньорічна ціна газу для підприємств у 2009-му становить $228,8/тис. м3. За підрахунками експерта Школи політичної аналітики 
 

НаУКМА Романа Ніцовича, компанії сплачують приблизно $300/тис. м3 (включаючи ПДВ та плату за транспортування газу). Водночас вартість палива для комунальних потреб у 4,5 рази менша за ціну газу на російсько-українському кордоні. Тобто частину імпортованого газу НАК продає собі на збиток, а різницю цін йому відшкодовують з держбюджету. «Поточного року держава має надати Нафтогазу 1,6 млрд грн, але ця цифра є просто мізерною порівняно з реальними втратами компанії», – констатує Ніцович. За оцінками Кабміну, обсяг відшкодування мав би становити 7,7 млрд грн.

 

Таким чином, у 2009 році уряд вкотре використовуватиме екстенсивні методи з подолання дефіциту бюджету НАК – емісію та збільшення боргового навантаження. Відповідно в 2010-му фінансові проблеми компанії поглибляться: згідно з договорами із Газпромом Нафтогаз купуватиме блакитне паливо без 20 – відсоткової знижки, наданої йому разом із провальними умовами в 2009-му, тобто щонайменше на 20% дорожче.