НАДРАкористувачі

Надра Банк став об’єктом надмірно прискіпливої уваги правоохоронців. Працівники столичної прокуратури та УБОЗ МВС обшукали його центральний офіс, а генпрокурор Олександр Медведько заявив про порушення кримінальної справи щодо екс-голови правління Ігоря Гіленка за підозрою у заволодінні чужим майном в особливо великому розмірі. Від розслідування залежить не лише подальша доля банку, а й визначення переможця у протистоянні між урядом та НБУ.

 

 

За словами генпрокурора, це вже третя кримінальна справа, що стосується Надра Банку. Перші дві порушено ще в серпні за фа­ктом привласнення коштів та неповернення кредиту. Щоправда, констатує Олександр Медведько, громадянство Росії ускладнює притягнення головного фігуранта до відповідальності, якщо той перебуває нині поза межами України.

 

Вітчизняне законодавство до­­зволяє іноземцям обіймати керівні посади в комерційних структурах. За деякими даними, Гіленко може мати, окрім російського, ще й австралійський паспорт – у країні кенгуру він активно скуповував нерухомість, а тамтешній журнал BRW помістив його 2005 року на восьму сходинку в рейтингу молодих австралійських мільйонерів. Однак поява персоніфікованої справи розв’язує руки слідчим: деякі свідки незабаром можуть змінити свій статус на підозрюваних та обвинувачуваних в організації злочину.

 

За даними МВС, у листопаді минулого року, вже на початку кризи, ТОВ «К-Л-О» (до мережі АЗС «КЛО» не має стосунку) отримало в Надра Банку кредит у розмірі 173 млн грн для фінансування будівництва котеджного містечка в Макарівському районі Київської області, надавши при цьому заставу, вартість якої було завищено вдесятеро. Інша фір­­ма – «Найт» – отримала 211 млн грн кредиту під заставу корпоративних прав на різні підприємства, які оцінили в 37 тис. грн, а також землі, вартість якої завищено в 6–7 разів. Ці підприємства поспіхом перерахували кошти кільком іншим компаніям і згорнули свою діяльність. 14 трав­­ня цього року Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про остаточну ліквідацію підприємств, а всі боргові претензії до них визнав задоволеними. Окрім цих фірм, МВС має питання й щодо надання банком кредиту ТОВ «Велан Телеком» (132 млн грн під заставу корпоративних прав, оцінених у 35 тис. грн) і ТОВ «Українська група СІТЕЛ» (215 млн грн під заставу корпоративних прав у розмірі 3 млн грн). Обидві компанії взяли кредит на створення мережі бездротового інтернету, не маючи відповідної ліцензії Мінтранс­зв’язку. Усі згадані вище ор­ганізації пов’язують з іменем Ігоря Єремєєва (колишнього нардепа і начальника виборчого штабу Володимира Литвина 2006 року).

 

На офіційному сайті НБУ зазначено, що найбільшими акціонерами Надра Банку на 1 липня 2008-го були кіпрські компанії Novartik Trading Limited (60,9967%) і Manmade Enterprises Limited (30,7406%). Проте протягом останніх двох років у різних джерелах стверджується, що 31,4% акцій банку належали голові правління банку Ігореві Гіленку, а ще 33,7% і 18,7% (за іншими даними, 19,6%) – членам спостережної ради Сергієві Лагуру і Вадимові Пятову. Крім того, згадуються Тімотеуш Флейшар із 3,3% і шведська інвестиційна компанія East Capital Group, що 2006 року викупила 6,74% акцій.

 

Такою була розстановка сил до жовтня 2008-го, коли банк почало лихоманити й про бажання придбати 85% його акцій заявила британська Group DF, яку пов’язують зі співвласником RosUkrEnergo Дмитром Фірташем. А частка акцій, що належала Гіленку, несподівано зменшилася до 0,0002%.

 

 

Як і у випадку з Промінвестбанком, лихоманка в Надра Банку розпочалася з масованої інформаційної атаки: ЗМІ наполегливо заговорили про можливе банкрутство банку. Це вже типовий рейдерський прийом, коли, спровокувавши ажіотаж поміж населення, намагаються знизити ринкову вартість фінустанови, щоб придбати її якнайдешевше. До кризи Надра Банк входив до Топ-10 найбільших банків країни, налічував близько 700 філіалів і відділень по всій країні, 2,6 млн клієнтів, 9 тис. працівників. У 2007–2008 роках фінустанову оцінювали в $1,5 млрд.

 

Проте реально в Надра Банку проблеми таки були. З квітня 2008-го на кореспондентському рахунку катастрофічно бракувало грошей, їх ледве вистачало для підтримки ілюзії ліквідності. Паралельно Надра Банк щосили залучав депозити населення під високі відсотки, які були одними з найвищих на ринку, але це не допомагало: з жовтня 2008-го із банку масово тікають клієнти.

 

Надра Банк отримав перше рефінансування від НБУ 7 жовтня – 1,5 млрд грн – для своєчасного погашення зовнішніх позик. Наступний кредит – 2 млрд грн – надійшов 30 жовтня, ще 3,6 млрд – 14 листопада. Цікаво, що розмір кредиту рефінансування, за чинними нормативами, не може перевищувати 50% регулятивного капіталу банку, тобто Надра Банк міг розраховувати на 1,294 млрд грн держави, натомість отримав 7,1 млрд грн.

 

Офіційно гроші пішли на погашення зовнішніх кредитів (1,94 млрд грн) та боргів перед іншими банками (280 млн грн), повернення коштів підприємствам (2 млрд грн) та депозитів населенню (2,8 млрд грн). Реально ж до введення тимчасової адміністрації звичайним підприємствам і населенню банк повернув щонайбільше 300–400 млн грн. Значну частину наданих державою коштів його посадовці використали для конвертації в іноземну валюту. Купуючи в НБУ валюту за пільговим курсом нібито для погашення зовнішніх боргів, банк продавав її далі за ринковим. Також роздав нових кредитів іншим фінустановам на 570 млн грн і $25 млн, які потім видавалися заздалегідь визначеним клієнтам. Ще на 2,1 млрд грн прокредитовано юридичні та фізичні особи.

 

І ось на тлі цих подій з’явилася Group DF Дмитра Фірташа, яку Гіленко характеризував як хорошого інвестора, що допоможе стабілізувати ситуацію. На початку листопада Group DF офіційно підтвердила, що компанія вступила в переговори щодо купівлі контрольного пакета акцій Надра Бан­­ку. Очікувалося, що операцію буде завершено протягом кількох тижнів. Водночас є версія, що Фірташ ще до переговорів придбав частину акцій банку.

 

У середині листопада Group DF звернулася до Нацбанку з проханням про чергове рефінансування як фактичний власник Надра Банку. Перед його остаточним придбанням вона гарантувала погасити зовнішні зобов’язання у розмірі $400 млн і поточні борги перед клієнтами банку ($500 млн). Правління НБУ у відповідь на прохання GroupDF заявило, що або в банк надійдуть кошти, або Нацбанк форсуватиме введення тимчасової адміністрації. У результаті Дмитро Фірташ особисто гарантував керівництву НБУ інвестиції у розмірі $1 млрд.

 

Ідилію зіпсувала Юлія Тимошенко, звинувативши Фірташа у змові з керівництвом центробанку та валютних спекуляціях, що призвели до обвалу гривні. «На жаль, політичні керівники, зокрема й державні, зберігали RosUkrEnergo за будь-яку ціну. Тому що це спільна політична корупційна годівниця… Зараз спробували цю унікальну структуру перемістити в Надра Банк і намагаються державним коштом знову накачати грішми», – за­явила прем’єр-міністр. Такі випади викликали певні підозри в експертів фінансового ринку щодо особистої зацікавленості Тимошенко у Надра Банку.

 

Коли в січні цього року Нацбанк уже ухвалив надання Надра Банку 3 млрд грн рефінансування, уряд оскаржив це рішення в Окружному суді Києва. Кабмін заблокував видачу рефінансування і ввів першого віце-прем’єра Олександра Турчинова до складу групи, яка вирішує, скільки і якій фінустанові давати гроші. Наступним ударом став зрив зборів акціонерів Надра Банку 24 січня, на яких Дмитро Фірташ мав намір увійти до спостережної ради як потенційний власник 85% його акцій. Також передбачалося змінити реєстратора власників іменних цінних паперів фінустанови. Проте несподівано львівське ЗАТ «Народні реєстри» – чинний реєстратор – не надіслало реєстру. Ця компанія належить до сфери впливу народного депутата від БЮТ Андрія Портнова. Врешті-решт Group DF утрималася від придбання акцій.

10 лютого у банку ввели тимчасову адміністрацію, а вже наступного дня Ігор Гіленко залишив свій кабінет.

 

 

На сьогодні найбільша проблема у Надра Банку виникла з погашенням зовнішніх боргів. Повернення своїх грошей очікують 70 іноземних кредиторів із 20 країн. Це близько $900 млн, з яких $175 млн – випуск євро­облігацій із погашенням 2010 року, $470 млн – борг із торгового фінансування. Тому вітчизняним клієнтам доведеться стати в чергу за своїми грішми.

 

На офіційному сайті Нацбанку з посиланням на тимчасового адміністратора Надра Банку повідомляється про можливість досягнення домовленості з міжнародними кредитними агенціями за умови прийняття рішення щодо капіталізації банку за участю держави та продовження терміну дії мораторію на вимоги інших кредиторів. Натомість Юлія Тимошенко заявила, що зробить усе можливе, попри опір НБУ, для націоналізації Надра Банку до кінця року. Однак якщо це буде зроблено, доведеться суттєво потрусити державний бюджет, щоб задовольнити вимоги всіх кредиторів.

 

За даними НБУ, потреба Надра Банку в додатковому капіталі на липень 2009 року становила 6,382 млрд грн. Зобо­в’язання фінустанови перед фізичними особами на той момент становили 7,753 млрд грн (без урахування нарахованих відсотків), зокрема внески, що підлягають компенсації через систему гарантування – 6,164 млрд грн.

 

У пошуках грошей, які мали б урятувати банк, починають активно трусити його боржників. У ролі вибивала спробував себе навіть Віктор Ющенко. Він доручив скласти список найнедобросовісніших позичальників і протягом п’яти днів провести з ними переговори про терміни та способи погашення заборгованості. Ющенко також заборонив випускати їх за межі країни.

 

Фізичні та юридичні особи на сьогодні винні Надра Банку 8,5 млрд грн. Водночас сама фінустанова заборгувала вкладникам щонайменше 7,75 млрд грн, зовнішнім позичальникам (іноземним банкам) – $900 млн (майже 7,5 млрд грн). До пасивів банку слід додати 7,1 млрд грн державного рефінансування, з яких приблизно 2,7 млрд грн зникли в невідомому напрямку. Тож навіть якщо станеться диво і всі позичальники Надра Банку повернуть гроші, їх навряд чи вистачить, щоб розрахуватися з половиною боргів фінустанови.

 

Деякі ЗМІ в афері з державними грішми роль «головного злодія» відводять Дмитрові Фірташу. Однак на час появи Фірташа кошти вже вимивалися. Тож навряд чи він дотичний до оборудок з грішми НБУ. Понад те, інвестувавши $1 млрд (нехай вони дещо сумнівного походження) він міг врятувати Надра Банк і забезпечити повернення державних мільярдів, виділених на рефінансування. У цьому контексті спротив уряду приходу платоспроможного інвестора виглядає досить дивно. Водночас, отримавши контрольний пакет акцій Надра Банку, будь-який новий власник провів би аудит, який пролив би світло на всі обставини зникнення коштів, і доклав би максимум зусиль для їх повернення. Тоді спливли б гучні імена учасників оборудки, зокрема й представників владної верхівки. Адже неможливо вивести мільярдні суми поза полем зору силових структур і контролюючих органів, не маючи надійного «даху».