Рівно п’ятнадцять років тому на «Гуморині» в Полтаві актор Андрій Данилко вперше вийшов на сцену в образі провідниці Вєрки Сердючки. З того часу минула ціла епоха, і навіть була реальна загроза появи у Верховній Раді Вєрки-дєпутата. Шкода, що цього не сталося, бо в нинішньому парламенті екс-провідниця із зіркою на голові виглядала б досить органічно. Особливо в оточенні повітряних кульок, яких у залі все більшає на відміну від депутатів.
«Гоп! Чи не гоп!»
Утім, поки що не про політику. «Вєрка не співачка, вона сумний клоун», – розповідає Андрій Данилко. Образ простої грудастої тітки, вже дещо огламуреної, яка розмовляє російською із жахливим акцентом, що дратує і українську, і російську інтелігенцію, говорить, що думає, особливо не замислюючись, співає під гаслом «Без бокалу нєт вокалу» і танцює «Гоп! Чи не гоп!», примовляючи «Всьо будєт харашо», став невід’ємною частиною новітньої української культури. Точніше, саме тієї масової культури, яку намагалися створити у радянські часи і від якої сахнулися в часи незалежності. Вєрка зробила себе сама – вийшовши на сцену в роки «дикого» капіталізму, фінансових пірамід та первинного перепродажу, вона стала світським персонажем, бажаним гостем у колі політичного бомонду. Сама Сердючка за цей час перейшла від простих колготок і куцого піджачка до парчового вбрання та боа з фарбованого пір`я. Бюст із презервативів, які Данилко сам надував до кожного виступу, змінився високотехнологічною силіконовою конструкцією.
Вибір претендента на «Євробачення-2007» був визначений усім минулим Вєрки – аби і роздратувала, і зачепила. Роздратувала, ще й як: у пісні на вже міжнародному суржику – суміші німецької, англійської, російської та української мов (європейський-бо рівень), громадянам Росії почулися слова «Russia, Goodbye» («Росія, прощавай»). І, звичайно, жителі країни, з якою Вєрка просто зріднилася, беручи за виступи на корпоративних VIP-вечірках від 30 тисяч доларів і вище, засмутилися Вєркіним вибором, ототожнивши з ним усю Україну. Натомість на Батьківщині Вєрки національно свідомі українці дещо змінили своє вкрай негативне ставлення до, на їх думку, принижуючої національну гідність Сєрдючки. І Вєрка змогла елегантно вийти зі складної ситуації: витримавши належну паузу, аби всі зацікавлені сторони висловилися, повідомила, що насправді в пісні звучить «Lasha tumbai», що монгольською мовою (якої не було анонсовано в переліку складових євросуржика, напевне, через географію) означає «збите масло». І запропонувала всім, кому почулося прощання з Росією, мити вуха.
«Єслі ми гуляєм так!»
Так от, на дострокових парламентських виборах, що привели до законодавчої влади досі не спроможний запрацювати парламент, у Сердючкіного блоку «Проти всіх» були реальні шанси подолати 3%-ий бар’єр. Тоді, здається, політолог Михайло Погребінський заявив, що і сам голосуватиме, і іншим радить – бо професійна самопародія Данилка набагато краща за ті, які демонструє виборцям решта лідерів виборчих блоків. Фахівці й досі сперечаються, кому належав політичний проект «Вєрка» – його приписували Партії регіонів, особливо після того, як Сердючка, відмовившись від власної політичної кар’єри, співала на передвиборчих концертах «збірної Януковича», хоча і виключно в обласних центрах. Ще доводили, що це суто президентська ініціатива, розроблена стратегами Секретаріату: у центрі та на сході Вєрка забере собі голоси тих, хто інакше голосував би за Януковича і Тимошенко. Але – і до даної версіїї схиляється більшість експертів – саме Юлії Володимирівні Тимошенко було потрібне таке пародійне тло «Проти всіх» – самозакохана, потворна у гламурності та приваблива зрозумілістю Вєрка. Роздвоєна у своїй свідомості, як і вся Україна, – чи то українка, чи то росіянка, чи то чоловік, чи то жінка… Це відома істина – красива та розумна бере у подруги ту, біля якої її власні принади стають помітнішими. Але, судячи з усього, тоді ще не на часі було оприлюднення дружні стосунків між цими двома полюсам української жіночності. Справжня зірка Вєрки у вищевикладеному сенсі зійде на майбутніх президентських виборах. І скаже екс-провідниця, що наїздилася по всіх сусідніх країнах, щиру правду на зрозумілому для всіх без винятку суржику. І скаже «Чи не гоп», доки держава ще не перескочила свою роздвоєність…
А поки до виборів ще є час, Сердючка випускає на екрани новий кліп, в якому приміряє образ чорниці з монастиря і кермує автомобілем «Чайка». І дивується з того, що її образ сьогодні має неабиякий попит в Японії – там уже з’явилося кільканадцять її послідовників, і місцеві імпресаріо завалені заявками на їхні виступи. Можливо, навіть країна сонця, що сходить, і працелюбства 24 години на добу відчула всю принадливість кількадобових застіль, на яких уже зазвичай звучать переважно Вірчині пісні. А чом би й ні? «Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так!»
Жінки віддано зберігають традиції – як би вони самі не ставилися до свята 8-е Березня, але в цей день обов’язково зрадіють подарункам від іншої половини людства. Тому що весна, сонце, перші весняні квіти вселяють сподівання, що нарешті всі проблеми будуть подолані. Так, жінки в нашій державі не при владі – за їх мізерним відсотком Верховна Рада посідає 96-те місце у світі. І безробітних жінок у нас у півтора раза більше, ніж чоловіків, але ж певна частина з них у цей час ростить дітей, що також є роботою, малоприбутковою на початку, але близькою за рентабельністю до довгострокового інвестування. І середня заробітна платня жінок приблизно на 30 відсотків нижча за чоловічу, але саме подарунки до свята можуть допомогти у боротьбі з цією кричущою несправедливістю.