8 грудня Німеччина отримала новий уряд і, нарешті, нового канцлера (здається, для багатьох навіть трохи незвично, що тепер це чоловік). Традиційно новообрані лідери Німеччини їдуть з візитами в три столиці: Париж, Брюссель та Варшаву. Так було й цього разу, хоча, з огляду на політичний порядок денний у світі, новообраній міністерці закордонних справ Анналені Бербок довелося не лише відвідати ці три міста, а й побувати в Ліверпулі на зустрічі G7. Чимало візитів для першого тижня, але, з огляду на нинішні геополітичні виклики, інакше бути не могло.
Теза «кадри все вирішують» актуальна й для нового німецького уряду. У попередні роки Анґела Меркель усе більше й більше перебирала зовнішньополітичні питання до повноважень власного офісу. Олаф Шольц та соціал-демократи прагнуть зберегти той досвід. Лідер фракції Соціал-демократичної партії (СДПН) у Бундестазі Рольф Мютценіх уже оголосив, що зовнішня політика має контролюватися, «особливо в офісі канцлера». Так у СДПН натякнули «Зеленим», які відповідають за профільне міністерство, хто тут прагне головувати.
Це перетягування канату політичної відповідальності слід брати до уваги, адже хоч коаліційна угода закріплює чимало політичних компромісів, у питанні Росії та Китаю вона, за влучним визначенням оглядача німецької газети Sueddeutsche Zeitung Даніеля Брюсслера, радше «маскує, аніж згладжує» розбіжності в поглядах СДПН та «Зелених». Тому, ймовірно, у зовнішньополітичному напрямі ФРН часом буде багатоголосся, особливо з огляду на те, що Бербок своїми повноваженнями так легко не поступатиметься, як це робив її попередник на цій посаді.
Читайте також: Die Welt: Неоімперіалізм Путіна потребує відповіді
Людиною, яка задаватиме зовнішньополітичний тон в адміністрації канцлера, буде радник Олафа Шольца з безпекових та зовнішньополітичних питань Єнс Плетнер. Він кар’єрний дипломат із чималим досвідом. Йому «не бракує ані досвіду, ані впевненості в собі. Плетнер — один із небагатьох дипломатів, які суперечать міністру при свідках», — пише Sueddeutsche Zeitung. Дипломат тісно пов’язаний з ексміністром закордонних справ та президентом ФРН Франком-Вальтером Штайнмаєром, і до того ж має певний досвід роботи над пошуком рішень для конфлікту на Донбасі. Під час першого терміну Штайнмаєра на посаді міністра Плетнер був його прессекретарем, під час другого — керівником офісу й брав участь у спробах врегулювати конфлікт на Донбасі на його початку у 2014 році. Щоправда, такий досвід головного зовнішньополітичного радника чинного канцлера в українському питанні швидше показує, що «Зеленим», які мають профільний портфель в уряді, доведеться проявляти більше рішучості, щоб відстоювати той порядок денний, який вони заявляли під час передвиборчої кампанії.
«Зелені», а також частково Вільна демократична партія (ВДП), висловлюють сильнішу підтримку демократії та правам людини, а також чіткішу критику агресивних автократій, таких як Росія й Китай, ніж більш обережна СДПН. Це вже стало зрозуміло з перших заяв міністерки закордонних справ Анналени Бербок. Водночас три партії формують урядову коаліцію й повинні будуть знайти консенсус щодо зовнішньої політики, у тому числі щодо Східної Європи. Імовірно, у цьому процесі деякі зовнішньополітичні позиції не залишаться такими помітними та сильними, як зараз артикулюються», — каже в коментарі Тижню директор програм Центральної та Східної Європи Німецького фонду Маршалла Йорґ Форбріґ.
І додає: попри те, що «Зелені» контролюють МЗС, такі важливі відомства, як-от міністерства оборони, внутрішніх справ і розвитку та, понад те, офіс канцлера, перебувають у руках менш рішучих та обережніших соціал-демократів. «Завдяки цій інституційній міці СДПН може легко приглушити або заблокувати будь-яку більш агресивну німецьку дипломатію. Як наслідок, фундаментальна переорієнтація німецької зовнішньої політики на Сході Європи буде нелегкою, хоч би як не старалися «Зелені», — вважає експерт.
Певне різноголосся між міністеркою закордонних справ та канцлером було помітне вже під час інавгураційного візиту політиків до Парижа. Бербок чітко заявила, що в питанні дипломатичного бойкоту Олімпійських ігор у Китаї потрібне спільне рішення ЄС.
«Олімпійські ігри — це завжди внесок у співіснування світу», — заявив натомість канцлер, але зазначив, що його уряд поки що не ухвалив остаточного рішення щодо цього питання. Здається, певна нерішучість та уникання відповідей стали візитівкою Олафа Шольца. У перший тиждень його роботи це зауважує більшість європейських медійників.
Нова міністерка закордонних справ прагне винести на рівень ЄС й інші важливі для німецької зовнішньої та й внутрішньої політики питання (водночас вирішальні й для України), зокрема запуск газопроводу «Північний потік-2». В інтерв’ю німецькому телеканалу ZDF 13 грудня вона заявила: коаліція дійшла згоди, що всі енергетичні проєкти, зокрема й «Північний потік-2», мають відповідати енергетичному законодавству ЄС, що на цьому етапі означає неможливість запуску кремлівської труби. Загалом це речення не змінює позицію на більш критичну до цього проєкту, якщо порівняти з попереднім урядом. Однак Йорґ Форбріґ відзначає, що певні нюанси таки є: «Попередній уряд фактично послабив роль ЄС у вирішенні та регулюванні цього проєкту, натомість намагаючись зберегти максимальний вплив Німеччини для його просування. Міністерка закордонних справ Бербок своїми заявами фактично повертає ЄС у цю суперечку. Це обіцяє перенести ключові рішення щодо газопроводу на європейський рівень, де є сильна опозиція до «Північного потоку-2».
Читайте також: Переможця не судять
Окрім того, сама участь «Зелених» в уряді робить проблематичними деякі рішення щодо цього газогону, які можна було ухвалити за минулої коаліції, де було великою мірою «порозуміння» щодо цього проєкту. Інший важливий нині фактор, за словами німецького експерта, це те, що ключове для всіх регуляторних аспектів газопроводу міністерство економіки також у руках «Зелених». Цілком зрозуміло, що міністр Роберт Габек точно не сприятиме просуванню цього проєкту, як це робив його попередник. Щоправда, канцлер Шольц може політично «переграти» всіх цих «зелених» міністрів, бо має на те більше повноважень. «Але є ймовірність, що «Північний потік-2» зіткнеться з серйознішими політичними проблемами, ніж раніше», — зауважує Форбріґ.
Кремлівський газопровід був також найважливішою темою під час візиту Олафа Шольца до Варшави. На відміну від поїздки до Парижа, це був політично складніший візит. «Німеччина та Польща — сусіди та друзі», — заявив Шольц. Польський прем’єр Матеуш Моравєцький оцінив приїзд німецького колеги як «сигнал і знак» бажання співпрацювати. Однак говорили більше про наболіле: «У випадку відкриття нового газогону «Північний потік-2» Україна опиниться в скрутному становищі… Ми б не хотіли, щоб Київ потрапив під шантаж РФ», — заявив під час зустрічі прем’єр-міністр Польщі. Іншою дражливою темою зустрічі була вимога з боку Варшави до Берліна щодо виплати репарацій. Відтоді, як партія «Право та Справедливість» стала керівною в Польщі, ця теза на зустрічах із німецькими лідерами лунає часто та псує й без того не бездоганні відносини між двома країнами. Не обійшлося без неї й цього разу. Ба більше, новий канцлер ще й наразився на широку критику політиків, які належать до керівної польської партії, бо аргументував неможливість виплати Німеччиною цих коштів тим, що Берлін робить великі внески до бюджету ЄС.
Перші візити, як і перший тиждень роботи нового німецького уряду, поки що більше говорять про «тяглість політичних традицій», аніж про нову проривну політику. Однак залишають надію.