Заходжу до крамниці, щось типу мафу біля зупинки. На вході стоїть дядько, перегородивши прохід. Теревенить із жінкою. Я якось протиснувся. За прилавком нікого. Виявилося, що та жіночка і є продавчинею. Замовляю каву. Дядько прощається й виходить. Жіночка починає скаржитися на погоду, мовляв, холодно.
— Так, — кажу, — волого, пробирає до кісток.
— Утром, — каже вона, — я дверь закрила даже.
— Якась потенційна клієнтка «утром» смикнула ті двері, — веде далі продавчиня, — і поскаржилася, бо подумала, що зачинено.
— А ви, коли надворі мороз, теж двері у квартирі тримаєте прочиненими? — переказує свою відповідь перехожій продавчиня.
— Чого ви хамите? — сказала клієнтка, яка так і лишилася потенційною, бо одразу демонстративно розвернулася й пішла.
— А чого я хамлю? — виправдовується вже переді мною продавчиня. — Постояла б вона день у крамниці з прочиненими дверима.
Нарешті кава готова, і я теж можу піти. Щось не дуже хочеться вислуховувати такі історії.
— Заходьте ще! У нас дуже смачна кава! — продавчиня надзвичайно ввічлива зі мною.
Беру каву й помічаю вже надворі, що в пінці плаває маленька мошка…
Питаю в Івана Столярчука, журналіста, з яким працювали разом і який зараз на передовій, як у нього справи.
— Та таке, — відповідає. — Нещодавно вночі в лісі заблукав й у ворожий окоп потрапив. У темряві не роздуплився. Плюс сліпий же, наскочив на чужі траншеї. Передаю радейкою: «О, знайшов». А мені: «То не наші». Кулемет почав по мені працювати — теж зрозумів, що не наші. Трохи постріляли навздогін, поки драпака давав. Вог із дрона скинули. То шматком дерева синця набив. Попередні позиції були курортом. Тут тупо ліс і росіяни навкруги — міномет і воги з дронів валять на будь-який твій рух. Минулого разу все було однозначно — наша посадка, їхня посадка. Вони штурмують, ми відбиваємося, іноді їх штурмуємо. Тут сидимо в одній лінії окопів з ними. Тиняємося по лісу й нариваємося один на одного. Але побут комфортніший — із завдань повертаюся в теплий бліндаж зі світлом й інтернетом.
— Курити почав? — питаю.
— Ні.
— Оце витримка! А каву пити?
— Без задоволення.