Прибувши наприкінці жовтня до Києва з офіційним візитом, російський прем’єр Владімір Путін виглядав похмурим і вкрай роздратованим. Засідання міжурядового економічного комітету, очолюваного прем’єр-міністрами обох країн, віщувало керманичам урядів низку складних і вкрай неприємних переговорів. Причиною ускладнень стали ініціативи Кабінету Азарова у нафтогазовій галузі. У переговорах із Кремлем щодо зменшення ціни на газ українські урядовці почали застосовувати нові цікаві прийоми.
Операція «Аверс»
У часи перебування в опозиції Партія регіонів не раз критикувала президента Ющенка за наміри розвернути нафтогін «Одеса – Броди» в аверсному напрямку й наповнити його каспійською нафтою. На цьому тлі дуже дивно виглядала заява міністра палива та енергетики Юрія Бойка про задум здійснити пробне прокачування 80 тис. тонн чорного золота з Одеси на Броди. Йшлося про постачання венесуельської нафти в Білорусь, що змушена нині обмежити імпорт російської через низку непорозумінь із РФ.
Ініціатива викликала неабиякий подив у Росії. Для компанії «ТНК-ВР», що наразі використовує нафтопровід «Одеса – Броди» в реверсному режимі, наміри української сторони стали неприємним відкриттям. «Їх як власників контрактів на використання нафтогону запитати про це просто забули», – ремствувала російська ІА REGNUM. Українські експерти не дивувалися – чинний уряд раніше забував ще й не про таке. Власники «Криворіжсталі» – у курсі (див. Тиждень, №43).
«Для постачання венесуельської нафти до Білорусі Україні треба буде розірвати контракт із російсько-британською ТНК-ВР», – зауважив генеральний директор підприємства «Сарматія» Сергій Скрипка. Проте український уряд жодними контрактами голову собі не сушив. 18 жовтня під час візиту до нашої країни президента Венесуели Уго Чавеса Віктор Янукович підтвердив намір перекачувати венесуельську нафту до Білорусі через «Одесу – Броди». Та ще й послав пречудовий меседж своїм російським колегам: «Я ніколи не чув, щоб Росія заважала вирішувати такі питання».
Заяви українського президента поставили Москву в пікантне становище. Янукович побажав зробити те, за що російські ЗМІ гнобили Ющенка всі п’ять років його президентства. І Кремль мусив проковтнути це. Україна висловила намір допомогти одному російському союзникові – Венесуелі – забезпечити нафтою іншого – Білорусь. Про те, що не можна цього робити, нічого не чув не тільки Янукович, а й решта світу.
Звісно, такі комбінації неабияк шкодять російській енергетичній галузі. Але що й кому міг закинути Кремль? Хіба що заявити, що без дозволу Росії організувати прокачування нафти Україні не вдасться. Саме це й зробив 20 жовтня російський міністр енергетики Сєрґєй Шматко. Та Україну ці заяви не вразили. «Для Росії початок роботи нафтогону «Одеса – Броди» в нормальному режимі не такий уже й загрозливий, бо обсяги поставок російського чорного золота до Європи останнім часом зменшувалися», – заявив нардеп від Партії регіонів Тарас Чорновіл. Із ним погоджуються експерти галузі – з початку року обсяги транзиту російської нафти українськими нафтопроводами скоротилися на 30,6%, а прибутки Укртранснафти – в 2,3 раза (до 235,46 млн грн).
27 жовтня під час засідання міжурядового економічного комітету російська сторона ледь не зірвала домовленості про транзит своєї нафти українською територією. Вона всерйоз розраховувала на зниження його вартості. Натомість гарантувати транспортування певних обсягів нафти через нашу країну не змогла. А пригрозити Україні, як Білорусі, взагалі перекрити нафтовий потік із певних причин зараз не може.
І знову газ
Не менш проблемним було вирішення під час українсько-російських переговорів у Києві іншого питання – ціни на газ. У день візиту російського прем’єра до України Микола Азаров ще раз наголосив: «Чинна угода про постачання газу в Україну не може нас влаштовувати». Для досягнення своєї мети наш уряд озброївся ще й формальним прикриттям. У вересні Україна приєдналася до Європейської енергетичної хартії й ухвалила закон про ринок газу. «Угода, укладена попереднім урядом, нині не відповідає чинному законодавству, – наголосив Азаров. – Це реалії, які не можна ігнорувати. Треба шукати компроміс».
Переговори тривали довго й украй непросто. Прем’єр Росії виглядав роздратованим і злим. Було скасовано урочистий обід Путіна з українськими бізнесменами і велику прес-конференцію. Проте результати справді здивували. НАК «Нафтогаз» і група компаній «ТНК-ВР» попередньо домовилися про спільний видобуток на Донбасі сланцевого газу – у проекті йдеться про 5 млрд кубів щороку.
Але справжньою сенсацією стала заява Миколи Азарова про те, що Росія надала Україні знижку на газ – близько $30 на тисячу кубів, що тільки в першому кварталі наступного року дасть змогу заощадити приблизно $360 млн. Така щирість Газпрому вражає ще більше, якщо зважити, що Польщі Росія у знижці відмовила взагалі, натомість порадивши вибрати весь закон-трактований обсяг газу. А там, мовляв, побачимо.
Плата за незручності
Наміри уряду й президента України розвернути «Одесу – Броди» в аверсному напрямку і реалізація вкрай перспективного проекту щодо видобутку сланцевого газу справді приємно дивують.
Складається враження, що Янукович поставив мету убезпечити незалежність України від російських нафти й газу, себто втілити наміри свого попередника. Можна, звісно, припустити, що поступки Росії стануть платою за створення спільних підприємств із ядерної енергетики та авіації. Проте російське ВАТ «ТВЕЛ» виграло конкурс на будівництво в Україні заводу з виробництва ядерного палива ще у вересні. Питання було узгоджено ще тоді, тож підписання угоди про відкриття ядерного СП стало не більше ніж формальністю. А новостворене авіаційне СП «ОАК-Антонов» чинний гендиректор ГАК «Антонов» Дмитро Ківа назвав «пустишкою» – його ще треба наповнити активами. А тут є безліч перешкод на рівні законодавства обох країн і не тільки. Українська сторона категорично відмовляється передавати в СП українські конструкторські бюро та технології.
Справжність намірів щодо аверсу «Одеси – Бродів» стає очевидною, якщо зважити, що вже 28 жовтня під час зустрічі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим Віктор Янукович наголосив про плани заповнити «Одесу – Броди» ще й каспійською нафтою. А це вже не для Білорусі. Українські урядовці явно використовують питання прокачування нафти задля того, щоб виторгувати в Росії нові знижки на блакитне паливо. Поки що визначився певний статус-кво.
Наразі між Україною та Росією тривають суперечки і торги, рівень напруження яких не поступається нещодавнім газовим війнам. Зокрема, днями речник Газпорму Ігор Купріянов спростував інформацію… про надання Україні 30-доларової знижки на газ.
Хто за сценою?
Гіпотетично в перетіканні нафти з Одеси у напрямку Бродів передусім зацікавлена промислова група «Приват» Ігоря Коломойського, що є власником Надвірнянського та Дрогобицького НПЗ. Експерти зауважили цікавий збіг. Одеський і Херсонський НПЗ нині не працюють, а Кременчуцький НПЗ збільшив ціни настільки, що від його продуктів відмовилося чимало операторів. І саме в цей час компанії Ігоря Коломойського відверто демпінгують на ринку пального, посуваючи з нього конкурентів. Надходження каспійської нафти на заводи «Привату» (що теж нині недовантажені) було б зараз більш ніж доречним.
Від розробки родовища сланцевого газу на Донбасі виграє й інший український бізнес-ваговик – Рінат Ахметов. Поява на Донбасі газового родовища в перспективі та гіпотетична знижка на газ уже зараз значно поліпшать життя його металургійним заводам.
Такі щирі преференції олігархам-металургам та олігархам-нафтофикам цілком можуть бути компенсацією за незручності, створені їм історією з Криворіжсталлю. Зниження інвестиційної привабливості України внаслідок недолугого судового наскоку на найбільшого іноземного інвестора в Україні «АрселорМіттал» могло значно здешевити акції вітчизняних бізнес-гігантів і негативно вплинути на виконання ними контрактів. Не виключено також, що за допомогою поблажок олігархам влада зберігає баланс між фінансово-промисловими групами та Дмитром Фірташем, який уже давно опанував Адміністрацію Президента.