Аргентина
В третьому кварталі 1998 році в Аргентині розпочалася економічна криза, яка згодом вилилася у масове безробіття, протести та сутички.
Зокрема, в період 1998 до 2002 року аргентинська економіка скоротилася на 28%, реальний курс песо до долара на «чорному ринку» сягав 1:100. Понад 50% аргентинців проживали за межею бідності.
МВФ відмовив у допомозі Аргентині через сумніви, що країна зможе провести ефективні реформи.
Після цього у 2001 році уряд оголосив дефолт за більшою частиною суверенного боргу країни ($ 82 млрд) , який на той час становив $ 132 млрд.
Банківські протести в Аргентині
У січні 2005 року уряд Аргентини запропонував першу реструктуризацію боргу, яка передбачала списання 76% заборгованості ($62.5 млрд). Президент Нестор Кіршнер заявив про свій намір ліквідувати всі борги перед МВФ. Загалом з 2003 року Аргентина скоротила заборгованість з $ 15.5 млрд до $ 10,5 млрд. Останню виплату в сумі $ 9,5 млрд країна здійснила в січні 2006 року.
Загалом реструктуризацію підтримали майже 93% власників облігацій. Аргентина обміняла старі папери з дисконтом з розрахунку 33 центи за $ 1 і з терміном погашення до 2033 року. Разом з тим група інвесторів на чолі з хедж-фондом Elliott Management не погодилася на такі умови і почала позов на Аргентину у США, оскільки аргентинські облігації були випущені за американським законодавством.
Чинний президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер
Аргентина відмовилася від виплат групі інвесторів-позивачів, однак виплачувала відсотки іншим. У 2014 році федеральний окружний суддя Нью-Йорка Томас Гріз зобов'язав Буенос-Айрес виплатити незгодним інвесторам більше $ 1,5 млрд, і заборонив виплати більш поступливим кредиторам. У зв'язку з цим у липні 2014 року влада Аргентини офіційно визнала, що не може сплатити свої борги та знову оголосила дефолт.
Росія
Російська фінансова криза (відома як криза рубля) вразила країну у серпні 1998 року. Це змусило російський уряд і Центробанк РФ девальвувати рубль і оголосити дефолт за своїми боргами. Інфляція в Росії у 1998 році зросла до 84%. Однією з причин кризи називають військову кампанію у Чечні, яка обійшлася Росії в $ 5,5 млрд.
Напередодні дефолту МВФ та Світовий банк затвердили надання $22.6 млрд для стабілізації економіки Росії. Російська влада вирішила витратити кошти для підтримки курсу рубля, хоча низка економістів, зокрема Андрєй Ілларіонов та Джордж Сорос, намагалися переконати уряд не робити цього.
Перший віце-прем'єр РФ Боріс Нємцов та президент РФ Боріс Єльцин, 1998 рік
Вважається, що в період з 1 жовтня 1997 по 17 серпня 1998 року, Центральний банк РФ витратив приблизно $ 27 млрд своїх доларових резервів на підтримку курсу. Незважаючи на це, до 21 вересня 1998 року обмінний курс стрибнув до 21 рубля за $ 1, що означає, що російська валюта втратила дві третини вартості менше, ніж за місяць.
Разом з тим виявилося, що близько $ 5 млрд міжнародних позик були вкрадені після прибуття коштів до Росії ще напередодні дефолту.
Вкладники банку. Росія, 1998 рік
Греція
Боргову кризу в Греції вважають частиною Європейської кризи. В період з 2009 до 2010 року співвідношення суверенного боргу країни до ВВП зросло з 127% до 146%.
У травні 2010 року країни Єврозони, МВФ та Європейський банк (ЄЦБ) (так звана «Трійка» – Ред.) узгодила виділення € 110 млрд кредиту, щоб врятувати Грецію від дефолту і покрити її фінансові потреби до червня 2013 року. В свою чергу грецький уряд погодився на заходи жорсткої економії, структурних реформ і приватизації державних активів.
Рік потому рецесія загострилася на тлі зволікання уряду із реформами. Разом з тим інвестори вирішили продовжити підтримку Греції, виділивши € 130 млрд включно з банківською ре капіталізацією в € 48 млрд.
Програму порятунку сторони ратифікували у 2012 році, а €240 млрд вирішили розділити на регулярні транші з травня 2010 до грудня 2014 року. Також МВФ розширив свою підтримку додатковими € 8,2 млрд кредиту на період з січня 2015 до березня 2016. Разом з тим Греції реструктуризували її зовнішній борг, а списання її заборгованості – до 66% ВВП – увійшло в історію як безпрецедентне.
Наприкінці 2014 року МВФ призупинив кредитування Афін, а в 2015 році до влади прийшла ліворадикальна партія «Сиріза», яка заявила про небажання дотримуватися режиму жорсткої економії.
Міністр фінансів Греції Яніс Варуфакіс та прем'єр-міністр Алексіс Ципрас
Наразі Греція веде переговори з «Трійкою», вимагаючи розблокування виплат, однак міжнародні кредитори не поспішають із допомогою, мотивуючи це відсутністю в країні структурних реформ.
Читайте також: Слово на літеру «Д». Що таке дефолт і чим він загрожує Україні