Найдинамічніша галузь історії України: конференція про ранньомодерну війну і церкву

28 листопада в київській книгарні «Сенс» на Хрещатику відбулася подія незвичного формату – публічна наукова конференція «Війна і Церква в ранньомодерній Україні: інституції, візії, люди». Наукові конференції в Україні зазвичай непублічні, інформацію про них не завжди можна знайти у відкритому доступі, в кращому разі про них дізнаються постфактум навіть самі незапрошені колеги –  вочевидь, не всі науковці зацікавлені в популяризації своїх знахідок. Проте цього не скажеш про українських дослідників ранньомодерного періоду, котрі чи не найчастіше виходять у публічний простір, формують середовище для генерування й обговорення ідей, доносять виважену інформацію до широкого загалу без примітивізації і є взірцями публічних інтелектуалів.

Задум міждисциплінарної конференції про війну і церкву запропонував Олексій Сокирко пів року тому, під час презентації тематичного випуску журналу «Локальна історія» на тему Київського християнства. Власне, запропонований кут зору – точка перетину війни і Церкви в ранньомодерному часі – є винятково вдалим, адже війна була постійним фоном для людей XVI–XVIII століть, тож мілітарна культура становила осердя барокового світогляду, а Церква своєю чергою була не просто релігійною установою, а «операційною системою» всього суспільства, пронизуючи кожну сферу життя від народження до смерті – освіту, мистецтво, календар, соціальний захист, політику та ідентичність.

Читайте також: Пам’яті Ігоря Скочиляса, дослідника ранньомодерної духовності

Конференцію спільно організували програма «Київське християнство» та Центр релігійної культури імені Ігоря Скочиляса УКУ, а також Дослідницький Центр Фонду Макса Вебера в Україні.

Учасники конференції – провідні українські дослідники церковної та мілітарної історії ранньомодерного періоду: Олексій Сокирко, Лариса Довга, Юрій Волошин, Володимир Маслійчук, Максим Яременко, Іван Альмес, Тетяна Григор’єва, Ірина Клименко, Мирон Капраль, Василь Ульяновський, Вадим Ададуров. Як слухачі могли долучитися всі охочі.

©АС

Серед фундаментальних питань, які окреслили доповідачі, центральними є два: як за настановчими топосами мужів церкви побачити їхнє справжнє ставлення до війни, а також у чому причина системної інституційної неучасті Церкви у війнах і політиці Козацького Гетьманату. Дослідницьке поле, розглянуте в межах конференції, широке та різноманітне: від «залізного» XVII століття й боротьби за лідерство між Церквою та козацтвом до рудиментів ранньомодерної свідомості церковників під час війн у добу просвіченого абсолютизму. Говорили про втілене в проповідях і панегіриках ставлення духовенства до війни; уявлення про справедливу війну, чесноти воїнів і перспективи здобути Царство Небесне попри вимушене насильство; службу військових капеланів у козацькому війську; володіння зброєю, зафіксоване в посмертних описах майна ієрархів; ідеологізацію церковної риторики задля підтримки мобілізації, мілітаризацію святих… Власне, чимало цікавих і актуальних тем були лише пунктирно окреслені як перспектива для майбутніх досліджень, для яких настав слушний час. Втішно, що галузь ранньомодерної історії України динамічно розвивається завдяки активній позиції дослідників та інституційній підтримці.

Читайте також: Гуманітарні науки під час війни

Науковий світ доволі інертний, він складно перебудовується з об’єктивних причин, проте позитивна динаміка обнадіює: лише протягом минулого місяця в Києві відбулося дві конференції високого фахового рівня про українську мілітарну культуру, зокрема ранньомодерну (про попередню, «Ucraina militaris» у Софії Київській, Тиждень писав раніше), цього тижня відбудеться ще одна, від Українського товариства з дослідження XVIII століття. Подібні події демонструють, як українська гуманітаристика (принаймні деякі її галузі) професійно зростає. Відкритий формат конференції дав змогу не лише презентувати нові напрацювання, а й включити ширшу аудиторію в професійну дискусію про минуле, що сьогодні особливо на часі. Такі ініціативи формують середовище, здатне давати відповіді на складні питання нашої історії та сучасності.