21 травня у результаті напруженої зустрічі, що ледь не закінчилася конфронтацією, Китай і Росія підписали масштабну газову угоду вартістю приблизно $400 млрд. Згідно з нею від 2018-го до 2048-го контрольований державою російський Газпром щороку постачатиме Китайській національній нафтогазовій корпорації до 38 млрд м³ газу. Ці домовленості увінчали дводенний візит Владіміра Путіна до КНР, під час якого відбувся саміт, присвячений регіональній безпеці, й розпочалися спільні військові навчання двох країн у Японському морі.
Путін назвав цю угоду найбільшою в газовій сфері для епохи СРСР та РФ. Однак неабияку роль відіграє також геополітика, яка є її підґрунтям. Адже невипадково після десятирічних «торгувань» країни нарешті домовилися саме зараз. Оборудка допоможе Кремлю зменшити свою залежність від експорту газу до Європи, а також забезпечить Путіна союзниками: таким чином російський президент намагається пом’якшити вплив санкцій Заходу, запроваджених через дії щодо України.
І Росія, і КНР прагнуть самоствердження як регіональні наддержави. Обидві вони мають надзвичайно напружені відносини з американцями, яким закидають гальмування свого поступу. Трохи більше ніж 40 років тому Річард Ніксон і Генрі Кіссінджер переконали Китай стати на бік США проти Радянського Союзу. Чи можна назвати нинішню співпрацю між Росією і Китаєм відновленням альянсу проти американців?
Поза сумнівом, саме таке враження прагне справити Путін. Напередодні візиту він розповідав китайським ЗМІ, що Піднебесна – «надійний друг Росії». За його словами, нинішня двостороння співпраця є «найкращою за всю багатовікову історію». Зі свого боку, Сі Цзіньпін обрав РФ першою країною для візиту, ставши головою КНР 2013 року.
Читайте також: Китай пропонує Росії заселити Сибір китайцями
Між Москвою і Пекіном зміцнюються комерційні зв’язки. Китай є найбільшим окремо взятим торговельним партнером Росії: 2013 року обсяги двосторонньої торгівлі становили $90 млрд. Іще перед укладенням газової угоди сторони сподівалися подвоїти цей показник до 2020-го. Якщо західні банки неохоче видаватимуть нові позики Росії, вона зможе заповнити прогалину фінансуванням із Китаю. А останній відчайдушно потребує природних ресурсів, яких у Росії вдосталь. Газова угода дасть китайцям змогу менше перейматися тим, що постачання їхньої країни паливом забезпечується здебільшого через Малаккську протоку (один із найважливіших у світі морських шляхів. Серед ризиків, зокрема, конфлікти між КНР і країнами басейну Південно-Китайського моря, дедалі більша завантаженість протоки, піратство й загроза терактів у найвужчому місці – каналі Філліпс. – Ред.), а також спалювати менше вугілля, що забруднює повітря міст Піднебесної.
Китай і Росія мають спільні геополітичні позиції. У березні в Раді безпеки ООН Китай утримався при голосуванні за резолюцію щодо невизнання «референдуму» в Криму, який було проведено напередодні російської анексії півострова і який РФ підтримала. Крім того, Пекін приєднався до Москви у ветуванні спроби ООН запровадити санкції проти режиму Башара Асада, що веде громадянську війну в Сирії. Плюс ці дві держави мають схожі погляди на такі проблеми, як ядерна програма Ірану.
Китайці та росіяни однаково серйозно сприймають власну історичну велич, утвердженню якої нині перешкоджає тиск американців, як вважають вони. Обидві країни прагнуть вільно чинити що заманеться на внутрішньому рівні. Анексія Криму росіянами та їхні інтриги на Сході України стривожили США і Європу. Тепер Путін має ще менше друзів, ніж раніше. Подібну тривогу в Азії викликає й устремління КНР до Східно- та Південно-Китайського морів, адже менші сусіди побоюються експансіонізму Пекіна.
Читайте також: Газпром підписав контракт з Китаєм на постачання російського газу
Однак Заходу не варто панікувати. Попри все це, Росія і Китай ніяк не подолають деяких фундаментальних розбіжностей. Узяти хоча б саму газову угоду: факт, що вони домовлялися 10 років і оголосили про її укладення в останній момент, засвідчує, наскільки тяжко їм було порозумітися. Подейкують, китайці чинили тиск, знаючи, що Путіну конче потрібен результат грандіозного візиту.
Радше гримаса, ніж усмішка
У цій угоді, як і в усіх інших аспектах відносин, господарем становища є Китай. Газ на його територію надходить також з Австралії та Центральної Азії. До того ж він є державою, що активно розвивається, тоді як Росія переживає не найкращі часи, потерпаючи від корупції і марно намагаючись диверсифікувати залежну від енергоресурсів економіку. Офіційний Пекін розраховуватиме, що Москва визнає історичний перерозподіл впливів, а отже, слід очікувати нетерплячості з боку китайців та опору з боку росіян. Попри свій альянс проти США, Росія та Китай потребують заокеанського ринку і стабілізаційного впливу американців. Вони також прагнуть завоювати вплив у Центральній Азії. Тим часом величезний спільний кордон, зокрема його негусто заселений і багатий на сировину російський бік та перенаселений китайський, є постійним джерелом недовіри. Саме тому чимало одиниць тактичної ядерної зброї РФ спрямовані проти КНР. У довгостроковій перспективі Росія і Китай мають однакові шанси вступити в конфронтацію, щоб створити надійний альянс, і обидві перспективи рівною мірою тривожні.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com