Серед людей, які мешкають на тимчасово окупованих Росією територіях (ТОТ), залишаються ті, хто попри все вірить у перемогу України над загарбником, не піддається впливу російської пропаганди й готовий на свій ризик поділитися інформацією про реальне життя в захоплених країною-агресором українських містах. До того ж українською мовою.
Наша співрозмовниця з огляду на життєві обставини мешкає на два населених пункти, між Донецьком та іншим містом області. Далі — її розповідь про сьогоднішні реалії життя на ТОТ.
«У квартирах ставлять баки, куди закачують воду про запас»
— Люди, які живуть на ТОТ, щодня стикаються з багатьма соціальними проблемами, яких окупаційна влада не вирішує, а тільки годує обіцянками.
При цьому вголос жителі тимчасово окупованих міст проблеми намагаються не озвучувати, або звинувачують в них не «русскій мір», а тих, хто залишився на посадах після 2022-го. Кажуть: залишились ті самі, тому й проблеми.
З моїх знайомих майже ніхто, на жаль, навіть не намагається дізнатися про альтернативну до офіційної картину світу. Коли їм говориш, що паливо подорожчає через обстріли нафтопереробних заводів, відповідають, що по телевізору такого не казали…
Ситуація з водопостачанням у Донецьку й Волновасі залишається критичною. Наприклад, у центрі Донецька вода не доходить до верхніх поверхів будинків. Містом розставили велику кількість ємностей для води. На зиму їх утеплили спеціальними кожухами, щоб уберегти від морозів. Подекуди, щоправда, міняють труби водоводу на пластикові.
Люди між собою не соромляться звинувачувати Пушиліна у всіх своїх комунальних негараздах. Та кажуть: «Нада патєрпєть, наладят, разбєрутся».
Разюча різниця з тим, як критикували всіх українських можновладців за будь-що до 2022-го. Окупаційну владу критикують тільки тишком-нишком, але зрозуміло, чому. Відомим став епізод цього року, коли жінку, яка записала відеозвернення до Путіна через відсутність води в Донецьку, оштрафували на 20 тисяч рублів. Цікаво, що пишуть про неї так: «Местная жительница, которая в 2014 году участвовала в боевых действиях на стороне пророссийских сил, сейчас оказалась на скамье подсудимых».
У Волновасі якість води жахлива: вона іржава, придатна лише для туалету. У кого немає колодязя чи свердловини, воду купують. У місті навіть розгорнули бізнес із доставки води на поверхи. У квартирах ставлять баки, куди закачують її про запас.
У Волновасі електрику періодично вимикають нібито для ремонтів. Часто трапляються й аварійні відключення, особливо в окремих районах.
Показушні «радощі» та реальність
Радіють у Волновасі новим дорогам. Радіють ремонтам лікарень. На місці вщент зруйнованої школи №3 в місті побудували спортивний центр. Утім, всі погоджуються, що фахівців у місті майже немає. Це також констатує Волноваський центр зайнятості, який і сам проводить планові заходи заради картинки.
З розмов, які чую в своєму оточенні, можна зробити висновок, що більшість розуміє: нинішнє життя на ТОТ — це дупа, однак здебільшого люди вдають, що вірять у примарне «світле майбутнє».
При цьому молодь намагається виїхати до РФ, а дехто потай шукає способи дістатись на підконтрольну Україні територію. Часто це може стати квитком в один кінець, адже громадянам України тепер складно виїхати до РФ, лише через аеропорт «Шерємєтьєво». Тому на ТОТ залишається багато покинутого житла, яке місцева влада привласнює.
Кольорові будинки набудували на місці зруйнованих і знесених
В аеропорту «Шерємєтьєво» такі люди проходять фільтрацію, нерідко по кілька годин, з ретельною перевіркою телефонів і соцмереж, зі співбесідою (насправді — допитом). Жодні пом’якшувальні обставини (хвороба чи смерть родичів, наприклад) не є аргументом для пропуску поза процедурою. У виїзді можуть відмовити одній людині з родини — тоді сім’я або повертається, або розділяється.
У Волновасі досі не відновили автовокзал, зруйнований під час захоплення міста. Спочатку касову будку встановили на центральній площі біля сцени, тепер її перенесли на місце старого автовокзалу. Зате з Волновахи курсують автобуси до Москви та Петербурга.
Ринок — головне місце скупчення людей, спілкування, торгівлі у місті чи навіть району, — окупанти також не відбудували, стара частина ринку досі закрита. Нову ж, яка була пошкоджена під час «асвабаждєнія», відновили. Можливо, за гроші підприємців.
Зараз у Волновасі з’явилося багато пунктів видачі замовлень російських маркетплейсів: озон, вайлдберіс тощо. Вони популярні, адже асортимент промтоварів у місті дуже обмежений.
З Волновахи, раніше величезної вузлової залізничної станції стратегічного значення, нині електропоїзди ходять лише до Маріуполя. Пасажирських потягів дальнього сполучення немає.
Найближче місто, з якого можна вирушити кудись на «велику землю», — російський Ростов-на-Дону. Вантажні потяги іноді також ходять через Волноваху, але з довоєнними масштабами це не порівняти. Окупанти перевозять переважно вугілля, щебінь, пісок, іноді метал.
У Волновасі під військкоматом постійні черги. Але це не означає, що всі збираються на війну — просто без військового обліку неможливо влаштуватися на роботу.
В Донецьку вже давно повноцінно не працює колись відомий на всю область торгівельний комплекс «Маяк». З 2014-го він працював без опалення, нині — зовсім закритий, а деякі вітрини навіть розбиті.
По місту є діючі торгово-розважальні центри, кафе, ще парк Щербакова у досить доглянутому стані. Але загальну сіру картину життя це не надто поліпшує.
«Тут безпека можлива лише для тих, хто ні в що не вникає»
Днями по дорозі з Донецька до Волновахи розмовляла з есвеошниками. Ті кажуть, що кінця війни не видно, на Трампа не сподіваються. Говорять, що з СВО можна піти тільки або 200-м, або 300-м.
На вулицях ніхто не обговорює жоден «мирний договір». Тут безпека можлива лише для тих, хто ні в що не вникає.
Останнім часом блокують усі месенджери та ютуб. Ті, хто не вміє користуватися VPN, не можуть спілкуватися з рідними на вільній території України.
За будь-які «неугодні» розмови можуть покарати. Є навіть стаття за пошук екстремістських матеріалів — лише за пошук!
У місцевих телеграм-пабліках іноді прориваються невдоволені, але їх швидко «закривають». Там навіть скриншоти робити заборонено — можна тільки фотографувати з іншого пристрою.
Заборонено також рекламувати VPN. Інакше — штраф. Підозрюю, оператори зв’язку ставлять на облік усіх, хто користується VPN, про всяк випадок. Офіційно це робиться задля безпеки громадян та їхнього захисту від шахраїв.
Пенсійні «особливості»
Навіть дуже проросійські жителі Волновахи намагаються отримувати українські пенсії.
Цього ж року з’явилася нова вимога українського законодавства: в особистому кабінеті на сайті ПФУ треба вказати, що ти не отримуєш жодних виплат від інших держав, зокрема РФ.
Проблема полягає у складнощах зі зв’язком і відсутності можливості отримувати українські SMS із банківськими кодами. Далеко не всі мають додаток «Дія» для користування цифровим підписом, а банки, які дозволяють дистанційно отримати сертифікат, є не скрізь. Наприклад, в Ощадбанку неможливо обійтись без фізичного візиту до відділення. Але і тут є «ділки», за 5 тисяч рублів готові допомогти пенсіонерам розібратися у цифрових технологіях.
«Навіть z-патріоти врешті визнають, що тут недоросія»
ТОТ — не Росія. Навіть у світогляді її мешканців, не кажучи вже про росіян із «великої РФ».
З власного досвіду спілкування знаю, що росіяни, які не стежать за новинами, плутаються, коли кажеш, що ти з ДНР. У відповідь говорять, що то Україна.
Натомість у Волновасі, коли я почала прискіпуватись до якості товару в крамниці, спитали: «Вы что, из России?».
Так, загальну риторику сьогоднішнього життя на ТОТ можна підсумувати одним словом: «Надапатєрпєть».