Після краху, спричиненого коронавірусною хворобою, світова економіка, безперечно, відродиться не швидко. Одного року замало, щоб вона повернула собі повну рівновагу. У першій половині 2021 року COVID-19 становитиме реальну загрозу, і лише подальша вакцинація дасть помітний результат. Навіть якщо вдасться опанувати ситуацію в Європі та США, проблеми можуть залишатися в інших частинах світу. З цієї перспективи 2021-й буде складним. Імовірно, впродовж року вдасться повернутися до економічного зростання, але це буде не той темп, який ми спостерігали до поширення коронавірусної хвороби. До нормальності в такому розумінні вдасться повернутися не раніше, ніж у 2022 році.
Китай — єдина велика економіка світу, яка 2020-го зберегла економічне зростання. За цьогорічними підрахунками Міжнародного валютного фонду, китайський ВВП за цей період зріс на 1,9%. Інші країни коронавірусна хвороба загнала в рецесію. ВВП Сполучених Штатів упав на 4,3%, Німеччини — на 6%, Японії — на 5,3%, Польщі — на 3,6%. Світовий ВВП знизився в середньому на 4,4%.
Тут видно парадокс. Китай отримав здобутки в економіці, але водночас утратив політично. 2020 рік виразно показав Заходу, передовсім США, що Піднебесна — це їхній суперник. Тому багато держав запровадить антикитайську політику. Не лише Сполучені Штати, а і Європа, Австралія та деякі азійські країни. У майбутньому Пекіну буде дедалі складніше функціонувати у світі політики.
Читайте також: Перспективні плани чи примарні надії?
Події 2020 року також довели, що конфлікт між США та Китаєм і далі триватиме. Пандемія ще не закінчилася, а вже видно, що її наслідки не будуть такими страшними, як спершу побоювалися. Проте напруга, яку ми спостерігали до її початку, залишатиметься актуальною й навіть зросте. Схоже на те, що ми на порозі чергової холодної війни. Раніше чотири десятиліття тривав конфлікт між США й Радянським Союзом, що закінчився в 1991 році з розпадом СРСР. Тепер починається схоже протистояння, тільки суперником Вашингтона стає Пекін.
Нова холодна війна точитиметься у двох площинах. По-перше, на економічному полі. У цій сфері Китай стає дедалі потужнішим. До того ж Пекін робить ставку на технологічний розвиток. Тому важливою ареною конфлікту будуть американські інвестиції, заборона продажу високих технологій або й доступу китайських розробок на західні ринки. Це основна відмінність між сучасним Китаєм і колишнім Радянським Союзом, оскільки СРСР мав лише мілітарну силу, а в інших царинах явно відставав. Натомість Піднебесна намагається розвиватися рівномірно, здобуваючи дедалі більшу потугу у військовій сфері. Вона і стане другою площиною цього конфлікту. Натомість точною калькою оригінальної холодної війни буде риторика — посилання на права людини й такі цінності, як свобода, демократія, толерантність. Тобто Захід протиставлятиме себе авторитарним режимам і ставитиме під сумнів їхню порядність.
Читайте також: Грузія й Україна — потенційні партнери Тримор’я
Ми вступаємо в еру нової холодної війни, і в ній не буде місця напівзаходам. Більшість країн муситиме пристати на певну сторону. І в мене немає сумнівів, що європейські країни стануть на бік США. Зокрема й ті, які мають найбільш антиамериканський підхід, такі як Німеччина чи Італія. Невідомо, яку політику провадитимуть країни, що не належать до Європейського Союзу. Скажімо, Сербія може налагоджувати взаємодію — наприклад, в сфері технологій — з Китаєм. Але, водночас, якщо до цього дійде, то ЄС почне тиснути на такі країни, щоб вони з Пекіном таки не співпрацювали. Окремим напрямком зусиль Піднебесної стануть спроби розвивати співпрацю з країнами Центральної Європи. Однак карти Заходу в цьому регіоні сильніші.
Не думаю, що Джо Байден запроваджуватиме великі зміни в політиці, яку щодо Центральної Європи здійснював попередник. За часів Трампа розпочала роботу Ініціатива «Тримор’я», що об’єднує 12 держав регіону, — і Джо Байден від нього не відмовиться. Його президентство не буде поверненням до часів Барака Обами. Буде багато схожого, але політика США щодо Китаю точно відрізнятиметься від політики 2008–2016 років, бо загроза з боку КНР зараз набагато більша, ніж була тоді. Схожі зміни можна буде відстежити також у політиці щодо Росії. Без сумніву, жодного перезапуску, який відбувався за президентства Обами, не буде.
—————-
Текст опубліковано паралельно у щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» в рамках проєкту «Декада Центральної Європи», що реалізується спільно з Варшавською біржею цінних паперів.