Сподівання були на те, що на 216-му окрузі Києва – це майже весь Дніпровський район та Дарниця, не переможе такий собі Олександр Супруненко. Якщо хтось не в курсі, то це – старший брат екс-голови КМДА часів Черновецького В'ячеслава Супруненка, екс-член Партії регіонів, що 2007-го став депутатом Ради напряму по партійному списку Януковича, а 2012-го балотувався від регіоналів під виглядом самовисуванця, хоча й програв тоді зі скрипом представнику тоді «Батьківщини» Ксенії Ляпіній. За суміщенням – рейдер та учасник багатьох «мутних» схем часів того-таки «космічного» мера, який, на жаль, випереджає своїх конкурентів від демократичних сил на майже тисячу голосів. Й це – гарантована перемога й вихід в парламент чергового функціонера часів Віктора Федоровича. Не на Донбасі чи Харківщині, ні, в столиці. Тій самій, де був Майдан, що пережила так багато за останній рік…
Його перемога стала можливою через те, що Блок Петра Порошенка та Народний фронт так і не спромоглися висунути єдиного кандидата. Перший навіщось кинув на 216-й округ «збитого льотчика», колишнього міністра ЖКГ часів Тимошенко, Олексія Кучеренка, який взагалі жодного стосунку ні до Києва, ні до столичного лівого берега не має. Хоча, до його честі слід сказати, що він хоча б намагався проводити активну діяльність – зустрічався з людьми, позавішував все своїми біл-бордами. Тоді як НФ відправив на вибори Ксенію Ляпіну, яка, як вже було вказано вище, вигравала тут в 2012-му році у Супруненка, хоча потім, здається, просто забула про свій округ. Власне, вона не проводила нормальної кампанії й зараз, мабуть, в сподіванні, що загальна агітаторська активність НФ та пам'ять про 2012-й допоможе виграти й цього разу. Не вважати ж за активну діяльність роздачу газеток з інформацією про неї з загальнопартійних наметів та спорадичні дописи в акаунті у Facebook, який пані депутат раптом почала знов вести підчас виборчої кампанії, а до того він не оновлювався з часів минулої парламентської кампанії. При цьому, пані Ляпіна не провела, вдумайтеся, жодної зустрічі з виборцями за час кампанії. І це за умови того, що на окрузі її присутність обмежується діяльністю однієї громадської приймальні. Здається, Ксенія Михайлівна так нічого й не зрозуміла з Майдану. Як не зрозуміла й простої істини, що 2012-го за її перемогу так відчайдушно боролися кияни не тому, що це вона такий ідеальний кандидат, а тому, що в її обличчі голосували проти банди Януковича.
Чиатйте також: Виборча ніч в штабі лідера і лузера
Таким чином, ми отримуємо класичний старий добрий сюжет з самопоїданням демократів. Кучеренко забрав приблизно ту кількість голосів у Ляпіної (близько 18 тисяч на момент написання матеріалу), якої якраз вистачило для того, щоб забезпечити перемогу регіоналівському посліднику. Сама Ляпіна набрала ті ж таки 18 тисяч голосів. Якщо скласти результати Кучеренка та Ляпіної, то це вдвічі більше за Супруненка. Однак маємо те, що мали вже незліченну кількість разів на всіх можливих виборах за всі ж часи Незалежності.
Хочеш не хочеш, але в голову лізуть й не гарні думки про заздалегідь підлаштований БПП «злив» округу під «регіоналівського» кандидата, особливо якщо згадати аналогічну ситуацію з ще одним діячем «космічної» епохи Олесем Довгим на 102-му окрузі в Кіровограді, де так само БПП ні не висунув нормального кандидата проти нього, ні зняв свого на користь узгодженого з іншими демократичними силами. Хоча якщо пригадати наявність у київській, УДАРівсько-Порошенківській, владі пана Ніконова, «головзабудовника Києва», який, наприклад, у непоганих ділових стосунках з героєм ще одного скандального столичного 217-го округу – Вадимом Столаром, та чутки про непогані стосунки пана Порошенка з Черновецьким, то картинка вимальовується дуже промовиста.
А найбільш огидно в цій ситуації те, що сам Супруненко навіть не вів жодної видимої агітації на окрузі – не було ні білбордів, ні газет, ні агітплакатів на стінках, ні зустрічей з виборцями. Ну хіба деінде знову встановлював безкоштовні поштові скриньки в будинках з агітацією за себе. То яким же чином він переміг? «А ларчик просто открывался». По-перше, використана була стара добра технологія «клону» – в списку кандидатів був технічний кандидат на ім’я «Наталія Лапіна», яка набрала понад 3 тисячі голосів. І по-друге й найголовніше – підгодовані «бабусі Черновецького», які й досі «живіші за всіх живих» та об’єднані в виборчі піраміди на кшталт організації «Правозахисник», а також люмпени та просто продажна за 200 грн. сволота, слухняно побігли на дільниці. Й тепер Супруненко отримав понад 19,5 тисяч голосів людей (?), для яких Майдан, АТО, Небесна Сотня – не більше ніж слова, які вони чують по телебаченню якраз між переглядами чергового російського серіалу.
Чиатйте також: Прем’єр наш: як в штабі Народного фронту пройшов день виборів
Варто розуміти, що його перемога й взагалі перебування в стінах парламенту – це сором для усіх свідомих киян. Це найбільший сором столиці з часів переобрання Черновецького мером 2008-го року. Здавалося, після 2012-го, коли Київ приємно вразив, не обравши жодного провладного кандидата, ера «космогречки» закінчилася. Дзуськи як виявляється. Тепер в Києві, здається, нова пошесть – «ватогречка». Й обов’язок всіх, хто вважає себе громадянином, а не істотою з паспортом, зробити так, щоб і Супруненко, і його дружок Довгий, який нещодавно нахабно заявив, щоб йому буде цілком комфортно в парламенті, постійно відчували гаряче дихання в спину. З перспективою не тільки сміттєвого баку, а й чогось по-гірше.