Надзвичайні “Глухарі”

Події навколо чергової техногенної аварії – пожежі в залі гральних автоматів у Дніпропетровську, яка забрала життя дев’яти людей – розгортаються за звичним сценарієм. 7 травня, коли сталася аварія, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко залишила всі державні справи й вилетіла на місце подій. За кілька годин з’явилася інформація про те, що родини загиблих отримають компенсації по 100 тис. грн, а постраждалі (11 людей госпіталізовано) – по 50 тис. грн. Щоправда, цього разу не від уряду, а від компанії–власниці грального залу. 

 

Останнє, що чує громадськість перед тим, як справа щодо резонансної трагедії відправляється в небуття, – до розслідування обставин надзвичайної події долучається Генеральна прокуратура. Так і цього разу: президент Віктор Ющенко доручив генеральному прокуророві Олександру Медведьку провести ретельне розслідування трагедії в Дніпропетровську й притягти винних до відповідальності.

 

Ретельне розслідування надзвичайних ситуацій в українських реаліях – це роки мовчання, а в кращому разі – заяви генпрокурора на кшталт «прізвища винних уже відомі, невдовзі в справі буде поставлено крапку». Та навіть якщо справа доходить до суду, винні можуть уникнути покарання. Тиждень проаналізував результати розслідувань найгучніших НП, що сталися в країні за останні кілька років.

 

 

 

18 листопада 2007 року сталася найбільша за роки незалежності шахтарська трагедія – під час вибуху на вугільному підприємстві імені Засядька в Донецьку загинула 101 людина. Того самого дня прокуратурою Донецької області було порушено кримінальну справу за фактом вибуху. У квітні 2008-го генпрокурор Олександр Медведько під час візиту до Донецька пообіцяв, що в розслідуванні буде поставлено крапку.

 

У листопаді 2008 року перед річницею трагедії несподівану заяву зробив заступник голови Донецької облдержадміністрації Олександр Хохотва. Він повідомив, що урядова комісія зробила висновки щодо причин аварії та навіть встановила 20 винуватців. Але оскільки рішення комісії не затверджено, то розповідати подробиці чиновник відмовився. Обставини трагедії справді розслідувала урядова комісія на чолі з віце-прем’єр-міністром Олександром Турчиновим. Незважаючи на заяву Хохотви, результати цього розслідування поки що невідомі, як і результати розслідування Генпрокуратури.

 

У донецькому територіальному управлінні Державного комітету промбезпеки, охорони праці та гірничого нагляду Тижню пояснили, що зробити адекватні висновки щодо причин аварії дуже важко, оскільки дільницю, де стався вибух, затоплено, й комісія навіть не змогла побувати на місці аварії. За словами начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Андрія Хочунського, внаслідок підтоплення також неможливо завершити розслідування вибуху на шахті Краснолиманська, який стався в 2004 році і забрав життя 36 гірників. 

 

Статистика розкриття справ про вибухи на шахтах з великою кількістю жертв невтішна: 7 з 13 розслідувань за 2002–2007 роки (останній охоплений звітністю період) було доведено до суду. «Багато жертв може бути внаслідок вибуху метаново-повітряної суміші, а у таких випадках аварійні дільниці, як правило, затоплюють, встановлюють тимчасові перемички, що робить неможливим проведення огляду місця події, вилучення речових доказів, як це було на шахті Краснолиманській, – розказує Андрій Хочунський. – Це дуже складні розслідування, вони ведуться роками. Коли справа доходить до суду, то реальну міру покарання отримують лише одиниці, найчастіше винним призначається умовне покарання».

 

Воно й не дивно, якщо враховувати, які бізнес-інтереси стоять за кожною великою шахтою, і те, що в аварії насправді завжди винен власник, котрий не потурбувався про дотримання правил безпеки на своєму підприємстві.

 

 

 

Ще одна з найбільших трагедій останніх років – вибух природного газу в 10-поверховому житловому будинку на вулиці Мандриківській у Дніпропетровську. На лаві підсудних опинилися троє осіб – гендиректор ВАТ «Дніпрогаз» Ігор Іванков, його перший заступник Максим Сорокін та головний інженер компанії Сергій Бачурін. Проте в січні цього року вони потрапили під амністію з огляду на те, що мають неповнолітніх дітей, і були звільнені від покарання за рішенням Жовтневого райсуду міста Дніпропетровська. Клопотання про амністію подавали самі підсудні. Суд закрив кримінальну справу, а амністовані навіть встигли повернутися до виконання службових обов’язків на попередніх посадах. 

 

Проте згодом потерпілі таки звернулися до апеляційного суду з вимогою скасувати рішення про амністію. В результаті Апеляційний суд Дніпропетровської області рішення Жовтневого райсуду скасував і направив справу до цього ж суду на подальший розгляд – щоправда, розглядає її тепер інший склад суддів. Обвинувачені проходять за статтею про службову недбалість.

 

Газ у дніпропетровському житловому будинку вибухнув 13 жовтня 2007 року. Внаслідок аварії загинули 23 людини, з них 7 дітей.

 

Схожа трагедія сталася 24 грудня 2008 року в місті Євпаторія. В результаті вибуху кисню і газової суміші розсипалися 2 із 6 під’їздів п’я­ти­по­верхового житлового будинку, загинуло 27 людей, троє з них – діти. Прокуратура Криму затримала, а згодом заарештувала трьох підозрюваних – співробітників комунального під­приємства «Жи­тловик-1». Днями справу було передано до суду.

 

 

Найбільш результативно розслідують військові НП. Трьох осіб притягли до відповідальності за вибухи складів 275-ї артилерійської бази під Новобогданівкою в Запорізькій області 2004 року, внаслідок яких загинуло п’ятеро й постраждало ще десятеро людей. Судове слідство тривало два роки, й зрештою колишнього командира військової частини №2985 підполковника Сергія Лілова та колишнього солдата-строковика Олега Селіна було засуджено на 6 років позбавлення волі, а Бориса Курбатова, співробітника корпорації «Співдружність», яка утилізовувала боєприпаси, – до позбавлення волі на 2 роки 4 місяці 22 дні, тобто термін, який він провів під арештом. 

 

Ще в 2005 році поставлено крапку в справі про пожежу й вибухи на військових складах в Артемівську в жовтні 2003 року. Військовий суд Донецького гарнізону визнав винними чотирьох прапорщиків, одного офіцера та цивільну особу, яка виконувала зварювальні роботи. Щоправда, більшість винуватців отримали умовні терміни покарання, а командир військової частини взагалі не сів на лаву підсудних, оскільки перебував за межами частини, коли сталася НП. 

 

У березні цього року передано до суду кримінальну справу, порушену за фактом пожежі на складі боєприпасів поблизу міста Лозова Харківської області, що спричинила вибухи артилерійських снарядів. 

 

Двозначно закінчилося розслідування трагедії на військовому аеродромі Скнилів, коли в 2002 році під час показових польотів на глядачів упав винищувач Су-27. Тоді загинуло 77 людей, серед яких – 28 дітей, котрі прийшли подивитися авіашоу. 12 осіб залишилися інвалідами. Суд визнав винними двох пілотів Су-27, а також трьох людей, які керували польотами. Проте наразі відбуває покарання лише один командир екіпажу Володимир Топонар, ще трьох винуватців звільнили за амністією, один отримав умовний термін. Генерали, які організовували шоу, вийшли з води сухими – Апеляційний військовий суд Центрального регіону не виявив складу злочину в їхніх діях. 

 

 

Досі немає результатів розслідування біологічної НП – смерті школяра з Краматорська Антона Тищенка та госпіталізації 87 інших дітей після позапланової вакцинації від кору та краснухи. В травні виповнився рік, як помер хлопець. Міністерство охорони здоров’я, яке проводило вакцинацію, та Всесвітня організація охорони здоров’я, яка лобіювала використаний під час вакцинації препарат разом із ЮНІСЕФ, в один голос стверджують, що причиною смерті Антона стала інфекція. Вакцина ж, за їхньою версією, тут ні до чого.

 

Генпрокурор Олександр Медведько останню заяву з приводу таємниць позапланової вакцинації зробив торік у вересні. Тоді Медведько запевнив, що помер школяр саме внаслідок щеплення індійською вакциною. Генпрокурор обіцяв суд над екс-заступником міністра охорони здоров’я Миколою Проданчуком та іншими чиновниками. Проте офіційних результатів розслідування досі немає.

 

 

18 липня 2007 року під Ожидовом перевернуся потяг із жовтим фосфором, при розгерметизації зайнялося шість цистерн. Утворилися велика кількість диму й хмара з небезпечною концентрацією токсичних речовин. Зоною ризику оголосили 14 населених пунктів Бузького району Львівської області, наслідки аварії локалізовували близько місяця чималим коштом. Укр­залізниця звинуватила в аварії казахські підприємства, яким належали фосфор і нібито неправильно запаяні цистерни. Хто впустив неправильно запаяні цистерни з фосфором на територію України – з’ясовувати не стали. Казахська сторона звинувачення відкинула й жодних компенсацій платити не стала.

 

Провину за розлиту нафту в Керченській протоці (2007 рік) також було перекладено на російські танкери, проте без надії що-небудь від Російської Федерації за це отримати. Вочевидь, особливість розслідування таких справ полягає в тому, що відповідальних більше одного, а в такому випадку, як відомо, винних не знайти.