В день зустрічі міністрів країн-експортерів нафти (ОПЕК), на якому мають домовитися про заходи щодо запобігання подальшому зниженню ціни на нафту, Тиждень.ua згадав енергетичні кризи останніх десятиліть.
«Нафтове ембарго»-1973
Перша енергетична криза почалася восени 1973, після того як ОПЕК свідомо знизила обсяги видобутку нафти (приблизно на 5 %), щоб змінити світові ціни на свою користь. 16 жовтня 1973 ціна на нафту піднялася на 70% – з $3 за барель до $5, а протягом року зросла до $12.
Ця подія ввійшла в історію під назвою «нафтове ембарго», тому що зниження обсягів видобутку було інструментом тиску держав ОПЕК на країни Заходу. Тоді в ОПЕК, до якої входили всі арабські країни-члени ОПЕК, а також Єгипет і Сирія, заявили, що не постачатимуть нафту країнам, які підтримали Ізраїль у цьому конфлікті із Сирією і Єгиптом.
Результатом економічного натиску ОПЕК стала декларація ради міністрів країн Загального ринку, що підтримала позицію арабів. Крім того, майже всі держави Африки розірвали дипломатичні відносини з Ізраїлем. Ситуація посилила залежність Ізраїлю від США й розкрила реальні масштаби залежності розвинених країн від цін на нафту. Разом з тим, нафтова криза 1973 року сприяла посиленню експорту нафти з Радянського Союзу на Захід й поклала початок залежності СРСР, а потім і Росії від «нафтової труби» і нафтодоларів.
Криза 1979 року
Ще один істотний стрибок цін на нафту стався під час другої енергетичної кризи в 1979-80 роках.
Після ісламської революції в Ірані в 1979 році та з початком в 1980-му ірано-іракської війни ціни на «чорне золото» злетіли з $13 до майже $37 за барель.
Загострення енергетичної кризи в капіталістичному світі підвищило попит на алжирську нафту та дозволило значно підняти ціни на неї.
Падіння цін. 1985-1986
У 1985 році Саудівська Аравія різко збільшила видобутку нафти з двох до десяти мільйонів барелів на день, що спричинило різке падіння цін – з $32 до $10 за барель.
У зв’язку з цим в 1985 році бюджет Радянського Союзу недоотримав $20 млрд, що стало початком краху держави.
Низькі ціни на нафту сприяли послабленню радянської економіки, однак стимулювали зростання американської, тому деякі аналітики вважають, що падіння організувала адміністрація президента США Рональда Рейгана, яка застосувала нафтову зброю в економічній війні проти СРСР.
1990. Вторгнення Іраку в Кувейт
В 1990-1991 роках після вторгнення Іраку до Кувейту, очікувалася великомасштабна енергетична криза, адже обидві країни належали до найбільших нафтовидобувних країн. Однак стрибок цін під час війни виявився не настільки значним, як це пророкували спостерігачі.
Сам конфлікт спричинила суперечка довкола ціни на нафту – іракський лідер Саддам Хусейн звинуватив Кувейт та ОАЕ в надмірному видобутку, внаслідок якого ціна нафти впала до 7 доларів замість 18, встановленими ОПЕК. Крім того, Ірак звинувачував Кувейт в тому, що за період з 1980 по 1990 роки останній перекачав нафти на суму 2,4 млрд доларів з іракського нафтового басейну Румайла. Незважаючи на низку переговорів з Кувейтом, Ірак зовсім не збирався відмовлятися від застосування сили, і практично за один день – 20 серпня 1990 року – вся територія країни опинилася під контролем іракських військ.
У Кувейті іракці підпалили близько 600 з 950 нафтових свердловин, пошкодили нафтопроводи, насосні станції, нафтові термінали, всі основні нафтопереробні комплекси.
У січні 1991 коаліція на чолі США розпочала операцію «Буря в пустелі». Війна завершилася в лютому того ж року перемогою сил коаліції, Кувейт був звільнений від іракських військ з відновленням незалежності.
«Бензинові бунти»-2000
У 2000 році ціни на нафту зросли внаслідок скасування ОПЕК цінового коридору на "чорне золото", який до того складав 22 – 28 доларів. Один барель нафти оцінювався у 35 доларів – найдорожче, починаючи з 1990 року. «Бензинові бунти», що загрожували колапсом усієї економіки, охопили Німеччину, Велику Британію, Францію та Бельгію.
Також до підвищеної попиту на нафту призвела холодна зима 2001-02 років. Загалом наслідки були легшими, ніж в 70-х роках, а збільшення квот на видобуток запобігли серйозній кризі. Головні проблеми були в той час із логістикою, тому що нестача танкерів зіграла більш істотну роль, ніж нестача нафти.
2004- 2005
Протягом 2004 року ціна на нафту зросла до 53 доларів. Частково цю кризу пов’язують зі страйками у Венесуелі у 2002- 2003 роках, які значно скоротили добування нафти та виробництво бензину. На ринку виявилася велика кількість спекулянтів і занепокоєних покупців нафти.
29 серпня 2005 ціни на нафту підскочили до 71 долара у зв’язку з ураганом «Катріна», що зупинив видобуток нафти в Мексиканській затоці. Загалом ціни на нафту впродовж 2005 року змінювалися досить стрімко: середина березня – 56 доларів, 24 червня – 60 доларів, 11 серпня – 65 доларів, 29 серпня – 70 доларів.
2007-2008
Восени 2007 року ціна перевищила позначку 80 доларів і продовжувала зростати. У липні 2008 року ціна за барель нафти марки Light Sweet (WTI) досягла раніше нечуваного рівня – 147 доларів.
Разом з тим в основних країнах-споживачах нафти – насамперед у США – відбувалося зростання цін на бензин, товари й послуги. Це все посилило розвиток кризи неплатежів за банківськими кредитами, яка переросла у масштабну рецесію. Збанкрутіли найбільші фінансові компанії країни, проблеми економіки США перейшли в актуальний стан, вибухнула глобальна економічна криза, яка призвела до різкого падіння попиту на нафту й до падіння ціни бареля в 2009 році в діапазоні 35-75 доларів.
Внаслідок обвального зниження ціни з другої половини 2008 року криза перекинулася й на країни-експортери нафти, які кілька разів вдавалися до скорочення квот на видобуток. Ситуація, таким чином, набула характеру замкненого кола. Однак згодом, з другої половини 2009 року, ціни на нафту почали стабільно зростати.
Стрімке падіння-2014
В червні, після того, як ціна нафти марки Brent сягнула максимального цього року рівня – близько 115 доларів за баррель, розпочався процес падіння нафтових котирувань.Станом на 26 листопада вартість січневих ф'ючерсів на нафту марки Brent становила вже 78,4 долара за барель. Падіння цін зумовлене вповільненням розвитку світової економіки і труднощами з її відновленням в Європі та Японії. Крім того, зріс обсяг доступної нафти на ринку – зокрема, на це вплинув і розвиток добування сланцевої нафти в США. Однак це досить дорогий процес, і зі зниженням ціни Штати можуть згорнути видобуток.
Водночас експерти прогнозують, що Саудівська Аравія, ймовірно, збирається розв'язати «війну цін» зі своїми конкурентами. Ця країна не скорочуватиме виробництво і боротиметься за ринок шляхом зниження ціни. Деякі аналітики підозрюють Саудівську Аравію у навмисній політиці зниження цін на нафту з метою зупинити розвиток проектів з видобутку в США. Інша теорія, навпаки, передбачає спільні дії США і Саудівської Аравії з метою завдати шкоди інтересам Росії та Ірану.