Видання зауважує, що атомна електроенергія стала б конкурентоспроможнішою, якби була дешевшою. Утім, попри багаторічні щедрі вливання у дослідницькі програми, поки що жодних зрушень у цьому секторі не спостерігається. Зазвичай інновація процвітає там, де між собою можуть конкурувати багато проектів, де в гру легко вступати новачкам, де регулювання не надто суворе. Деякі технології з використання відновлюваних джерел енергії відповідають цим критеріям і, як результат, стають дешевшими. Але очевидного способу зробити це для атомної енергетики наразі немає. Прихильники стверджують, що невеликі реактори масового виробництва могли б допомогти уникнути частини проблем, типових для нинішніх гігантів. Проте для справжньої інновації їм потрібен великий ринок, щоб конкурувати між собою, якого на сьогодні немає.
Водночас видання відзначає, що нововведення в атомній галузі все ще можливі, але не такими швидкими темпами: кити еволюціонують повільніше за дрозофіл.
«Це не означає, що атомна енергетика раптом зникне. Куплені сьогодні реактори можуть працювати аж до ХХІІ століття, і немає сенсу виводити з експлуатації справні установки, за які вже заплачено і які ще можна використовувати не один рік (що зробила Німеччина). Деякі країни, які переймаються безпекою своєї енергетики, і далі будуватимуть реактори. Те саме може стосуватися держав, які планують створювати ядерну зброю або мають кошти для цього. І якщо ціни на горючі корисні копалини зростуть і залишатимуться високими (через їхній брак або великий податок), атомна електроенергія може знову стати привабливою. Але обіцянок змінити планету вже немає», – пише видання.
Детальніше читайте у статті «Мрія, що зрадила» у №11 Тижня.