Настільки темної ночі у Львові ще не було, але як і завжди після темряви настав сонячний ранок… з новими повітряними тривогами. 10 жовтня місто вперше за останні місяці відчуло звук ворожих ракет і наслідки від їхнього влучання в обʼєкти критичної інфраструктури. На кілька годин 10 жовтня майже все місто опинилося без світла. До ранку наступного дня пошкодження вдалося полагодити, однак ввечері 10 жовтня вулиці Львова були як ніколи темні: не працювало освітлення, трамваї та тролейбуси не могли зрушити з місць, не працювала частина світлофорів. Вранці 11 жовтня, коли місто майже повністю відновило звичне життя, російські війська зуміли ще тричі поцілити в обʼєкти критичної інфраструктури міста та регіону. «Учора ракетами уразили 4 електричні підстанції. Після сьогоднішніх повторних ударів від двох підстанцій не залишилось нічого», – повідомив голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький під час обіднього брифінгу. За словами Козицького, Львів та регіон стали однією із основних мішеней для росіян: «До території Львівщини долетіло 15 ракет, з них 7 було збито. Сьогодні було три влучання, а також збиті ракети ПВК «Захід», – пояснив він. Постраждав працівник однієї із підстанцій, куди влучила ракета.
Читайте також: Дух майданів на війні
Попри те, що від початку повномасштабного вторгнення це не перший обстріл росіянами міста і регіону, справді упродовж останніх місяців Львів як й інші міста на Заході України видавався «тихою гаванню». Чимало бізнесів із Харкова та Києва переїхали до Львова. Тут також спробували розпочати власну справу і переселенці. Улітку маріупольці відкрили кавʼярню «0629», а також ресторан «BLUEFIN», харківʼяни – кавʼярню «Перший». Переселенці з Київщини Сергій та Іван одними із перших у квітні відкрили своє кава-вікно «КІІТ» у самому центрі – на вулиці Руській, 3. Сергій з Ірпеня, Іван з Бородянки. Їхній заклад швидко став популярним.
Наприкінці другого дня масованих обстрілів я зустріла Івана в іншому кава-вікні – на вулиці Лепкого. Друзям вдалося не лише розпочати свій бізнес у Львові, але й розширити його. Поки Іван готував каву ділився думками про останні два дні. «Вчора відчув флешбеки із весни», – каже він. Все ж обстріли, під які потрапило місто та регіон 10 жовтня, для того, хто втікав сюди від російських звірств як у відносно спокійне місце, емоційно не просте випробування.
Не просте випробування нині постало і перед місцевою владою. Мер Львова Андрій Садовий під час брифінгу у вівторок 11 жовтня заявив, що для того, щоб відновити роботу чотирьох виведених із ладу електричних підстанцій, потрібні «не дні, а місяці». Водночас, якщо послухати заклики пропагандистів на російському телебаченні, Росія не збирається припиняти тероризувати мирне населення обстрілами критичної інфраструктури міст. «Ми маємо тиждень-два, щоб підготуватися до опалювального сезону, враховуючи нові реалії», – вважає Садовий. Раніше місто закупило дизельні генератори і мер пояснив, що 10 жовтня, коли майже 90% міста було знеструмлено, саме завдяки їм забезпечувалося водопостачання у деяких районах міста. Водночас відсутність мобільного звʼязку через знеструмлення, показує, скільки ще потрібно зробити, аби змінімізувати шкоду від ймовірних наступних терористичних актів Кремля.
Читайте також: Прифронтовий Слов’янськ. Нотатки про місто на Донеччині, його людей і нещодавню історію
Але жодні обстріли не здатні порушити стійкість українців. Попри відсутність електрики Львів продовжує жити життям, а кожен робить свою роботу: хлібопекарі продавали хліб просто із автомобілів, рятувальники лагодили наслідки уражень російських ракет, лікарі приймали пацієнтів. І хоч місто глибоко в тилу, відчуття війни тут було і до важких ранків 10-11 жовтня. Зокрема у волонтерських хабах. У будівлі міської бібліотеки для юнацтва у самісінькому центрі міста – на площі Ринок – якраз один із таких. Тут плетуть маскувальні сітки для військових. Між книг (бібліотека не припиняє роботу) жінки та чоловіки сортують та нарізають тканини.
Попри обстріли по закінченню повітряних тривог люди тут збиралися і 10, і 11 жовтня. Тут також працює художник-живописець Андрій Набока. Він із Києва, перебрався до Львова у березні, коли росіяни намагалися захопити його рідне місто. Поки що він працює тут. Волонтери передають йому тканини, які не підходять для маскувальниких сіток, а художник творить із них справжні шедеври. Одну із таких називає пророчою – це зображення палаючого Кримського мосту. «Тепер я хочу зобразити Кремль у вогні», – зізнається Андрій. Художник створив вже чимало робіт. Всі вони дуже добре зображають нашу дійсність: мати з дитиною у шибці, заклеєного плівкою вікна, чи портрети воїнів-азовців.
На Площі Ринок незвично небагатолюдно, але трамвай прямує своїм щоденним маршрутом, а на терасах кавʼярень вже за кілька годин по завершенні тривог є відвідувачі. Місто засипає мжичка. Бо ніщо не може внести корективи у звичну місцеву погоду. На Ратуші майоріє величезний плакат «Azovstal. Free Mariupol defenders». А поруч можна прочитати інформацію про героїв, із якими місто нещодавно попрощалося. Ціна цієї війни добре відчувається і глибоко в тилу.